Продовжуємо досліджувати світ українських візуальних новел. Сьогодні ми поговоримо з командою Nadni, яка займається розробкою візуальної новели «Примарна доставка» (Ghost Delivery), яка  оповідає про містичний Київ. Гру можна придбати на сайті Itchi за трохи менш, ніж $3.

Якщо ви пропустили наше минуле інтервʼю з українськими розробниками візуальних новел з Moon Chai, то його можна знайти за цим посиланням.

Не могли б ви представити кожного з членів команди і трохи розповісти про те, хто чим займається?

Над грою працює всього три людини:

• Анастасія Бабур (Дизингер). Я працюю з текстом. Практично увесь текст, що є в грі, в наших соцмережах та на патреоні — моя робота. Складаю літерки до купи. Я найбільше люблю запихувати до гри паршиві жарти і графоманити усюди, куди руки
• Дарина Владімірова, але більшість знають мене під ніком Daniks. Я художниця, програмістка, гейм дизайнерка і хороша людина. Я малюю всі картинки, які ви бачите у грі. А ще я працюю з кодом, тобто беру всі картиночки та текст і завдяки танцям з бубном складаю все та роблю так, щоб все це
• Уляна Нікулова. Щось середнє між SMM менеджер/Project manager/перекладач/мамка/просто чел з ідеями. Нагадую про дедлайни, та сама їх не виконую. Частенько розбавляю творчі суперечки між Настею та Дариною у нашій бесіді мемами не в тему.

Цікаво було б почути історію появи вашої компанії і досить неординарної та іронічної назви. Чому саме Nadni та як ви взагалі познайомилися? 

Дизингер:

Ми познайомились якраз у той час, коли були “на дні” — в наші ранні студентські роки. Я жила на енергетиках і локшині швидкого приготування…

Уляна:

Я кряжила над посібниками та вічно питала «а нашо воно всьо?».

Дарина:

А я намагалась зрозуміти, шо мені робити в цьому житті.

Дезингер:

Тоді ми почали гуляти разом, блукати Києвом, нишпорити по вуличкам Подолу та проводити довгі вечори на дніпровській набережній. Тоді ми ще цього не знали, але ми вже збирали матеріал для гри. Денікс та я працювали в анімаційній студії і там вперше з’явилась ідея зробити візуальну новелу. Ми спробували зробити проєкт з іншою художницею, але не склалось і через якийсь час почалась робота вже над «Примарною Доставкою», в якій художницею виступила Денікс.

Щодо назви, то в неї ми вклали надто багато сенсів, але основна ідея якраз таки в тому, що ми почали саме “на дні”. Без жодних знань в сфері ґеймдизайну, без фінансування, без сторонньої допомоги чи порад. На дні ґейміндустрії, так би мовити.

Ще одна фішка назви — її двоякість. Бо “на дні” — це зрозуміло, але її також можна прочитати як “на́дні”, від слова “принадні”, себто гарні й прикольні. І ось ця двозначність має в теорії колись відображати наш прогрес і перетворення з компанії, що на дні, в компанію принадних.

Як ми знаємо знайти візуальну новеллу українською доволі складно. На ринку є багато контенту англійською, аджеце дозволяє залучити ширшу аудиторію. Тож найочевидніше питання: як ви наважилися зробити україномовну візуальну новеллу? 

Уляна:

В нас якось і варіантів інших ніколи й не було. Ми написали гру українською от і маємо гру українською. Відносно переживань, що в неї буде маленьке охоплення — в нас вони були лише раз, прямо перед самим релізом, і то не сильні.

Ми на початку просто хотіли зробити гру і взагалі не переймались тим, скільки людей її побачить. Вже згодом, коли грою трохи почали цікавитись — ми вирішили, що було б непогано розповідати про неї в соцмережах і трохи її просувати, це й усе. Звісно, ми б хотіли колись зробити ще англомовну версію, але поки це лише в планах.

Зокрема увагу привертає й лор гри. Чому саме фольклор та міфологія? Крім того, розкажіть, будь ласка, які першоджерела ви використовуєте? Можливо є якісь рекомендації для читачів, які книги чи автори допоможуть ближче познайомитися з українською нечистю?

Дизигнер:

Тут просто. Я люблю магію. Мені її дуже в житті не вистачає, тому я хочу писати саме про неї. Це й усе. Для першої роботи обрала саме магію з посиланнями на українську міфологію, бо хотілось зробити продукт про щось своє і знайоме, але чого немає на ринку.

На початку дуже боялась з’їхати в шароварщину. Хотілося показати українське, але не ансаблі «Струмочок» та «Барвінок», не атласні сині шаровари і не лише солом’яні стріхи та історію. Хотілося створити щось живе, щось сучасне мені. Тому фольклору в нас може трохи менше, ніж хотілося б, а міфологія доволі осучаснена.

Спеціалістом з нечисті себе не назву, можу порадити серію відео від «Твоєї Підпільної Гуманітарки» на YouTube про українську нечисть, вона досить змістовна і легко йде. Якщо щось почитати, то тут я радник ще гірший, бо з теми можу згадати лише «Українську міфологію» Войтовича і порадити уважно читати шкільну програму з української літератури.

Уляна:

У мене особистий лавхейт з грецькою міфологією. Ніколи не розуміла, чому у школі так багато приділяли уваги саме їй. Може то мені просто так запам’яталося, бо з часом вона для мене стала нудна та малоцікава, або це лише в нас у школі так було. Хоча «Персі Джексона» я прочитала із задоволенням, у мене виникло питання: чому досі немає схожої історії, але з українськими підлітками? Чому так мало контенту з українською міфологією взагалі? Чому в Україні більшість не знає нічого про свою ж нечисть, окрім мавки?

