Фільм  “Ла-Ла Ленд” – третя робота молодого режисера Дем’єна Шазелла. Попередня його картина “Одержимість” здобула чимало найпрестижніших кінопремій, в тому числі одразу три “Оскара”. Сьогодні вже відомі цьогорічні номінанти, і  “Ла-Ла Ленд” є беззаперечним лідером –14 номінацій. Це третій фільм в історії премії, який отримав такі приголомшливі результати, повторивши успіх “Титаніка” і “Все про Єву”. Він вже переміг у всіх найпрестижніших номінаціях “Золотого глобусу”, а Емма Стоун, здобула приз у Венеції, за кращу жіночу роль.

На перший погляд, це проста історія, яка говорить про вічне. Головні герої – молодий музикант (Раян Гослінг), перебивається випадковими заробітками, мріючи відкрити свій клуб, і юна актриса (Емма Стоун), що старається пробитися в цинічному світі Голівуду, працюючи в кафе на одному із знімальних павільйонів. Майже хрестоматійно, фільм розповідає історію знайомства, історію любові. Але, в першу чергу, він про вибір, про компроміси в стосунках і творчості.

Фільм обов’язково буде цікавим всім акторам, музикантам, письменникам і художникам, які прагнуть себе реалізувати. Щоправда, до кінця зрозуміють його тільки ті, які вже мають певний життєвий досвід. Чоловіча половина аудиторії буде співпереживати герою (необхідна умова кожного фільму), жіноча – героїні. Хоча її мотивація і логіка – єдиний аспект сценарію, який викликає деякі питання, але це не применшує його правдивості. А фінальний сюжетний поворот (твіст) здатен розчулити, навіть, найбільш стримані серця. Він суттєво змінює парадигму фільму, ускладнюючи ідею. І Шазеллу прийшлось постаратись, щоб відстояти своє бачення фіналу перед продюсерами. Також, в дечому  “Ла-Ла Ленд” перегукується з недавнім фільмом Вуді Аллана «Світське життя», але перевершує його зі всіх точок зору.

Взагалі, кількість цьогорічних фільмів про творчі професії вражає – спочатку був невдалий “Геній”, потім на великих екранах успішно пройшла картина “Під покровом ночі” (нажаль, проігнорована нашими прокатниками), яка також розповідає про стосунки і їх творче ( в даному випадку літературне) переосмислення, тепер  “Ла-Ла Ленд”, а вже в лютому нас чекає новий фільм Джима Джармуша “Патерсон”, на тему поезії. Частково це можна пояснити нашим тривожним сьогоденням, і геополітичною напругою. Результати виборів в США, конфлікти в різних частинах світу (!) – саме в такі часи людям хочеться втекти в мрію, і  “Ла-Ла Ленд” дає їм таку можливість.

“Ла-Ла Ленд” це оригінальний мюзикл, який не є кіноверсією бродвеївської постановки, а написаний спеціально для екрану. Музику писав Джастін Гуровіц, друг Дем’єна Шазелла. Він же був композитором «Одержимості». Сам режисер закоханий в музику, недаремно всі його фільми про неї. В свій час він також хотів стати музикантом, але якось не склалось. В результаті – від цього виграли всі. Хоча, мюзиклом “Ла-Ла Ленд” можна назвати тільки частково – пісні там легкі і ненав’язливі, їх небагато, вони гармонійно вплетені в загальну стилістику фільму, і разом з легким камерним відеорядом, підсилюють його кращі сторони.

Весь фільм – уклін старому кіно. Він переповнений алюзіями на американські та французькі чорно-білі картини, але не повторює, а бережно інтерпретує їх. Це відображено в самій історії головного героя, який молиться на ікон джазу, але мусить осучаснити свою музику, щоб бути актуальним сьогодні.