Дуґлас Адамс та його серія сатиричних романів “Путівник Галактикою” в свій час зазнали небувалої слави серед прихильників наукової фантастики. Взявши свій початок у форматі звичайної радіоп’єси, вже за кілька років “путівник” перетворився в небувалих масштабів всесвіт, з п’ятьма книгами та кіноекранізацією.

Та попри лаври одного з кращих фантастів у історії, мало хто знає Адамса ще й як непоганого письменника детективного жанру. Серія книг про дивакуватого та ексцентричного Дірка Джентлі взяла свій початок в 1987 (за 8 років після публікації добре нам всім відомого “Путівника галактикою для космотуристів”) з романом “Холістичне детективне агенство Дірка Джентлі”, що був охарактеризований близьким соратником Дугласа, Нілом Ґейманом, як “щось типу привидо-жахастико-часоподорожувально-епічно-романтичної комедії з щіпкою бруду, музики та квантової механіки”. І озираючись на 6 серій назад, немає нічого, що могло б краще описати й серіал, знятий за мотивами.

Детективне ЩО?

Спроби екранізувати перший роман розпочалися ще шість років тому, під крилом BBC Four, що в 2012 році випустила чотирисерійну адаптацію книги. Через незадовільні рейтинги в тому ж році серіал був закритий, а проект припадав пилом аж до 2016, коли за повторну екранізацію взялися колеги британців з BBC America.

Вже в липні 2016-го нам показали перший трейлер серіалу, і, варто сказати, що він справляв неабияке враження. Знаний за “Володарем перснів”  Елайджа Вуд, в його “вілфредовській” іпостасі, молодий театральник Сем Барнетт та неймовірно колоритні декорації, змусили взяти серіал на прикмету і згадати про нього незадовго до виходу пілотного епізоду.

За результатами перших тижнів трансляції, шоу не викликало необхідного ажіотажу у критиків, отримавши всього 68% позитивних рецензій на RottenTomatoes. Та, як це часто буває з непересічними проектами,  публіка швидко виправила помилки своїх старших та досвідченіших колег, піднявши глядацький рейтинг до 97%. І вже за кілька перших серій знаходиться просте пояснення цьому феномену.

«Деколи треба просто пливти за течією»

Сюжет розповідає про Тодда Бротцмана, що волею низки випадкових подій потрапив до вщент знищеного та під зав’язку заваленого людськими трупами готельного номеру. Втративши роботу за підозрою в співучасті, Тодд геть розбитим повертається додому, де до нього й вривається Дірк Джентлі — дивакуватий божевільний британець, що обіцяє протагоністу відповіді на всі його питання.

Розповідати про розвиток сюжету немає жодного сенсу, адже “дуґласівський” нарратив не терпить узагальнень. Та й сама назва серіалу (холістичний –  комплексний, інтегральний підхід до предмету розслідування, як до одного цілого, а не просто сукупності певних частин) натякає на закрученість та незбагненність того, що відбуватиметься протягом наступних семи серій. Кожна порція серіалу залишає по собі тільки товстелезну пачку питань, даючи відповіді тільки за нагальної потреби.  

Локації в серіалі виглядають неймовірно колоритно та стильно, збиваючи глядача з ніг грою барв та прихованою символікою. І хоч операторська та монтажна роботи залишають бажати кращого, у вас геть не буде часу звертати увагу на такі “дрібнички”, та й нижня щелепа, що застигне в крайньому нижньому положенні, не дасть дорікнути.

Та попри все хороше, сказане мною вище, як і добрій жмені критиків, новий серіал припаде до смаку не всім. Стилістика місцями переходить з притаманної для BBC ексцентричності у відверту псевдобританщину, на кшталт “Кінґсмана”, а пістрявий “острівний” гумор надто вже часто потребує додаткових пояснень.

«Холістичне детективне агенство Дірка Джентлі» — це не той серіал, про який ви почуєте від друзів або знайомих. Та як говориться у самому серіалі: “Інколи варто просто плисти за течією, дозволяючи випадковій вервиціподій поглинути тебе”. Тож мерщій відкривайте Netflix, і вперед, до нових вражень.