Розробляючи Battleborn, Gearbox пішли вже протоптаною стежиною, тобто зібрали багато різних ґеймплейних смаколиків, грамотно об’єднали у щось, чого ще не було і — вуаля — добра новенька гра, яка, ймовірно, стане ідеальною, але в майбутньому, у продовженні.

Чесно кажучи, бета Battleborn не сильно вразила, та й релізна гра замість того, щоби на початку втягнути в себе, навпаки викидає усі свої недоліки. Утім, це початок і після кількох годин, коли приходить розуміння, як усе влаштовано, гра квітне і замість роздратування з’являється бажання „хочу ще, ну ще один матч“.

Найбільша проблема Battleborn у тому, що Gearbox хотіли зробити найкращу забавку для гри з друзями, яка буде ще кращою, ніж Borderlands, тож узяли на себе більше, ніж могли подужати. Самі поміркуйте: сюжетний кооператив, split-screen (і ПК, як завжди, в прольоті), 25 різних героїв і, як би це мізерно не звучало, три РІЗНІ КОМАНДНІ багатокористувацькі режими. Усі подібні новітні MOBA чи то пак — hero-шутери, як Overwatch та LawBreakers зосереджені на чомусь одному і це одне розвивають та полірують.

Проте, було би брехнею писати, що все погано. Відчутно, як над КОЖНИМ елементом Battleborn попрацювали і більшість із них діють добре, але відчуття, що можна краще, не пропадає й інколи думаєш: „ну бляха, як таке допустили“.

Жили-були…

Головною перевага Battleborn над усіма hero-шутерами — це наявність сюжетної кампанії, яка навіть зроблена не абияк та проходиться в кооперативі з друзями, рандомами або на самоті.

У галактиці біда, лишилася тільки одна зірка, почались фракційні війни. Однак, з’являється найпоганськіший поганець з усіх поганців, який захотів не влади, ні-ні, його метою є знищення останнього світила. Словом, у наших героїв з’являється спільний ворог, до якого ми будемо крокувати 7 місій і на 8-й відбудеться одна з найепічніших битв у всесвіті Battleborn.

Історія подається як серіал, тобто починається з одного і того ж короткого, але стильного інтро, знайомства з головними дійовими особами, а тривалість одного епізоду сягає близько 40-ка хвилин. Проте, не чекайте якихось сюжетних поворотів. Історія потрібна для пояснення того, що ми робимо, а родзинкою будуть вар’юваті герої зі вже відомим Borderlands’івським чорним гумором.

Як вже написано вище, кампанія зроблена не абияк. Попри те, що відкритого світу як у Borderlands немає і всі завдання лінійні, їх постаралися добряче урізноманітнити. То змусять супроводжувати меха-павука, то обороняти точку, то заманять в місцину з пастками, яка нагадуватиме Принца Персії, тощо. Це не кажучи про босів, битва з якими передбачає більше етапів, ніж просто стрільба в одну точку.

Із друзями Battleborn, мабуть, цікаво проходити, однак, моє проходження було самітне, і хоч гра дає таку можливість, самі завдання не повністю розраховані на одного гравця. По-перше, тому що кожна місія має в собі декілька додаткових завдань на час, які самому виконати дуже важко, а інколи неможливо. По-друге, іти в бій одиноким персонажем ближнього бою є дурною вигадкою. Для прикладу, як вампіро-самурай з двома катанами, може знищити летючу голову, до якої не дострибнути? Насправді, я це зробив, але то було 20 хвилин рутини.

Декількаразовому проходженню сюжет піддається і це буде навіть потрібно. Оскільки, в PvP, хоч дають багато досвіду, але спорядження випадає вкрай рідко, а от у сюжетних завданнях якраз усе навпаки.

Під спорядженням розуміється не зброя, а щось типу обладунків чи талісманів, які злегка покращують характеристики героя: відновлення життя, швидкість бігу, дають більшу шкоду тощо. Спорядження буває різної якості: чим вища якість, тим менше негативних ефектів та більша вартість. На матч можна взяти всього три талісмани, які потрібно буде ще активувати за кристали, які збираються під час матчу, які будуть потрібні ще на купівлю турелей, які… Ем… так, заплутано і до цієї проблеми ми ще повернемось.

Не один, не в полі, але воїн

Відчутно, що 25 героїв було вкладено чимало праці. Вони всі ефектні, стильні, різні, трохи вар’юваті і головне відіграють свою роль вправно. Особливо потішили провокативні насмішки. Battleborn, напевно, — перша гра, де їх грамотно застосовано, бо завжди підказує, коли зробити насмішку і ваш ворог цього точно не пропустить.

Щодо балансу, сказати важко. Оскільки, щоб це оцінити, потрібно награти хоча б 50 годин лише в один МП. Тим не менше, героїв, які з легкістю могли б знести цілу команду, як Li-Ming з Heroes of the Storm свого часу, не було помічено.

Однак, із героями, все ж, не все ідеально. Деякі елементи розвитку — непотрібні. Наприклад, подвійні стрибки для Рата. Навіщо вони йому, якщо це не дасть зайти у важкодоступні місця? Вміння і ульти, після Overwatch, виглядають вже не такими кльовими. У Overwatch усі персонажі і їх скіли — надто різні, а ультимативні вміння завжди помітно або чутно. У Battleborn усе якось простіше, а 50% ультів навіть не помічаються.

