Огляд Victor Vran

У царині рубай-ламай-забавок панує ідилія. Адже існує стільки діабло-клонів і просто хороших ігор в цьому жанрі, а вони продовжують з’являтися, як гриби після дощу. І не сказав би, що вони конкурують, адже фанатам просто руки сверблять продовжити чавити, ламати, рубати, підривати орди ворогів будь-якого походження. Тому вихід нової рубанки-ламалки Victor Vran від болгарської студії Haemimont Games сприйнявся громадськістю дуже навіть тепло.

Тут є сюжет!

У одного умовно східно-європейського міста Заґоравії великі проблеми. Хтось (не будемо вказувати пальцем) відкрив портал із паралельного світу і звідти на біду місцевих мешканців і на щастя численних мисливців полізли чудовиська. Головний герой прибуває до міста у пошуках друга. Але знайшовши того занапащеним і навіть вбивши свого колишнього побратима, який вже став першим босом, Віктор Вран вирішує залишитися в Заґоравії та розібратися з причиною катастрофи і врятувати нещасних заґоравійців та їхню королеву.

2015-07-30_00006

Як і в Torchlight, і в The Incredible Adventures of Van Helsing, у Victor Vran сюжет просто не дебільний і на цьому дякуємо. Ба більше, за сюжетом стежити цікаво. Цьому допомагають і діалоги зі стильно та детально промальованими персонажами, і красиві коміксо-подібні ролики. І понад те світ гри та окремі подробиці сюжету розкриваються за допомогою невідомого голосу в голові Віктора Врана. А це базікало має думку стосовно всього, а особливо щодо дій досвідченого мисливця на чудовиськ.

Дежавю

У мене склалося враження, що автори гри усіляко намагалися зробити гру, не схожу на The Incredible Adventures of Van Helsing і як наслідок зробили чистісінький її клон. Збігів аж занадто багато. І біографія та поведінка героя, і сетинґ, і графіка і сама індійність проекту… Постійно здається, що граєш не в нову інтелектуальну власність від Haemimont Games, а в якийсь спін-оф чи приквел до пригод ван Гелсинґа від Neocore Games.

2015-07-31_00006

Однак Victor Vran порівняно зі The Incredible Adventures of Van Helsing дещо жвавіша, а світ цікавіший, різноманітніший, динамічніший, живіший. Тут просто є більше діалогів і більше взаємодій з оточенням. Так, наче блогарці подивилися на роботу своїх угорських колег і дошліфували непогані ідеї непоганої гри. Тому, якщо ви ще не гралися у The Incredible Adventures of Van Helsing, але шукаєте щось нове для вас у жанрі, то раджу познайомитися саме із Victor Vran.

Коник стрибунець

Перше, що вразило мене у механіці Victor Vran — це вертикальність ігроладу. Якось незвично для жанру бачити, що герой може просто стрибати. Це і додатковий маневр для втечі з оточення, і можливість вилазити на різні поверхні. У навчанні нам показують, що Віктор Вран може хвацько вистрибати по доземних поверхнях на високу поземну платформу, однак у проходженні потреба у таких діях трапляється украй рідко, аж забуваєш про неї. Тим не менше, стрибати — це добре і бої від цього робляться розкутішими.

Із боями тут усе цілком звично — рубай-ламай-рубай-ламай-відскочив-ультанув-полікувався-повторив. Важко не помітити, що ворогів не так багато, як у Diablo чи Torchlight, але їхня живучість відчутно більша. Через це доводиться трішки на довше зупинятися біля окремих почвар, але загальне враження про стрімкість сутичок і загальне просування за сюжетом цим не потьмарюється. Нема відчуття простоти, вороги — це дійсно вороги і вбивають вони головного героя дуже легко, якщо той не маневрує на полі бою та не використовує вчасно усі можливості бойової механіки.

2015-07-30_00002

Для бою, як і в інших іграх жанру, маємо основне вміння, сильніше, дуже сильне і ультимативну винищувалку всіх довкола. Перші три вміння залежать від обраної вами зброї, а ультимативка — від обраної властивості демона, які з’являються під час підняття рівня героя або банально випадають із переможених босів і босеняток.

Приємно, що можна постійно чергувати вогнепал для дальніх атак та щось рубально-трощильне — для ближніх. Від оцього чергування ігролад також збагатився і гравець може більш творчо підходити до особливо неприємних скупчень потвор, де є вороги різного типу.

Зіграймо в карти

Приємно й те, що Haemimont Games не стали нікого обманювати, що у них RPG, а просто прикрутили до своєї клацалки-вбивалки приємну, просту і дещо оригінальну систему прокачування персонажа. Суть у тому, що тут немає очків у мінь та бігунців для навичок. Здобутий досвід піднімає героя на вищі рівні. Здобувши рівень, можемо обрати одне з трьох — карту властивостей, зброю або якісь припаси.

