«Рибокрай» — це новенька настільна гра від видавництва «Ігромаг», самостійне ідейне продовження гри «Крила», популярної євро про птахів, яка вийшла дуже комерційно успішною, дуже вдалою механічно та тематично. «Крила» забрали кілька найважливіших нагород у настільному світі, обросли доповненнями і нещодавно отримали свій перший спін-офф «Змієвир», євро гру про приручення драконів зі схожими механіками, яка вийшла дещо складнішою і вимогливішою за оригінальну гру.

Мабуть, головною особливістю «Крил» було не лише чудове оформлення та продакшн, а й особлива культурна цінність, яку ця гра несла далеко за межі настільного ком’юніті. Грою цікавилися люди далекі від настілок, її купували бердвотчери та ентузіасти дикої природи, вчителі шкіл та університетів, для використання її як практичного посібника.

У той же час є чимало прикладів, коли люди далекі від орнітології та інших наук, які вивчають тварин, знаходили собі нове захоплення завдяки настільній грі. Подібний культурний феномен настільного світу не унікальний, проте відбувається він точно не частіше ніж раз на десятиліття.

«Рибокрай» очевидно була створена зі схожою метою: залучити маси до барвистого та захоплюючого підводного світу, який за весь час існування науки був досліджений дуже поверхнево та тримає у собі велику кількість невідомих людству приємних (і не дуже) сюрпризів. У контексті «Рибокраю» неможливо буде обійтися без порівнянь із попередніми іграми серії: «Крилами» та «Змієвіром», кожна з яких має своїх фанатів, і на мій погляд усі три ігри даної серії створені для різних категорій гравців.

У настільній грі «Рибокрай» гравці протягом чотирьох раундів досліджують невелику частину океану/моря, занурюючись все глибше в темні надра, документуючи і відкриваючи нові види підводних жителів. На тлі інших настілок серії, ігролад «Рибокраю» дуже простий і досить прямолінійний. Гравці пірнають на різних дайв-сайтах, відкривають нові види підводних жителів, які відкладають ікру. Згодом на світ з’являються мальки, яких вам доведеться об’єднувати у зграї.

Кількість компонентів у «Рибокраї» явно поступається попереднім іграм у серії. Карт риб тут не так багато, різноманітність ресурсів теж стала значно меншою. Замість різнокольорових яєць, їжі, монет та інших знайомих нам ресурсів із минулих ігор, у «Рибокраї» всього три види жетонів: ікра, мальки та зграї мальків. Як і в попередніх іграх, у нас є три ігрові зони для розміщення риб, але планшет став вертикальним і у кожного гравця з’явилася власна стопка скидання, яку, завдяки функціям деяких риб, можна періодично повертати у власне користування.

Хоча, на перший погляд, механічно між усіма трьома іграми серії можна побачити багато спільного, відчуваються вони у процесі гри дуже по-різному. Враховуючи мій особистий досвід, «Рибокрай» гра не стільки про будівництво рушія, скільки про оптимізаційну головоломку з досить низьким рівнем кризи. Всі ваші тактичні плани, найчастіше, легко здійсненні, рушій, який вам доводиться тут будувати, доволі прямолінійний і може бути настільки однорідним, наскільки ви самі цього захочете. Якщо не вдаватися до порівняння, це скоріше твердий плюс гри, ніж мінус.

З іншого боку, дії на картах риб досить одноманітні і частіше за все стосуються майже одних і тих самих механічних аспектів, яких у грі, на жаль, не так багато. Виходячи з цього, трохи страждає і тематична частина «Рибокраю», де дії риб сухі та механічні.

Тематично «Рибокрай» перебуває приблизно на одному рівні зі «Змієвіром», вочевидь не дотягуючи до енциклопедичної достовірності «Крил». У риб майже немає особливих властивостей, які б добре прив’язувалися до механік, є лише особлива дія та умовний розмір, який говорить про те, хто кого у підводному світі може з’їсти.

Головна особливість, механічне ядро «Рибокраю» — ікра та мальки. Періодично вам доведеться використовувати їх як ресурси для створення нових риб, але не менш важливою метою для гравців є народження мальків та поєднання їх у зграї. Таким чином, починаючи з кінця другого раунду, гра в «Рибокрай» поступово перетворюється у завдання на оптимізацію жетонів на вашому планшеті. Варто зауважити, що цей процес доволі цікавий і унікальний у цій серії ігор. Крім будівництва рушія, який у порівнянні став значно простішим, гра вимагає збирати групи рибного потомства, які є одним із ключових елементів для здобуття переможних очок.

На мій погляд, редактура правил оригінального англійського і українського видання не дуже вдала. Місцями рулбук фактично вимагає від вас бути знайомим з «Крилами», хоча приклади цілком непогано допомагають розібратися з незрозумілими ситуаціями. Припускаю, якби я не був добре знайомий із попередніми іграми серії, все ж таки мені довелося б кілька партій постійно колупатися в буклеті правил.

Щодо ігрової ергономіки, рішення зробити планшети вертикальними тематично цілком виправдано, але тепер, у новій вертикальній орієнтації вони займають набагато більше місця і вмістити навіть чотири людини за стандартним ігровим столом стало ще одним непростим завданням на оптимізацію, навіть з огляду на порівняно невелику кількість ігрових компонентів.

«Рибокрай» неможливо оглядати у вакуумі, не зважаючи на попередні ігри, на яких він заснований. Він має чітко виражену ДНК попередників, але в той же час значно більш лайтовий, достатньо відмінний, щоб мати всі три гри у колекції, якщо ви фанат цієї серії. При усіх спрощених механізмах і більш лайтовому, казуальному ігроладі, це гідна альтернатива «Крилам», трохи простіша та оптимізована. Це здебільшого непогано працює на практиці, але також робить ігролад ще ізольованішим. При всіх його відмінностях, «Рибокраю» все ж бракує грандіозності, тематичності, логічності, послідовності та привабливості оригіналу, щоб стати співрозмірним феноменом для індустрії. Та за межами цього, це доладна гра для спільного часопроведення, що вартує уваги.