Нещодавно на полицях книжкових крамниць з’явилась новинка від видавництва Nasha Idea — манґа «Левіафан», Шіро Куроі. Цей мальопис не є світомим хітом з мільйонами проданих копій, як наприклад «Сага про Вінланд» чи «Сталевий алхімік», якими також займається це видавнитцво, тож можна вважати дану роботу експериментом. Приємно, що ми маємо змогу знайомитися з роботами маловідомих авторів, праці яких не часто з’являються на шпальтах новинних сайтів і які поки не можуть похвалитися популярною довгограючою серією. Давайте розберемось чи вартує «Левіафан» вашої уваги та що це за звір такий.
Мародери з ціллю нажитись знаходять зруйноване космічне судно, що дрейфує безмежними просторами космосу. Недовго думаючи, вони вриваються усередину, підірвавши одну зі стін корабля. Проникнувши, група мародерів з трьох осіб одразу помічає старий щоденник, що належав хлопцеві на ім’я Казума — пасажиру, якому не пощастило потрапити на борт. Саме завдяки його вмісту, вони починають помало зʼясовувати, що тут сталось. Виявляється у минулому це був туристичний корабель, який перевозив шкільний колектив (дітей та вчителів) на Землю, проте по дорозі, внаслідок вибухів невідомого походження, був змушений зупинитись. Не всім вдалося пережити вибухи, але й вони одразу потрапили у тяжку ситуацію: запасів кисню вистачить лише на 50 годин, допомогу викликати неможливо, а єдина надія вижити — це кріокамера на одну людину. Проте знають про неї лише вчитель Сенда та Казума з подругою Футабою, яким не пощастило підслухати розмову першого з сервісним роботом. Відтак у людей, що залишились цілими та неушкодженими, розпочинаються найдовші 50 годин у їхньому житті, а мародери, поступово дізнаючись їхню історію, знаходять наслідки усіх подій, що відбувались у минулому.
Історія цікава та тримає в напрузі завдяки тому, що бачиш її з різних часових проміжків. З одного боку теперішнє у якому мародери досліджують корабель, а з іншого минуле, де діти з вчителями намагаються знайти рішення ситуації що склалась, і не повбивати один одного. Однією з причин чому я вирішив ознайомитись з «Левіафаном» став синопсис, що нагадав мені гру Dead Space. Втім, схожостей на ділі виявилося небагато. Справді в обох історіях присутній елемент дослідження закинутого у космосі корабля. Тільки в Dead Space у всьому винний камінь Обеліск через який усі збожеволіли, а у «Левіафані» провиною є людський фактор. У персонажів буквально забрали одну з основних потреб людей — потребу у безпеці власного життя. Коли вони це усвідомили, то увімкнувся інстинкт виживання, який нівелював усі норми моралі, прийняті у суспільстві. Відтепер вбивство іншого чи іншої не є вже такою безумною ідеєю коли на кону власне існування.
Іншою принадою «Левіафана» є максимально деталізований малюнок. Буквально на жодному кадрі немає білих прогалин. Усюди задній фон заповнений зображенням інтер’єру корабля або штрихуванням. При читанні це викликало почуття замкнутості, що максимально передає атмосферу у якій опинились герої. Найближча аналогія у стилі малюнку, яка спала на думку — «Блам!», Ніхея Цутому. Такий же рівень деталізації й зображені суцільної розрухи. Наразі «Левіафан» лише друга робота Шіро Куроі, тож у мене є побоювання, що він не впорається з такою високою планкою пропрацювання малюнку у наступному томі. Сподіваюсь, що такого не станеться.
Персонажі манґи не дивують, проте поводяться цілком логічно враховуючи обставини. Спершу інформацію про кріокамеру намагаються вберегти в секреті, щоб скористатися тою самостійно, проте громадськість врешті-решт дізнається про цей факт і починається різанина. І схоже, що у наступному томі нас очікує справжня кривава королівська битва за місце у кріокамері. Про мародерів важко щось конкретно сказати, адже у першому томі не показали ні їхніх облич, ні імен. Відомо лише кілька характеристик, перший — лідер групи, другий з цікавістю читає щоденник Казуми, а третій має відмінні рефлекси, чим і рятує групу від пасток. Поки що вони виглядають лише як інструмент для зв’язування теперішнього та минулого, але цілком ймовірно, що їх детальніше розкриють у наступних розділах.
Україномовне видання від Nasha Idea зовні чудове. Обкладинка книги зображує космос, тобто вона чорного кольору з зірка-цятками та іншими візерунками. Зверху її покриває суперобкладинка із малюком однієї героїні та кріокамери у космосі. До того ж зріз зафарбований чорним кольором. Книгу приємно тримати у руках, а її розміри дозволяють рівноцінно насолодитись як малюнком, так і текстом. Тобто непотрібно роздирати книгу в обидва боки, щоб роздивитись малюнок та примружуватись й нахиляти голову, щоб прочитати текст. Переклад хороший, але, на жаль, присутні проблеми з версткою. Конкретніше з тим, що він у деяких хмаринках неналежно відцентрований. Розумінню не заважає, тут немає такого, що половина репліки обрізана чи чогось подібного, але все ж хотілось би щоб такої проблеми не було.
Якщо вам подобається сетинг космосу та виживання людей у закритому просторі з різаниною, деталізований малюнок з купою різних деталей, то обов’язково ознайомтесь з манґою «Левіафан» від Шіро Куроі. Зробити ви це можете придбавши примірки від Nasha Idea за цим посиланням.
Cподобалася стаття? Підтримай PlayUA
На платформі Donatello ви можете підтримати нас як одноразовим донатом, так і оформити щомісячну підписку. Усі наші підписники на Donatello отримують цифрові або фізичні приємнощі залежно від суми донату. Долучайтеся до нашої спільноти!