Мені давно хотілося дослідити світ VR-проєктів. Свого часу мене вразила наша подорож до клубу Injoy VR, де вдалося випробувати низку популярних сучасних шоломів і супутніх рішень. Але тоді нам забракло часу, щоби предметно ознайомитися з різними іграми, доступними в цьому форматі. Купувати вже відверто старенький PS VR першого покоління не хотілося, а Oculus Quest попри свою портативність не приваблював з причин відсутності власного ПК. Аж ось компанія PlayStation врешті випустила друге покоління найпопулярнішого VR-шолома, і я не забарився його придбати, щоби поділитися з вами враженнями.

Ігри ще в дорозі

Через відсутню зворотню сумісність з першою версією PS VR бібліотека ігор поки бідна. Якщо ви уже мали VR-шолом деякий час, то ймовірно грали в більшість представленого, і незначної кількості новинок вам надовго не стане. Втім, мені як новачку вже придбаної четвірки ігор вистачить на пару місяців (навіть попри порівняно малу тривалість VR-забавок). На це впливають брак вільного часу і те, що я банально стомлююся від тривалих ігрових сесій у шоломі.

Усі проєкти дуже різні. У них трапляються схожості у схемах керування, та поки з усього, що я спробував, не трапилося двох однакових ігор у плані реалізації взаємодії з простором. Це неабияк підбурює інтерес, хочеться знайомитися з усе новими й новими проєктами, щоб досліджувати різні ідеї розробників. Востаннє я так почувався, коли вперше дорвався до порівняно спроможного ноутбука і намагався скачати всі ігри, щоби на власні очі подивитися, про що ж там люди стільки говорять.

Направду єдиний суттєвий недолік бібліотеки — відсутність на платформі Beat Saber, адже це свого роду знаковий проєкт для VR. Sony заявляла в січні, що гра на платформі зʼявиться, та коли це буде — поки не відомо.

Грати у порівняному малому просторі — не проблема. Я дещо побоювався, що багатьом іграм потрібно буде бодай ділянка кімнати 2х2 метри для правильної роботи, та це не так. Частіше за все вам пропонують режими «сидячої» чи «стоячої» гри. Хоч ігри з пересуванням по 3D середовищу й дають вам змогу походити власними ніжками туди-сюди, це радше бонусна можливість, аніж необхідність. Втім, у такому форматі світ сприймається набагато реалістичніше. Мені дуже сподобалася схема ходьби в Horizon Call of the Mountain, де вам для пересування потрібно затиснути по одній кнопці на кожному контролері й рухати руками, як при ходьбі на лижах. Вкупі з тутешньою механікою лазання, яка вправно обдурює мозок, після ігрової сесії ви почуватиметеся, як після тривалої прогулянки.

Технічний баланс

Наповнення коробки PS VR2 навряд вас якось здивує. У ній ви знайдете шолом, пару контролерів, один USB-кабель для підключення (як і DualSense, їх потрібно один раз підключити до консолі для звʼязування) й зарядки контролерів, прості навушники зі змінними амбушурами та інструкцію. Яка, втім, навряд чивам знадобиться.

Підключення шолома просте й інтуїтивне. Вам усього лиш потрібно зарядити контролери, підключити шолом до консолі одним кабелем, увімкнути це все й відкалібрувати пристрій відповідно до наекранної інструкції (останнє робиться один раз для кожного системного профілю). Хоча для його роботи зараз потрібен усього один кабель, навіть той часом дратує і заважає. Та це все одно приємний користувацький досвід у порівнянні з PS VR першого покоління, де крім шолома потрібна була купа дротів й некомплектних пристроїв, від яких зараз аж відгонить застарілістю.

Зате при користуванні PS VR2 немає жодного натяку на “застарілість” окремих рішень. Це безперечно не суперпередовий пристрій рівня Valve Index чи HTC Vive Pro. Але це шолом, створений з урахуванням усіх чинних тенденцій в галузі й деяким запасом можливостей, щоб відповідати вимогам користувачів протягом усього життєвого циклу PS5. Тутешні OLED екрани з роздільністю 2000×2040 і підтримкою HDR, частотою 120 Гц і полем зору в 110 градусів — одні з найкращих на ринку і місцями створюють вау-ефект. А вбудована технологія відстежування вашого погляду дасть змогу розробникам створювати бомбічні за деталізацією світи, адже PS5 уже рендерить у повній роздільності лиш те, на що ви дивитеся, розмиваючи предмети в периферійці. Таким чином використання ресурсів набагато поміркованіше, ніж у шоломів без цього функціоналу.

