ПРИМІТКА: деякі проекти можуть не входити до Xbox Game Pass на момент прочитання статті.

Одного разу хтось вирішив зробити з ігрової консолі тюнер для перегляду фільмів — нічого хорошого з того не вдалося. Багато часу минуло, а Xbox та сервіси Microsoft зробили таке сальто назад, яке може стати ледь не новим щаблем еволюції ігрової індустрії. І мова, звісно ж, про Game Pass — в даному випадку для ПК. Втім, це ніяк не впливає на кінцеву думку.

То для чого ми сьогодні тут зібралися? Для того, щоби відчути, що іноді за гучними гаслами компаній-монстрів все ж криється істина. На диво, героєм цієї казки є саме Microsoft, а в центрі уваги перебуватиме гасло: “Знайди свою наступну улюблену гру”. Але ж у Game Pass для ПК додають лише інді… Насправді ні, але частково. Втім, мені свого часу трапилося кілька неочікувано крутих проектів, і якби не підписка, то я би навряд чи звернув на них увагу.

Так-так, Streets of Rage 4 — це проект, про який багато хто чув, десь бачив, а може навіть й огляд дивився. Втім, чи грали ви в нього? Найважливішим плюсом Game Pass є, звісно ж, можливість щонайменше встановити та запустити гру. І якщо вона заходить, тоді її можна куштувати до тих пір, поки з вух не потече насолода. На диво, Streets of Rage 4 втілює описану дію в життя. Але є декілька обмовок, які все ж не варто ігнорувати.

Криві хітбокси ворогів, сумбур в масових бійках та перегравання одного й того ж рівня (іноді) десятки разів. Фу, звучить наче мука. Тааааак, ці тортури обертаються насолодою… Насолодою від того, що ти отримуєш класичний ігровий досвід. У моєму випадку він опирається на кооперативне проходження і дрібку везіння. “Якого везіння?” — запитаєте ви. Що ж, дітки, підтягуйте обличчя ближче до екранів, я розповім вам цікаву історію.

Під час проходження Streets of Rage 4 можна вибрати рівень складності з-поміж “складного”, “супер складного”, “супер-дупер складного”, “супер-мега-дупер складного” тощо. Ну, я просто жмакнув той, що посередині, бо думав, що це звичний рівень складності. Як виявилося, ні. Здавалося би, дурна голова знайшла собі пригоди на сраку… Можна було просто скинути рівень складності та й усе. Втім, саме цей подарунок долі дав двом гравцям відчути згаданий вище“класичний ґеймплей”.

Я навіть не уявляю собі, які враження залишила би по собі Streets of Rage 4, якби я не проходив її в коопі або грав зі слабшими ворогами і більшим запасом здоров’я. Мабуть, тоді ґеймплей перетворився би на просте кнопкодавство без окремих стратегій на рівнях, використання комбінацій, запам’ятовування ворожих комбо і просто відчуття того, що ти заслужив пройти цю гру.

Таких ігор, як Blazing Chrome, зараз просто не робить ніхто. Крапка. Суміш Contra та Metal Slug — це не якась волога мрія 35-річного дядька, а реальність. І дякувати Богу, це реальність, в якій живемо ми. Більшість з того, що ви щойно прочитали про Streets of Rage 4 накладається й на Blazing Chrome. Та ґеймплей тут вже інший — також класичний, але run’n’gun.

Чи є якась весела історія, пов’язана з цією грою? Ні. Але є безліч невдалих спроб вивчення кожного рівня (аж до запам’ятовування спавнів ворогів та стрибків у канаву). Пройти Blazing Chrome за одне ігрове присідання — честь для будь-якого гравця, який поважає Contra, навіть якщо на це треба буде витратити десятки годин.

Такого задоволення від оновлення старої концепції я не отримував давно. Ймення цьому диву Tetris Effect. Уявіть собі класичний ґеймлей, в якому кожен оберт фігури видає звук, а складна комбінація — неповторний біт в гармонії з основною музикою. І це все під неймовірний візуал, який залежить від вибору мапи, заданого темпу та режиму. Звісно, не всі треки чи стилістика змушують мізки відчувати насолоду, але нічого подібного я спочатку й не очікував від Tetris Effect.

Tetris сюжетний, Tetris мультиплеєрний, Tetris кооперативний, Tetris без фігур (???) — обирайте будь-який варіант, кожен із них дарує щось нове. Побачити титри в Tetris? Ймовірно, це можна було зробити в якійсь іншій версії славнозвісної гри, але для мене такою стала саме Effect. При цьому гра є не просто вбивцею часу, а його справжнім поглиначем. Запустивши її, просто так вийти вже не вдасться — загубитися на 1-2 години в ній доволі просто. Втім, я би ніколи в світі не сказав, що згаяв цей час марно. Tetris Effect — це те, що підвищує показник IQ, зносячи дах комбінацією звуку та візуалу, особливо якщо у вас є хороші навушники або аудіосистема.

Gato Roboto — невеличка, в міру складна гра про котяру, який рятує свого господаря на покинутій іншопланетній базі. Це не згадана уже Blazing Chrome, та чимось новим, як від Tetris Effect, від неї навіть і не пахне. Втім, свої декілька механік гра використовує дуже вдало і до самого кінця. Gato Roboto  — це приклад того, коли добре зроблена гра спонукає тебе пройти її на 100%. З останнім, до речі, також не було жодних проблем. Вам потрібен додатковий аргумент? Де ще можна побачити кота, який надирає зад щуру, щоби врятувати собаку? Отож бо й воно! Запам’ятайте, Gato Roboto!

Поки потоки лайна не припиняють литися на Cyberpunk 2077, цю гру можна було запросто оминути увагою за всіма перипетіями довкола CD Projekt RED. Здавалося би, Call of the Sea і на презентації Microsoft показали, і виглядає вона чудово, і навіть сюжет там пристойний (особливо якщо ви фанат Лавкрафта, на відміну від мене).

То що воно таке, отой ваш Call of the Sea? Щось на кшталт Dear Esther або Firewatch? І так, і ні. Нехай барви тутешнього острова не дурманять вам мізки, тому що думати ними доведеться частенько. Кожен рівень (локація) — це набір головоломок. У моєму випадку утворився дивний ланцюг: пройшовши два рівні, я хотів відкласти гру на наступний день, але пообідавши та переосмисливши головоломки, ця перерва скоротилася до однієї години. Так я покидав і повертався до Call of the Sea декілька разів, поки не побачив фінальні титри (в день першого запуску).

Щодо сюжету, то скажу лише одне — після проходження Call of the Sea я додатково придбав і пройшов Firewatch, отримавши ще більше задоволення від подібних пригодницьких проектів. Втім, Call of the Sea свої ігрові аспекти розвиває і доводить до пуття краще за Firewatch, щонайменше не створюючи ілюзію вибору.

Це лише невеличка підбірка того, що я відкрив для себе з допомогою Game Pass. Celeste, ReCore, Darksiders III, Gears 5, Microsoft Flight Simulator, Ori and the Will of the Wisps, Sunset Overdrive і ще десятки ігор могли би з легкістю увійти в цю п’ятірку. Та навіщо говорити про проекти, які й так всі добре знають, коли є змога відкривати для себе щось нове. На диво, Game Pass перетворився для мене на болото. Мені, як і Шреку, в ньому добре, і найближчим часом я не збираюся з нього вилазити.