2015-07-31_00008

У кожної карти властивостей є своя ціна, залежно від крутизни тих властивостей. Чим вищий рівень персонажа, тим більше і дорожчі карти він може на себе “вдягнути”. А комбінацій карт існує чимало і ви можете зібрати собі і невмирущого вампіра, який постійно відновлює собі життя за кожен пук, і нестримного танка, чия сила перевершує навіть босівську могуть, і якогось універсала, який трохи того, трохи сього — ну, ні риба, ні м’ясо.

Ти не сам, на жаль

Так вже склалося, що мультиплеєр тулять зараз усюди. Не оминула ця біда і Victor Vran. Але потреба у ньому залишається незрозумілою, як і в The Incredible Adventures of Van Helsing, у Victor Vran можна проходити сюжет самостійно, а можна з кимось. При чому це може бути випадкова людина, а може бути хтось знайомий. Втім, якщо вам не вистачає товариства живих людей, просто не вимикайте в налаштуваннях відображення чату під час гри — відразу розхочеться любити людей.

2015-07-31_00005

Victor Vran — це ще одна непогана рубанка-ламалка з цікавим сюжетом, приємною графікою і бадьорим ігроладом. Купувати таке за повну ціну не варто та й гратися рекомендуємо лише у випадку гострої нестачі ігроладу в організмів. Це чергова гра для тих, кому подобається жанр, але не подобається Diablo.

Підсумок


Вельми непогано

Варте уваги, якщо Ви:

  • палкий прихильник рубалок-ламалок
  • не знайомі ні з якими іншими іграми цього жанру

Не варте уваги, якщо Ви:

  • втомлюєтеся від частих клацань

Приєднуйтесь! Ще більше коротких, але цікавих новин в нашій групі VK: vk.com/playua


Вам це може сподобатись

Приєднуйся до обговорення →
  • jaguar_arx

    Я оце щойно подумав про спрощення сучасних ігор. Іноді воно тулиться не там де треба і псує гру. Наприклад, раніше в іграх подібного жанру різних НІПів було не багато, але кожного НІПа ми знали і він був яскравим персонажем нашої пригоди. Зараз коли ми граємо в подібні ігри, усі НІПи безликі і нецікаві. Я подумав “а в чому причина”? І мені здається головна причина полягає в тому, що коли раніше нам НІП-и давали квести, то це подавалось у вигляді цікавої коротенької історії, яку ми змушені були прочитати, щоб дізнатись, що треба зробити в завданні. Якщо ти пропускав діалог, то не знав що треба робити і треба було знову відкрити діалог і прочитати ту коротеньку історію. В сучасних іграх спростили те, що історію читати не обов’язково. Ти її пропускаєш і тобі маркер на карті показує куди йти і що там робити (знайди якесь кільце, або якусь деталь для механізму, або убий волохатого двоголового монстра і т.п.). Через те що діалоги більшість людей пропускає – а) вони не знайомляться з НІП-ами, б) розробники не приділяють достатньо уваги, щоб зробити історію квеста лаконічною і цікавою , через що ці завдання починають читати через рядок і ті, хто в принципі радий був би почитати її, але не задоволений якістю історій, починає їх пропускати надалі в грі. Як результат, усі НІП-и в іграх подібного жанру стають нецікаві. Суджу по Діабло 3 і Ван Гелсінгу (в Торчлайт і Віктор Вран ще не грав).

    • Лисиця Волинська

      Таку систему: кожний НПС своя історія – зустрічаєш у ще бета Грім Дон(Огидний Світанок) дуже атмосферна гра, раджу зіграти. Ніпів там іноді дуже хочеться побачити. Там сюжет іноді заплутаний, а іноді – передбачуваний. Маркеру на мапі – не буде. Утім це теж не плюс. Адеж купа прихованих локацій т ільки збиває. Дійшло до того що я побігла тупо в іншому напрямку :D на ще не існуюче завдання. Ще не взяте, карл.

  • Лисиця Волинська

    Знову клон Грім Дон?

  • Лисиця Волинська

    [Автору:Завжди можна у багатоклацалках підбити руку аби мало клацати(пети, автоатака, спели)хоча ця гра можливо і є клікальною]

  • Sparrow

    Чесне завершення статті: “Це чергова гра для тих, кому подобається жанр, але не вистачає грошей на Diablo.” ;)

    • Лисиця Волинська

      Діабло наче критикували навіть котики(третю частину) я грала у ігротеці – не сподобалась.

      • Sparrow

        звичайно, без ліцензії ж не пограти

  • Станислав Яворский

    Гра доволі атмосферна, хоча і певні дежавю усе ж є. Порадувала аллюзія на Скайрим і його знамениту фразу) Загалом гра варта уваги – цікаві знахідки є)