Після фінальної частини «Гаррі Поттера», фанати могли лише сподіватися на повернення до улюбленого всесвіту. П’ять років очікувань… І от, на великих екранах з’явилася чергова стрічка про чарівників. Новий фільм «Фантастичні звірі і де їх шукати» втримав поттеріанський рівень захвату, але чи все у ньому настільки добре?

Старі ідеї по-новому

Режисер Девід Єйтс, відомий нам за останніми чотирма частинами пригод Гаррі Поттера, вирішив не відходити від уже встановленого канону фільмів за мотивами книг Джоан Роулінґ. На пару з письменницею, яка посіла місце сценариста, їм вдалося потішити фанатів історією Ньюта Скамандера. З приходом Єйтса поттеріана стала більш похмурою, перетворившись із казки на дорослу історію. Тамтешні персонажі потребувати подібних змін, адже вже не були милими дітьми. Про те, що нічого не змінилося, мимоволі замислюєшся при перегляді «Фантастичних звірів». Така стилістика тут підходить якнайліпше, адже стрічка розповідає історію уже дорослих персонажів. Найчастіше цей морок з’являється під час екшн-сцен, аби глядач із захопленням та повною концентрацією вдивлявся у екран.

Активні дії персонажів, у тому числі бійки, найчастіше чергуються з комічними або побутовими сценами, які знімають навантаження від побаченого раніше. Незабутні враження справляють епізоди з пропагандою, підпільним баром та вербуванням у ряди других салемців. Також у кінці Ньют розповість про свої плани видати книгу «Фантастичні звірі і де їх шукати», яка у всесвіті Гаррі Поттера налічувала аж п’ятдесят два видання. Пам’ятаймо, що пригоди Скамандера відбуваються майже за сімдесят років до подій поттеріани.

Декорації навколишнього всесвіту прекрасно передають дух початку минулого століття. Дивлячись на встелені бруківкою дороги, які простягаються поміж вишуканих будинків тих часів, хочеться хоча б на секунду потрапити по той бік екрану та просто пройтися вулицею. Внутрішнє оформлення будівель справляє приємне враження, дивуючи незвичним стилем. Здається, що навіть одяг персонажів підібраний ідеально аж до шнурків на взутті.

Фантастичні персонажі і де їх шукати

Щодо акторської гри претензій майже не виникає. Проте складається враження, що емоції відходять на другий план. Персонажі увесь час зайняті погонею за звірами та нівелюванням заподіяної шкоди. Почуття між Ньютом та Тіною починають проявлятися лише ближче до фінальних титрів. Мабуть, тому Джоан Роулінґ вирішала ввести додаткову любовну лінію маґла Якоба з Квінні. Остання, до речі, є одним із найщиріших персонажів. Дитяча наївність, у хорошому сенсі цього словосполучення, котрої іноді так не вистачає людям у реальному житті, виглядає, наче справжня магія, яка спонукає глядача посміхатися.

Про те, хто все ж є головним антаґоністом, підозрюєш майже зі самого початку. Невеликий подив викликає лише фінальне перевтілення. Втім, лиходій все одно увесь фільм перебуває у тіні…

Фантастичні звірі слугують каталізатором для дій головних персонажів. Хоча на волю їх вирветься не така уже й велика кількість, але багато екземплярів описує у стрічці сам Ньют. Ці дивовижні створіння підтримують інтерес під час перегляду, показуючи глядачеві яскраві сцени, які підводять фільм до фіналу. Різноманіття звірів у книзі Джоан Роулінґ набагато більше, але ж не показувати шанувальникам усіх одразу. Впевнено можна очікувати на появу багатьох цікавих особин у майбутньому. Маґли, тобто звичні люди, також мають вагомий вплив на сюжет. Не безпосередній, звісно. Вони спонукають діяти головних персонажів відповідно до ситуації, аби уберегти таємничість магічного світу. Приємно почути й уже знайомі всім імена, які наче натякають на майбутню присутність цих персон у наступних частинах «Фантастичних звірів».

Зберемо все погане у окрему валізу

Як уже було вказано вище, світ виглядає чудово, але у певний момент з’являється відчуття обману. Безхатьки, яким дають прилисток другі салемці, хоч і носять дрантя, проте виглядають, наче щойно вийшли із душу. До блиску чистесенькі вулиці… А може у цьому всесвіті працюють справді працелюбні прибиральники? Тоді б це багато чого пояснило.

Про Ньюта Скамандера нічого особливого не розповідають, окрім того, що він був улюбленцем Дамблдора та навчався у Гоґвортсі. Для початку можна було б показати декілька уривків із дитинства головного героя, які б показали, що саме матір прищепила йому любов до вивчення незвичних створінь. Кінцівка виглядає зім’ятою, а так хотілося, аби нам детальніше розкрили головного антаґоніста. Натомість сутичка з найнебезпечнішим лиходієм тих часів триває аж декілька хвилин *сарказм*. Так-так, саме Ґріндельвальд наганяв жаху на магів, допоки цей статус не відібрав у нього Волдеморт. У фільмі мага сковують сюжетними рамками, а у кінці взагалі штовхають до необдуманих рішень, які зводять всі його старання нанівець.

На останок

Фільм «Фантастичні звірі і де їх шукати» відновлює у серцях фанатів ту іскру, яку колись запалила поттеріана. Стрічка повертає глядачів у чарівний світ магії, не даючи відвести очі від екрану ні на секунду. Втім, після перегляду залишається відчуття недовершеності, наче можна було зробити фільм ще кращим. Особливо це стосується розкриття персони головного антаґоніста. Та цей недолік варто  списати на те, що нам показали першу частину майбутньої серії фільмів. Стрічка лише ознайомлює з новими персонажами, показує чим вони захоплюються та їхню мотивацію.

Чи зможе замінити скромна персона Ньюта всім відомого улюбленця Гаррі? Мабуть, ні. Тому й з’являються побоювання, що головному герою «Фантастичних звірів» так і доведеться залишитися у тіні слави Поттера. Важко робити якісь остаточні висновки після перегляду лише одного фільму пригод Ньюта Скамандера. Можна лише похвалити Джоан Роулінґ за чудово виконану роботу та чекати на продовження стрічки через два роки.