Що станеться, якщо взяти відомих акторів, хороших сценаристів, всесвіт Марвел ну і трохи драми? Ви отримаєте добротний серіал, який буде називатися  «Джессіка Джонс».

Серіал «Джессіка Джонс» розповідає про жінку, детектива, алкоголічку. Такого персонажа ми вже бачила разів сто, не менше. Але перчинки додає те, що Джессіка наділена суперсилою. Вона не стріляє лазерами з очей, але може підняти авто чи побити якогось здорованя, що виглядає доволі кумедно. Джессіку зіграла дівчина Пінкмена зі серіалу «Пуститися берега» — Крістен Ріттер. Вона змогла передати всю тендітність і силу персонажа.

Протягом 13 серій бореться проти такого собі Кіллґрейва, який може керувати людьми, просто сказавши їм щось. На жаль для Джессіки всю славу в серіалі забирає він. Його зіграв десятий Доктор Хто або, як його називають на Землі, Девід Теннант.  Кожна сцена з Кіллґрейвом зачаровує. Холодний, злий, жорстокий і водночас стильний, ввічливий, загадковий. Якби було знято всі 13 серій про нього, то ми б отримали шедевр.

Але на жаль існують другорядні персонажі. Подруга Джессіки журналістка, сусід-наркоман, коп-суперсолдат — настільки нецікаві, що не запам’ятовуєш їхні імена. Наприклад  наркоман, який виправився і весь серіал розповідає, що хоче допомагати людям — це нудно.

Деякі любовні лінії викликають запитання. А ви б кохалися з чоловіком, який перебував під контролем і намагався вас вбити? У серіалі багато сцен сексу і подібних до нього процесів, але на жаль нічого цікавого чи хоча б естетично-еротичного нам не пропонують.

Нарікання викликає й екшен. Після минулорічного «Шибайголови» герої занадто повільні і більшість прийомів зводиться до простих кидків. Хоча деколи цікаво подивитися, як тендітна Джессіка пробиває стіни кулаком чи вириває дверцята автомобіля.

Більшість хронометражу серіалу — це прості діалоги між персонажами і детективна робота Джессіки. Діалоги цікаві, особливо між Кіллґрейвом і Джессікою. Перчинки додає те, що лиходій може змусити персонажів сказати правду. Тому відповіддю на просте запитання: „Чому ти це сказала?“ може прозвучати: „Я люблю увагу“. Детективна робота Джессіки представлена в декількох окремих справах, не пов’язаних з основним сюжетом.

Це доволі непогана історія розлучення лезбіянок. Одна з них — жорстокий адвокат, інша — милосердний лікар. Стандартна історія розбитого кохання закінчується вельми несподівано, не без допомоги Кіллґрейва.

Інші історії не такі цікаві. Наприклад розповідь про жінку, яка шукає помсти супергероям дещо натянута. Або історія про наркома, що втік з дому, існує лише для того, щоби розіграти драму між головними героями.

[youtube id=”nWHUjuJ8zxE”]

Та все ж ці історії водночас вплетені в сюжет і допомагають відволіктися від головної епічної битви.

У серіалі доволі цікаво розкривається тема психічних травм. Герої по-різному реагують після впливу Кіллґрейва. У когось з’являється ціль просто вбити його, хтось починає випивати, а дехто просто втрачає глузд. Це додає глибини деяким персонажам.

Серіал не просідає, змушує тебе стежити за героями. Кожна серія цікавіша за попередню, все іде до епічного фіналу, але отримуємо просто фінал. Він закінчує історію, але це не той фінал, на який очікуєш.

Порівнюючи «Джессіку Джонс» зі всіма серіалами за коміксами, він є одним з найкращих.  Лінійка серіалів DC, викликає тільки сльози. А серед Marvel кращим за Джессіку можна визнати лише «Шибайголову».

Словом, ми отримали якісний продукт з певними проблемами. Якщо хочете познайомитися із супергеройським всесвітом і чомусь обрали для цього серіал, то «Джессіка Джонс» — для вас. Він стане ідеальною розвагою на декілька вечорів.

P.S. А ви знали що в коміксі Кіллґрейв — хорват з пурпуровим кольором шкіри?