Ми не будемо розповідати вам про жахи війни і з чим стикаються українські захисники кожного дня. Ви самі все прекрасно знаєте. Зараз для всіх нас важливо залишатися єдиним цілим, адже саме так ми можемо витримати наступ окупантів та завдати їм нищівної поразки. Як і всі українці, вам точно було не до ігор у перші дні повномасштабного вторгнення. Складно було змусити засунути шмат їжі до рота, не кажучи вже про натиски на кнопки.

Після декількох місяців боротьби багато з нас змогли частково або повністю закріпити нормальний моральний стан. І оскільки ви читаєте цю статтю на PlayUA, отже вам, скоріш за все, відволіктися допомагали й відеоігри. Редакція порталу зібрала невеличкий список проєктів, які допомогли нам знову повернутися до свого хобі чи частково почати насолоджуватися тим, чим ми займалися раніше. Не забувайте ділитися своїми історіями у коментарях, нам також буде цікаво їх прочитати.

Володимир Вітовський (Gran Turismo 7)

Огляд Gran Turismo 7 повинен був з’явитися на порталі щонайменше місяць тому, але з очевидних причин його публікація відбудеться лише зараз. Щонайменше три тижні я жодного разу не торкнувся ґеймпада, замість цього — щоденна перевірка новин. Саме Gran Turismo 7 стала тією грою, яку я запустив вперше. Не знаю чому: можливо бажання нарешті почати писати огляд, можливо моя любов до гонкових ігор, можливо банальне сповіщення про оновлення підписки PlayStation Plus, а можливо — все загалом.

Скажу, що кращий вибір складно було зробити, адже Gran Turismo 7 потребує неабиякої концентрації. Якщо ви знайомі зі серією, тоді знаєте, який рівень челенджів вона пропонує. У цьому плані сьома частина не підводить, а її внутрішньоігрові завдання змушують проявити неабиякий рівень зосередженості. Це саме те, чого мені не вистачало тоді для того, щоби нарешті відчути ігровий “смак”. Місії та отримання ліцензій в Gran Turismo 7 стали частковою панацеєю, яка якщо не лікувала, то точно не давала загнати себе в депресію. Ніколи би не подумав, що любов до перегонів, хоча би віртуальних, може настільки допомогти морально.

Владислав Папідоха (Mooncage)

Перші дні повномасштабного вторгнення я проводив за безкінечним думскролінгом, перемикаючись між різними додатками і зрідка відволікаючись на буденні турботи. Хоч до роботи мені вдалось повернутися порівняно швидко, відпочинок довгий час був поверненням в тенета новинних стрічок. Та в якийсь момент я помітив на планшеті придбану незадовго до того Mooncage, що чекала свого часу.

Наважившись спробувати, я й не помітив як потрапив в її пастку і наступні пару годин провів в спробах скласти до купи розкидану дрібними локаціями історію. Цього мені так і не вдалося, тож оповідь так і залишилася для мене грубим описом життя одного чоловіка. Однак простий ігролад те й діло мотивував знайти ще одну ланку взаємозвʼязку для просування вперед. Так Mooncage змогла витягнути мене з цього безкінечного циклу та дала змогу частково відновити свій життєвий баланс.

Віталій Тарнавський (Elden Ring)

“Страждати не тільки морально, а й фізично” — таким був мій девіз, коли в перші дні повномасштабного вторгнення я таки наважився сісти на “Старече Кільце”. І знаєте що? Я не пошкодував. Хідетака Міядзакі взяв все найкраще, що було в попередніх соулсборнах і змішав в одному коктейлі болю, страждань та радості від твоєї перемоги над ще одним босом. Так-так, Родане, я говорю саме про тебе!11

А ще, а ще, а ще… ЧОМУ ТУТ НЕМАЄ ФОТОРЕЖИМУ? Бо світ в Elden Ring максимально красивий. Японські художники — боги дизайну. Все, від пересічної печери до села зі скаженими селянами, неймовірно красиве.

А знаєте, що ще круто? Коли ЗСУ трощить окупантів, а ти наносиш фінальний удар по Радагону. Це відчуття просто незабутнє! Точно найкраща гра, щоби відволіктись від думок про війну та копирсання в собі.

Михайло Петрунів (Pirates Outlaws)

Як і багато хто, перший тиждень після повномасштабного вторгнення, більшість вільного часу я провів гортаючи стрічку новин та очікуючи настання ночі, щоби послухати “Поплаву”. Втім, доволі швидко зрозумів, що відволікатися треба й тому почав розбирати все куплене в Google Play на планшеті. Не розуміючи, чого саме я хочу, зупинився на начебто клоні Slay the Spire, тільки у піратському сетингу. Називалась ця гра Pirates Outlaws.

Тепер розумію, що зробив максимально правильний вибір, адже механіка збору колод змушує сфокусуватися на ігровому процесі. Це саме те, чого я хотів. Насправді, гра виявилася не якимось клоном, а якісним, достатньо складним та багатим на контент проектом, який і досі запускаю. Щоправда, я настільки бездумно грав кожного разу, що пропустив багато цікавого. Лише згодом побачив, що у Pirates Outlaws є різні світи, інші режими, квести (які впливають на механіку) та купка персонажів. А тому, якщо шукатимете собі щось, що відверне вашу увагу та приємно заповнить час, то непоганим варіантом для вас може стати Pirates Outlaws.