Як не старайся, що б ти не робив і що б не вигадав, тебе все одно будуть із чимось порівнювати. Адже усі люди живуть за теорією відносності і все пізнають у порівнянні. Тому будь-який рубай-ламай-екшен обов’язково отримує ярлик „Клон Diablo“ і квит. Байдуже, що не Diablo заснувала жанр.

Тому я не намагатимуся втретє переконати вас, що The Incredible Adventures of Van Helsing 3 — це не клон Diablo. І не тому, що цій завершальниці оригінальної серії зі слов’янським колоритом до успіху Diablo, як до Києва рачки. Це геть інша гра, що розважає зовсім інакше, просто у неї жанр спільний із Diablo та десятками інших подібних ігор.

Коротка ретроспектива

Два роки тому несподівано вигулькнула перша частина серії про пригоди Абрагама ван Гелсинґа, сина славетного винищувача вампірів та іншої нечисті. Гра брала оригінальним сетинґом — готична паровар’ятівська Східна Європа зразка початку XIX ст. Тут органічно поєдналися лісовики і русалки з октопусами і фавнами, автоматони з екзоскелетами і потворами Франкенштайна. З усіх щілин цвіркало жартами про популярні фільми, ігри, серіали і книжки, а постійна супутниця головного героя пані Катарина без упину цинічно коментувала усе, що діялося.

Через рік з’явилася друга частина серії, яка привнесла поліпшену графіку, оптимізований інвентар і трохи доповнила механіку. Ми отримали стіл стратегічного планування і химеру. Перше дозволило наймати бійців та відправляти їх на небезпечні завдання, звідки вони приносили гроші і цінні реліквії. Це був ледь не єдиний спосіб витратити вибиті з чудовиськ золоті монети. А от друге — химера — розширювало наш куций бойовий загін. Разом з ван Гелсинґом і Катариною з’являлося здоровенне чудовисько, яке можна було викликати будь-якої миті, і місило ворогів у кривавий фарш.

Третя частина, про яку власне мала би бути ця стаття, нічого нового у серію не привнесла, а шкода.

Ще коротша зав’язка

Професора Фульміґаті переможено; у громадянській війні у Борґовії покладено крапку; залишилося розібратися із таємничим Пацієнтом №7, він же Безликий, він же Кощій Невмирущий. Це і є вся зав’язка завершальної частини пригод похмурого і рішучого вбивці чудовиськ (не плутати з Ґеральтом).

Сюжет ніколи не був сильною складовою серії, не став він ліпшим і в третій частині. Втім подібні ігри люблять передусім за орди чудовиськ і смачне чвакання їхніх пошинкованих трупів. Цим серія тішить вже втретє.

1+1=?

Ніхто не вимагає від гравця продуманих кроків і швидкої реакції. Головне — встигнути вчасно випити цілюще зілля та продовжувати методично клацати основне і побічне… ну, що ви там собі оберете.

До речі, обрати, як і раніше, можна чимало і перебіг бою залежить від прокачаної комбінації активних і пасивних вмінь та навичок. Але чомусь завершальниця серії ніяк не надихає експериментувати і підбирати найвидовищнішу чи найдієвішу комбінацію. Досить і базових вмінь, з якими гру починає ваш клас. Між іншим класів у грі достобіса і треба добряче подумати, яким вам грати буде цікавіше, перш ніж почати.

Я зазирнув за край занудства. Там нудно

Світ The Incredible Adventures of Van Helsing 3 аніскільки не додав у інтерактивності, але локації відчутно зменшилися та урізноманітнилися. Просуватися по основному сюжету стало значно цікавіше. Однак побічні завдання невимовно нудні, адже завжди потребують марудного повернення через усю локацію — це один з головних недоліків гри.

Також сценаристам вдалося вдихнути життя у кількох персонажів іграшки. Зокрема можна довідатися темні подробиці біографії пані Катарини та розібратися з її брудним минулим. Деякі епізодичні персонажі зворушать, потішать і по-доброму розізлять, що додало світу гри об’ємності. Але все одно вже через тиждень після проходження забавки ви не згадаєте майже ніяких подробиць, настільки усе нудно і безбарвно.

Творцям The Incredible Adventures of Van Helsing 3 чомусь здається, що велике розмаїття чудовиськ робить гру цікавішою. Тут справді цих порідь Пітьми незліченна кількість видів, але взаємодія з ними лиш одна — лупнути і розірвати. Це ж простенька двокнопкова клацалка.

Загадкою залишився той факт, що я не зміг експортувати у третю частину свого 60-рівневого персонажа, яким пройшов першу і другу частини серії. Функціонал є, мультиплеєр є, а мого персонажа на сервері воно бачити вперто відмовляється, хоча друга частина досі нормально бачить мого персонажа з першої.

Кілька слів про мультиплеєр

Ніякий. Так, це одне слово, але що вдієш?

The Incredible Adventures of Van Helsing 3 — це ліниве закінчення чудової серії, яке більше схоже на аддон до сиквела, аніж на повноцінну самостійну гру. Фанати жанру можуть познайомитися, а всім іншим раджу звернути увагу на веселішу та яскравішу дилогію Torchlight (якщо, звісно, ви, як і я, терпіти не можете паскудницю Diablo).