Будь-яка успішна компанія, що перетворюється на корпорацію, в очах своїх споживачів виглядає якимось чудовиськом, яке знає лиш гребсти бабло. Тому такі компанії роблять різноманітні заходи для „олюднення“ свого образу: благодійність, допомога освіті, фінансування досліджень боротьби з раком… випуск маленьких мі-мі-мі ігор для душі. Такою грою для Electronic Arts мала стати Unravel (запис стріму), що зачарувала редакцію PlayUA ще з першої презентації. Стало зрозуміло, що EA збирається прошкувати шляхом Ubisoft (ще би навчилися експериментувати з ігроладом у нових частинах своїх ігор, але це тема іншої статті).

Уявіть, що ви дитина, або дідусь, словом, безробітний без сенсу життя і попереду у вас море часу. Ви прокидаєтеся зі співом пташок. У променях світанкового сонця виблискують порошинки і всюди розкидані старі фотографії. Ви ступаєте крок за поріг і опиняєтеся у дивовижному світі барвистих пригод на ґанку, у лісах, горах чи просто в полі.

Десь так відчувається Unravel у першу годину грання. Вона зачаровує, витягує на поверхню спогади дитинства і зворушує мі-мі-мійністю Ярні — іграшки-мотанки, німого головоного героя гри.

Ярні постійно дивиться за обрій і хоче побачити що ж там далі і ви підіграєте йому, прошкуєте від краю до краю екрану, долаєте перешкоди, розгадуєте головоломки і потроху відновлюєте у старому фотоальбомі історію життя простих людей.

Йдучи або дряпаючись куди-небудь, Ярні розмотує свою червону плоть, тобто нитку. Коли гру лишень анонсували, ми припустили що наприкінці гри Ярні буде змушений розмотатися зовсім і принести себе в жертву. Насправді ж нитка Ярні, що тут символізує життєву силу, розмотується по кілька разів на рівень і гравцеві доводиться економно її витрачати, щоби дотягнути до нового мотка пряжі чи до кінця рівня.

Ви можете використовувати нитку, як зашморг для підняття на гору і спуску з висоти, можете зав’язувати пружний канат для стрибків чи переходу над проваллями тощо. Механіка Unravel доволі одноманітна і головоломки, хоч і відрізняють на око, за суттю своєю залишаються однаковими протягом усієї гри. Розгадавши одну — ви розгадуєте всі наступні автоматично. Поціновувачам мудруватих загадок таке не сподобається.

Інше питання — зручність грання. На жаль із нею тут біда. Часом, зрозумівши, що треба робити, доводиться тривалий час перегравати одну й ту ж ділянку рівня, борючись із фізикою гри. До того ж перегравати доводиться доволі значні шматки, що перетворює гру на рутину.

І з атмосфери казкової подорожі милої істоти вибиває ворожість світу гри. Ярні може втопитися, розбитися, його може розчавити і порубати, його навіть можуть… покусати комарі! Іграшку-мотанку! Комарі, Карле!

Страждання, крізь які доводиться пройти ґеймеру для подолання рівнів, часом нагадують Limbo, але там ішлося про хлопчика у чистилищі і страждання чудово вписувалися у концепцію, вони не дратували. Але Unravel — це радше казка про цікавинки у нашому краї, ніж притча про біль і поневіряння. Тож грі не вистачає лагідності.

Трохи збавити рівень роздратування допомогло вимкнення музики гри. Сама собою вона непогана і цей огляд чудово пишеться під милий, спокійний саундтрек Unravel, але зацикленість цієї музики, відсутність розвитку теми вибішує.

Розробники усіляко наголошували на метафоричності Unravel. Мовляв це гра про подолання життєвих труднощів, а нитка — це символ метафізичних зв’язків між людьми, обірвавши які, можна назавжди втратити колись близьких людей.

Але хіба мистецький твір потребує тлумачення? Чи Unravel — це DOOM, у якому не було сюжету, але було пояснення, що тут діється. І так, в Unravel сюжет ніякий. Якщо сильно захотіти, то його можна придумати на основі віднайдених фотографій, але це просто нарис із життя простих людей з простими бажаннями і без якихось виразних прагнень, без амбіцій. Це не надихає, не зворушує і не вражає.

Проте Unravel дуже красива і оспівує краєвиди північної Скандинавії, патріотами якої себе вважають розробники гри. Хоч мене роздратували чимало моментів у грі, але після її проходження, я горю бажанням з’їздити у Скандинавію і пройтися тими стежками, зазирнути у ті ліси та почалапати босими ногами на березі тієї великої води під гомін чайок, тож Unravel може чудово заманювати туристів.

Попри всі недоліки, Unravel варта придбання. Хоча б заради своєї краси і чарівності Ярні. Рекомендовано для спільного розгадування головоломок у колі близьких людей. Але якщо справді шукатимете у грі метафори, про які заявили розробники, то можете розчаруватися. Unravel — це як старий, дивакуватий і незграбний друг, з яким часом буває незатишно, але покинути його не можеш, бо у Ярні велике, добре серце і незаплямована душа.