Мабуть, водночас зі мною тим самим питанням почали задаватися й інші, бо я почала бачити все більше і більше інтеграцій української міфології у малюнках українських художників, статтях в інтернеті, жартах в твіттері тощо. Я дуже багато дізналася, працюючи з дівчатами над грою, хоча не всю інформацію про деяку нечисть легко знайти. Хоча я впевнена, що це лише невеликий шматочок від усього різноманіття української культури яку ми можемо дізнатися.

Дарина:

Мене завжди цікавили магічні історії. Я як і Уляна захоплювалась книжками, де за основу взята різна міфологія, загалом це були книги Ріка Ріордана з грецькою, римською та скандинавською міфологіями. Мені подобається комбінація сучасності та чогось магічного, адже це щось знайоме, але водночас щось незвичайне та нове. Але я ніколи не зустрічала такого з українською міфологією.

Я люблю прогулянки Києвом, а особливо “місцями магії” і тоді я подумала: «Що якби відьми та чорти спокійно собі гуляли Подолом та купляли каву чи перепічку?». Ось тоді і виникла ідея зробити поєднання української міфології з сучасним світом. До того ж я не зустрічала ще такого контенту на українському ринку, хоча в нас дуже багата міфологія з різноманітними істотами про яких хочеться розповісти.

Також цікаво дізнатися на якій платформі створюється візуальна новела? І чому саме вона?

Дарина:

Я працюю в Tyranobuilder, адже коли ми починали створювати гру, то ніхто з нас не знав як працювати з кодом. Ця платформа не потребує сильних  знань програмування і в ній досить легко створювати візуальні новели. Зараз я активно вивчаю кодування в Ren’Py.

Поки що доступний лише один розділ «Примарної доставки». Коли нам чекати на продовження? І скільки часу взагалі займає продакшн одного розділу?

Дарина:

Якби нам не доводилось кожній працювати на своїй роботі, то продакшн кожного розділу займав би 6-9 місяців. Але так склалося, що першу главу (яка доречі не перша, а лише пролог) ми робили рік.

Однак нещодавно ми отримали нові можливості для реалізації запланованого краще та швидше. Тому думаємо, що тепер кожні шість місяців матимемо нову главу.

Також питання щодо виходу гри. Чи плануєте ви випускати по одному розділу, наприклад, щомісяця чи все таки варто очікувати на реліз готової історії? 

Дизингер:

Ми планували випускати по одній главі раз в півроку, але плани постійно змінюються, тому зараз важко сказати, коли точно буде реліз 2 глави. Єдине, що можна сказати з впевненістю — він буде в 2022 році.

Зараз ми працюємо над дечим секретним, про що не можемо говорити. Якщо все буде так, як ми те плануємо, то до кінця 2023 ми зможемо випустити усі заплановані глави та додаткові матеріали. Дуже на це сподіваємось, принаймні.

Наступне питання про сюжет. Після першого розділу не зрозуміло скільки може бути фаворитів у грі. Тож розкажіть, будь ласка, скільки фаворитів взагалі буде доступно для гравця? І ще питання: чи будуть взагалі якісь романтичні стосунки чи, наприклад, можна буде обирати формат відносин між персонажами? Або ж доступні лише дружні стосунки?

Дизингер:

У грі не буде романтичних відносин як таких, хіба тільки натяки. Ми не хотіли розбавляти любовними лініями основний сюжет щоб ненароком не з’їхати в суцільну романтику і не загубити основну ідею.

Але, після виходу всієї гри, коли ми матимемо трохи вільного часу, ми плануємо зробити невеликий додаток до гри, розміром десь в одну главу. Це буде дейт симулятор, щоб гравці після проходження гри могли трохи відірватись та позажиматися на кухні з відьмою чи потримати чорта за роги.

Зокрема, чи збираєтеся ви випускати свою новелу у якихось сервісах на кшталт Steam? І чому?

Дизингер:

Зараз гра є лише на Itchi, там вона поки і залишатиметься. Коли вийде друга глава, ми спробуємо помандрувати на Steam чи в Epic Games, до того ж тоді настане час для того самого нашого “секретного” плану, про який ми говорили. Тому новела точно буде доступна на декількох сервісах, але знову ж таки, невідомо, коли саме це станеться.

Також хотілося б почути якісь поради ігромейкерам-початківцям. Можливо, є якісь лайфгаки, які можуть допомогти тим, хто тільки збирається робити свою візуальну новелу?

Дизингер:

Та ми самі початківці, тому це складно… Робіть те, що любите. Не перенапрягайтеся, бо в цій справі перегоріти — найстрашніше. Якщо ви працюєте з кимось — проговорюйте усе, що думаєте, словами через рот, взаєморозуміння — це супер важливо і з цим часто бувають проблеми.

Дарина:

Ми самі дуже часто сварились через вирішення деяких деталей, тому обговорювати свої ідеї вчасно — це важливо. Хоча загалом сваримося я та Дизингер, а Уляна з’являється і каже як насправді має бути. А ще прислухайтеся до критики один-одного, адже ви самі можете не бачити своїх помилок.

Дизингер:

Зважайте на конструктивну критику — вона дійсно допомагає робити продукт кращим. Не зважайте на неконструктивну критику. Просто не зважайте, в ній немає сенсу. Іноді їжте, спіть, пийте воду, любіть Україну. Це й усе певно.

***

Знайти проєкт «Примарна досавка» та зануритися в історії з містичного Києва можна за цим посиланням.

Авторка: Юлія Устимович