Якість картинки місцями вражає. Пейзажі в Horizon Call of the Mountain чи похмурі сільські домівки в Resident Evil Village — це щось.

І контролери, і шолом мають вбудовані прокачані відбромоторчики, як у DualSense. Вони також неабияк поглиблюють ваше занурення, особливо коли в голову щось прилітає і це відгукується вібрацією в потилиці. Поки я зміг це помітити лиш у Resident Evil Village, але думаю, в перспективі таку можливість використовуватимуть часто. Круто працюють й курки з опором, які теж перекочували сюди з DualSense.

Дорога цяцька

Ремонтопридатність PlayStation VR2 вкрай важлива, адже як і будь-який сучасний VR-пристрій — це дорога іграшка. В Україні поки офіційно продається лише стартовий набір із Horizon Call of the Mountain у комплекті, вартість якого — 26 799 грн. Під кінець березня обіцяють привезти варіант без гри за 24 999 грн. Але що так, що так — вартість шолома мало різниться від вартості самої PS5, без якої він не працюватиме. Втім, навіть за цих умов, це одне з найдешевших сучасних рішень, і єдиний суттєвий конкурент для нього — це Oculus Quest 2, який в Україні коштує не сильно дешевше (20–25 тисяч гривень), але може працювати без потужного компʼютера.

Не слід порівнювати друге покоління PS VR з першим. Вони, звісно, у різних цінових категоріях, але й технологічно між ними теж є суттєвий розрив. Попередня версія зараз відверто слабка й безперспективна, тож купувати її — дивна затія. Хоч ігрова бібліотека ще тривалий час різнитиметься мало, рівень отримуваного досвіду буде на порядок іншим, тож тут напрошується порівняння PS5 з PS3, а не з PS4. Адже через порівняну юність цієї категорії пристроїв, темпи розвитку в сегменті стрімкі. Для “потестувати концепцію” краще знайти в своєму місті або десь неподалік VR-клуб. Там ви дізнаєтеся і чи приймає ваш вестибулярний апарат пригоди у віртуальній реальності, і чи подобається вам цей вид розваг достатньо, щоби вкладатися у власний пристрій.

Весь день не пограєш

До недоліків PS VR2 можна віднести невелику батарейку контролерів. Вони тримають усього 3 години гри, і цього достатньо, якщо грати наодинці (мені поки не доводилося проводити таких довгих ігрових сесій у VR). Але коли до вас приходять друзі, і пристрій переходить з рук у руки, то цього може забракнути. Та й заряджати батарейки після кожної гри не дуже приємно, бо це два окремі кабелі. Можна, звісно, придбати зарядну станцію, але це додаткові витрати.

Зона ентузіастів

PlayStation вдалося знову зробити добре збалансований за співвідношенням ціна/отримуване VR-шолом, який оселиться у сотнях тисяч віталень. Навіть в Україні, за моєю інформацією, першу партію PlayStation VR2 майже розкупили. Це крута точка входу у світ віртуальної реальності для власників PS5 і ймовірно найдешевший варіант для охочих пограти у ресурсоємні VR-проєкти (Horizon Call of the Mountain, Resident Evil Village тощо) загалом.

Брак ігор у бібліотеці — це лише тимчасова проблема, і вже за рік-другий на PS VR2 буде більше проєктів, ніж ви в принципі зможете зіграти. Втім, це все ще дуже дорога іграшка, яка навряд чи привабить когось, крім ігрових і технічних ентузіастів. І тільки з часом, коли пристрій трохи впаде в ціні, він стане справді доступним більшості. А поки двічі подумайте, чи не імпульсивне ваше прагнення знайомства з VR, і за рік побачимося десь на просторах Metaverse.

Придбати комплект PlayStation VR2 з Horizon Call of the Mountain можна за цим посиланням.