Вийшовши майже 7 років тому на консолях минулого покоління, Dying Light запамʼяталася багатьом крутою сумішшю з паркуру, зомбі-трощіння та елементів виживання. Втім, крім цього гра захоплювала візуальною складовою. Тодішнє покоління стартувало не так давно і розробники тільки вчилися витискати з нього всі соки. Але студії Techland вдалося захопити гравців навіть за таких умов. Кілька місяців тому Dying Light портували на Nintendo Switch у форматі Platinum Edition, що містить усі доповнення. І так як це ідеальна платформа для закриття беклогу з минулих поколінь, то я не зміг втриматися від цього придбання. І якщо за ігроладну складову хвилювання не було, то можливі стабільність роботи і якість картинки в цій версії турбували. Як зʼясувалося, даремно.
Інженери Techland зробили диво вдруге. Візуальну складову Dying Light довелося помітно підрізати то тут, то сям. Особливо постраждали тіні. Втім, в результаті ми отримали стабільний фреймрейт. Десь за 7 годин гри я не помітив просадок навіть в найбільш насичені моменти. При цьому, загальні враження від графічної складової приємні. У портативі обʼєкти на дальньому плані мильні, але не приглядаючись — я цього не помічав. У динамічних сценах в хід йде динамічна зміна роздільної здатності, але в ці моменти товчеш на клавіші і намагаєшся якомога швидше вибратися з проблем, тому цього також не помічаєш. І що особливо приємно, мій Nintendo Switch першої ревізії дивом стабільно тримає заряд близько трьох годин гри у Dying Light. Що-що, а це так взагалі здається чимось магічним. Знайомлячись з грою вперше 4 роки тому, я навряд в таке повірив би.
Приємні враження залишилися і від гри в доці, хоча в такому режимі я грав порівняно мало. Nintendo Switch, на моє здивування, добре справляється з задачею і на Full HD моніторі гра виглядає добре та також не тормозить. При цьому консоль рендерить її у 1080p.
Не обійшлося й без недоліків. У обох режимах консоль помітно гуде. Кулер працює на всю і якщо в доці цьому не придаєш уваги, то в поративному режимі додаткова вібрація часом неприємно віддає в руки. Також варто сказати, що інтерфейс під портативний режим перемальовувати, на жаль, не стали. Тому текст HUD і в менюшках маленький, часом доводиться приглядатися і якщо у вас слабкий зір — буде важко. Switch з коробки має функцію наекранної лупи, яка моментами може допомогти, але це не надто зручно.
Порт Dying Light Platinum Edition на Nintendo Switch вдався на славу. Гра приємно грається, добре виглядає і загальний технічний стан порту не викликає нарікань. Це чудовий спосіб перед виходом Dying Light 2 у лютому познайомитися з першою частиною чи перепройти її та згадати як воно було. З оглядки на невелику кількість помітних релізів такого штибу на платформу, Dying Light приваблює. І хоч перед очима досі жахи портованої версії Outer Worlds – боятися не потрібно. Час знайомитися з однією з кращих ігор про навалу зомбі за останні 10 років.
