5 дико красивих ігор 2021 року, де форма важливіша за зміст

Мене легко підкупити візуалом. Нерідко під час перегляду презентацій великих видавців чи мандруючи списками майбутніх інді, я ловлю себе на думці, що хочу познайомитися з проєктом незалежно від того, що в ньому є ще, крім візуалу. Часто через це я потрапляю до пастки з кривого ігроладу або дивних непослідовних рішень творців, та дуже рідко шкодую. Адже попри все, отримую свою порцію задоволення, а обривати знайомство з проєктом на моменті, коли з мене вистачило, я вже давно навчився.

Звідти й народилася ідея створити короткий матеріал, де ділитимуся з вами візуальними перлинами, що запримітив цьогоріч у шквалі ігрових релізів. Це не підбірка і навіть не список проєктів в які обовʼязково варто пограти, але спроба поділитися чимось прекрасним. Щонайменш у візуальному плані.

Fantasian

Fantasian стала першопричиною появи цього тексту. Її підхід до використання діорам як ігрових локацій захопив мене та мотивував вчергове спокуситися пограти у jRPG з покроковими боями, які завжди викликали у мене позіхи. Так склалося й на цей раз, та я встиг погуляти цим світом і порадіти тому, як круто він виглядає. Мандрувати локаціями і зауважувати дрібні деталі, що залишені руками людини під час створення фізичної моделі, бентежно. Ця шершавість додає деякої казковості світу і підкреслює його фентезійні корені. Що приємно, попри мої побоювання, 3D-моделі персонажів не видаються чужими в цьому світі. Гра поки доступна тільки на Apple-пристроях і тільки за підпискою Apple Arcade. Та якщо у вас є пристрої компанії, то раджу взяти пробний період підписки та познайомитися з Fantasian. (Apple Store)

Genesis Noir

Ця гра цьогоріч стала обманкою для мене. Попри виразний візуальний стиль і його вигадливе вплетення в ігролад, власне ігровий процес залишив по собі неприємний присмак. Значною мірою через кострубату схему керування на Nintendo Switch. Та навіть попри це я не шкодую, що дав шанс Genesis Noir, бо те, як автори знаходили застосування грі зі світлом та створюваними ним тінями, мені запало в серце. Гра доступна на платформах Microsoft та Nintendo Switch, але я б радше радив закинути творцям Genesis Noir копійчину і глянути проходження, щоб не влазити в це самостійно.

Papetura

Papetura — це коротенька пригода, світ якої буквально зроблено з паперу. Складно уявити, скільки часу автору знадобилося на вибудову всіх елементів гри власноруч, однак результат був того вартий. Вона проходиться менш як за годину, але за цей час дає насолодитися своїм візуалом сповна і тихенько закінчується, щоб не затягувати. Papetura не здійняла галасу і залишилася практично непоміченою спільнотою, але зі своїм крихітним цінником і доступністю для macOS та Windows вона варта уваги.

Book of Travels

Привабивши мене візуальним стилем, Book of Travels здивувала концептом MMO з фокусом на самітній грі. Це проєкт для тих, хто скучив за подорожами і хотів би, за можливості, мандрувати сам. У великому світі Плетеного Берега ви зможете випадково зустріти інших гравців та продовжити шлях з ними, але, як і колись було в Journey, прямого спілкування між вами не буде, тільки система знаків. Ваші мандрівки в Book of Travels складатимуться з набору випадкових подій, що траплятимуться в цьому чарівному світі, а система розвитку персонажа сфокусована не на збільшенні вашої ефективності в боях, а на покращенні можливостей відіграшу вашої ролі. Гра поки в дочасному доступі і в неї попереду великий шлях. А ще вона не має підпискової моделі: всі подальші контентовливання будуть безкоштовними і вже зараз Book of Travels доступна для Windows, macOS та Linux.

Sable

Роботи Жана Жиро (більше знаного як Мебіус) й досі вражають та породжують обговорення в середовищі зацікавлених візуальним мистецтвом. Його вміння зображати красиві та функціональні елементи майбутнього змушували вірити в створювані ним світи. Тому мене здивувало, що Sable стала першою помітною грою, творці якої щосили намагалися відтворити візуальний стиль Мебіуса. Простий, але водночас деталізований і живий, він чудово спрацював у Sable, продавши багатьом гру задовго до виходу. Гравцям банально хотілося неспішно мандрувати цим світом під треки Japanese Breakfast, а все інше можна залишити за рамками. І ось така можливість у них зʼявилася цьогоріч, щоправда, тільки на платформах Microsoft.

***

За рамками тексту залишилося ще чимало проєктів, які цьогоріч змушували мій ауріон пульсувати швидше, але які не видалися мені тими, що виходять за рамки звичного. Надкрута в своєму деталізованому піксель-арті Backbone, вишукана у своєму мінімалізмі Art of Rally, пластилінова Harold Hailbut та інші теж притягували мою увагу і нагадували, що за межами мейнстрімних блокбастерів ховається чимало прекрасного. А що заворожувало цьогоріч вас? Розказуйте в коментарях.