Природа створила все живе на землі. Перебуваючи в постійному поспіху, часом ми зовсім забуваємо про всі ті дива, що оточують нас на кожному кроці. Іноді достатньо зробити невелику паузу, на мить забути про нагальні проблеми і озирнутися, насолодитися цим прекрасним світом, який нас оточує. Очевидно, що автор, художник та розробники настільної гри «Левада» надихалися саме цією ідеєю у процесі її створення.

У настільній грі «Левада», ви — мандрівник, що подорожує різноманітними красивими місцями у пошуках натхнення, історій та спогадів про минуле. Подорожуючи, ви збиратимете чудові ілюстровані аквареллю карти і створюватимете з них різні спостереження та спогади.

Кожен ігровий раунд учасники по черзі викладають власні жетони стрілок у спеціальні слоти ігрового поля, які дозволяють отримувати необхідні карти в горизонтальних і вертикальних рядках.  Розіграти ці карти можна за умови, що на вашій леваді є необхідні ресурси та умови для цього, які реалізовані доволі тематично.

Кожна карта приносить певні ресурси для вашої настільної екосистеми, що дозволяє розвивати та збільшувати кількість спостережень. Наприклад ландшафт, на якому водиться гусениця, може привабити ящірку або гризунів, які в свою чергу можуть привабити туди хижого птаха. На птаха з вашої левади може полювати рись, бджоли збирати нектар із квіток, білки летяги ховатимуться на гілках дерев. Всі ці природні явища будуть приносити вам переможні очки та ресурси для подальшого розміщення карток. Через 6-8 раундів, в залежності від кількості учасників, гра завершується, а гравці рахують суму очок на всіх своїх картах та визначають переможця.

«Левада» безсумнівно, одна з найкрасивіших ігор, яку я зустрічав, мабуть, ще з часів знайомства з «Крилами». Від неї просто неможливо відірвати очей. Акварельні ілюстрації на картках чарівні, виконані з любов’ю та увагою до деталей. Оформлення гри дуже естетичне і це впливає на її загальне сприйняття. Навіть якщо й не виграв, то, як мінімум, створив власноруч щось красиве.

У коробці з грою, окрім базових компонентів, є кілька невеликих конвертів з картами всередині, проте відкривати їх можна лише в певні моменти, про які детальніше розповідають в правилах. Наприклад, деякі можна розкрити в перший день весни, на Різдво або після того, як ви зустрінете дику тварину в реальному житті. Ці карти не вносять нових правил у гру, а скоріше є просто приємним сюрпризом, яким ви можете потішити себе після різних подій у реальному житті.  Я ніде раніше не зустрічав нічого подібного, і хоча ці конверти звичайний гіммік для привернення уваги, проте він дуже милий, і я дійсно чекаю Різдва, щоб відкрити наступний конвертик і подивитися, що там за нові картки.

Процес гри простий і досить прямолінійний. Всі карти приносять переможні очки, від 1 до 4, і чим більше ви зможете додати цих карток на свою леваду, тим краще.

Враховуючи лише дві змінні: карти в колодах та жетони спогадів навколо багаття, — припускаю, що гра доволі швидко покаже вам все на що здатна. Після кількох партій у «Леваду» ви вже добре знатимете всю її внутрішню логіку, побачите більшу частину карт і всі можливі методи отримання очок, яких у грі не так багато.

Партія в «Леваду» може бути досить тривалою, особливо при грі повним складом, вчотирьох. З незрозумілої мені причини, партія на четверо гравців триває вісім раундів, замість шести за будь-якого іншого складу. Це значно подовжує гру, не вносячи до неї істотних змін. Я раніше не зустрічав нічого подібного. На моїй пам’яті, ігри за великої кількості учасників завжди ставали трохи коротшими. Тут все навпаки і ці останні два раунди здаються відверто зайвими.  Припускаю, що цей вимушений захід було вжито, щоб кожен учасник двічі за партію міг стати першим гравцем. Як би там не було, я не хочу грати у «Леваду» більш ніж утрьох. З огляду на її механіки та невелику кількість взаємодії, ігрові враження від кількості гравців тут майже не залежать.

У грі доволі сильний вплив рандому. Поки інші гравці захоплено викладатимуть карту за картою на свою леваду, ви цілком можете просидіти весь раунд з пачкою карток на руках. Це типова ситуація для подібних ігор, у тому числі і для набагато важчих, особливо тих, де у вас немає механічної можливості копатися в колоді у пошуку необхідних вам карт.

Проте варто відзначити якісний девелопмент «Левади». Незважаючи на очевидну рандомність, в усіх зіграних мною партіях на різну кількість осіб, фінальний рахунок завжди був дуже щільним із різницею у 2-5 переможних очок між учасниками.

Один з елементів гри, жетони спогадів, які лежать біля багаття, за загальної високої тематичності, здаються якимись штучними, ніби трохи відірваними від теми гри, створеними і доданими в останній момент, можливо для додаткової конкуренції між гравцями. Однак насправді у «Леваді» немає особливої ​​напруги чи сильного змагального елементу. Тут не треба годувати своїх працівників, боротися з чумою чи захищати плем’я від голодних вовків.

«Левада» своїм сеттингом, оформленням та ігроладом намагається змусити вас розслабитися, завернутися в улюблений плед, випити чашку какао та помріяти про щось прекрасне. Навіть темп гри досить неспішний, ніби ви по обіді прогулюєтеся лісовою галявиною.

Завдяки своїй грандіозній презентації, «Левада» цілком може залучити за стіл новачків. Ілюстрації, ігрові компоненти — все виглядає дуже привабливо і переконливо. Особливої уваги заслуговує спеціальний буклет природознавця з інформацією про карти, назви рослин і тварин. Ігрові дії та правила прості, а завдяки відсутності тексту на картах, зрозуміла навіть дітям.

«Левада» комфортна, повільна сімейна гра, яка добре працює. Вона не зможе замінити вам «Крила» і не видавить з полиці «Тераформування Марса», проте ви все одно повертатиметеся до «Левади» час від часу, щоб знову пережити ці теплі, вже знайомі вам моменти. Навіть якщо вони не були найяскравішими у вашому житті.

Придбати настільну гру «Левада» можна за цим посиланням.

Автор: Михайло Малютенко