Мережева туса

Гуляючи інтернетом, часто помічав хибні порівняння Battleborn з Overwatch. Насправді, ці ігри дуже різні по динаміці. Overwatch — швидкісний шутер, а Battleborn  — це, передусім, MOBA і аж потім — шутер. Крім нахилу на вміння героїв і схожого візуального стилю, більше нічого подібного у цих іграх немає.

У Battleborn є 3, але дуже різні, мультиплеєрні режими і по 2 мапи, для кожного з них. Може здатися, що цього замало, але враховуючи, що в MOBA-іграх вибір мап невеликий, то й тут не все так погано. Головне, щоб обидві сторони були рівні, а з цим усе гаразд.

Перший режим — це класичне захоплення точок. Через те, що героїв лише 5, усі вони жирнуваті і з 3-х пострілів нікого не вбити, грається дуже спокійно і повільно. Матч проходить не довше 10 хвилин. Проте, у цьому режимі не розкривається весь потенціал гри, бо всі герої не підходять і купувати турелі немає потреби. Словом, у «Захопленні», багато часу проводити не будете, бо далі ідуть менш класичні і більш командні забави.

Другим режимом є «Переплавка». Обидві команди мусять прочистити шлях для власних кріпів, аби вони знищились на стороні ворога. Оскільки у команд шляхи спільні, то посіпаки будуть перехрещуватись і доведеться всю шкоду брати на себе та знищувати усе вороже. У цьому режимі стають потрібні більшість складових гри: збір кристалів, купівля найманців, будування турелей. Проблемою, найчастіше, будуть самі гравці, бо головних ліній є дві і виграє та команда, яка швидше реагуватиме, на те що діється на мапі, а добитись цього в «Переплавці» доволі тяжко.

Ну і третім, найцікавішим режимом є «Вторгнення». Тут майже все, як у MOBA. Замість веж, у кожної команди по 2 меха-павука. Аби їх знищити, потрібно: захоплювати нейтралів, збирати кристали, купувати найманців, будувати турелі і про себе не забувати, та розвивати усе необхідне. Словом, зайнятись є чим.

Оскільки головна лінія лише одна, команди майже завжди тримаються разом, тому, якщо у якоїсь із команд немає лікаря й танка, то цей, імовірно, програш. Схоже на баланс, чи не так?

Дуже гарно побудовані мапи. Багато правильних обходів для нападу та втечі, місця для снайперів. Кристалів розкинуто стільки, щоби ви могли задуматись, розвиватися самому, чи покращити оборону. Найкращі нейтрали розташовані завжди по центру, але по інший бік від головної лінії. І хоч мап усього 2, вони не набридають.

Словом, режим «Вторгнення» вийшов дуже динамічним, командним та стратегічним, хоча може не настільки безмежно тактичним, як DOTA 2. Головне, гра приносить задоволення і якщо навіть набридне — є інші режими для відпочинку. Утім, Battleborn має деякі недоліки, які змусять вас підгорати.

Ну, почалося…

Мапи, хоч і побудовані грамотно, але відполіровані погано. Для прикладу, бувають місцини, де персонаж має без проблем стрибнути, а він може застрягти. Такі речі в Borderlands прощались, але в мультиплеєрі, при втечі від противника, це дуже критично.

Із оптимізацією справи доволі паршиві. Попри системні вимоги і слабку графіку, fps може просідати до 20, інколи через велику к-сть ефектів, інколи через велику к-сть міньйонів, а інколи просто, без причини.

У Battleborn взагалі відсутній режим навчання. Гра має надто багато механік і розібратись новачку з усім не так просто. Самі гравці, на моє саркастичне „дякую за допомогу“ відписували щось штибу: „старий, вибач, але я не розумію, що тут діється“. Із таким підходом, довго новачки не гратимуть, от і маємо „переважно схвальні“ відгуки у Steam.

Гра не вміє заміняти гравців, які покинули матч, при тому, що у грі є боти. Ніби логічна річ, а нема. 4vs5 — це майже завжди програш.

Ну і найбільша біда з набором гравців. Battleborn не вміє балансувати команди, а інколи, здається, навпаки підбирає команду зі ще зелених, а противників дає 50-ти рівневих. І це в купі з тим, що ці ще зелені БЕРУТЬ НАЙТОНШИХ ПЕРСОНАЖІВ, А ПОТІМ ЛІЗУТЬ СОЛО НА КОМАНДУ ВОРОГІВ І КРИЧАТЬ: „ДЕ, БЛЯХА, МЕДИК“, звідки такі люди беруться? На щастя, такі матчі, зазвичай, тривають не довго, а інколи не більше 5-ти хвилин. Дякую Gearbox хоч за кнопку «Голосувати за капітуляцію».

Але то таке…

Отже, Battleborn — це такий собі „ударник“ зі школи. Багато що зроблено добре, але не ідеально і є над чим працювати. У чомусь навіть шкода Gearbox. Хоч вони перші анонсували свій hero-шутер і перші зарелізились, усю увагу забрав на себе Overwatch. Що й казати, навіть я б пройшов повз гру, якби не довелося оглядати. Тим не менше, я радий, що сталось саме так і буду далі слідкувати за грою з надією, що Battleborn 2, матиме шанс на вихід, а для цього потрібно, щоби купували гру. Тому, якщо любите MOBA-шутери і шукали щось для гри з другом, то Battleborn — один із найкращих кандидатів, якщо не зараз, то точно на знижках.