Там, де закінчується Джон Уік і починається Джеймс Бонд, з’являється нова зірка шпигунських блокбастерів — “Атомна блондинка”. Фільм, який не показує фактично нічого нового, але робить це якісно і до останньої хвилини показу. Після його перегляду виникає лише бажання, аби пізніше його просто не затоптали більш імениті стрічки про таємних агентів. Тому про продовження поки що говорити рано. Та й чи заслуговує фільм цього? Ви дізнаєтеся про це далі.

Акторський склад — це справжня опора фільму. Шарліз Терон схожа на Джона Уіка у спідниці. До її гри немає жодних претензій. Після харизматичної ролі Фуріози у “Шаленому Максі” здається, що ця жінка була створена зіграти персонажа незламного секретного агента.  Джеймс МакЕвой також не відстає. Він втілив агента-покидька, у якому сумніваєшся до останньої хвилини, що зробити не так уже й просто. Другорядні персонажі органічно вплетені в сюжет. Тіль Швайґер, наприклад, хоч і має епізодичну роль, проте його годинникар виглядає неабияк екстравагантно і поважно. Навіть ті, хто впродовж фільму лише слухають історію героїні за склом, викликають неоднозначні враження. Вони наче рушниця, яка в кінці стрічки повинна вистрілити.

Однією з особливостей фільму є те, що у ньому не посоромилися показати безліч кривавих та еротичних сцен. Нам зображають не лише як кров бризкає на всі боки, а й моменти, коли зброєю може бути звичайні ключі або електроплита. У бою персонажі стомлюються, починають робити незграбні рухи, а їх обличчя перетворюються на криваве місиво від нанесених ударів. І це вагомий плюс, бо такі стрічки не часто показують, хоча після того ж “Кінсґмен” сприймається все вже не так захоплююче. “Атомна блондинка” — це не казочка про круті шпигунські витребеньки, а зображення таємних агентів такими, якими вони б мали бути.

Постановка боїв чудова. Тут хочеться провести паралель з фільмом “Джон Уік”, з яким “Атомна блондинка” має найбільше спільного, особливо в плані екшену. Цей не дивно, адже режисером стрічки є Девід Літч, який працював над обома частинами “Джона Уіка”. Шарліз Терон навіть тренувалася разом з Кіану Рівзом, що точно позначилося на кінцевому результаті. Майже кожна битва виглядає реалістично. Головне завжди пам’ятати, що перед вами треновані агенти. Вони борються не лише заради виконання поставленого завдання, а й збереження власних життів. Іноді другий аспект навіть виходить на перший план.

Не поцуралися фільмороби і відвертих еротичних сцен. Шарліз Терон те й діло, що показує красиві форми, контрастуючи з образом холоднокровної убивці. У фільмі немає жодного сексизму або зневаги до протилежної статі. Якщо жінку лупцюють в обличчя, то це передусім через те, що вона секретний агент, особливо у ситуації, коли мова йде про виживання. А таких епізодів у фільмі багато.

Деякі сцени вражають своїм візуалом. Наприклад, коли героїня фільму занурюється у холодну ванну, наповнену льодом. Це один із епізодів, які ви точно не забудете після перегляду. Неонові вогні кімнати готелю або нічного клубу змусять вас пригадати постери та стилістику написів у трейлерах. Похмуре небо та сіра гама навколо допомагають сприйняттю подій, які відбуваються на фоні кролячих перегонів секретних агентів.

Під час перегляду помічаєш безліч дрібних деталей, на які звертають увагу навіть персонажі. Наприклад, з міцних напоїв головна героїня не відмовиться від склянки горілки “Столична”. У одному з берлінських кінотеатрів показували фільм “Сталкер” Андрія Тарковського. Мабуть, сеанс класичного кіно, бо події “Атомної блондинки” розгортаються десять років опісля прем’єри цієї стрічки. З магнітофона лунає пісня 99 Luftballons, під яку КДБ-шник б’є одного з німецьких молодиків ледь не до смерті.

Якщо детально про музику… Фільм багато чого б втратив, якби до цього аспекту підійшли менш відповідально. Будь-яка композиція чудово підкреслює атмосферу того чи іншого епізоду. Неважливо чи це Depeche Mode, чи Queen, чи навіть Висоцький. “Атомна блондинка” — один з тих фільмів, які спонукають після перегляду прийти додому і одразу розшукувати список використаних у ньому треків.

Загалом фільм — це одна з найгарячіших прем’єр цього літа. Якщо ви не проти своєрідного розігріву перед “Кінґсмен: Золоте кільце”, то стрічка вас точно не розчарує. У ній не побоялися заляпати екран кров’ю, показати жіночність в образі вбивці або пограти з сюжетними поворотами. “Атомна блондинка” намагається бути чимось більшим, створити власний стиль, але після стількох шпигунських фільмів та бойовиків це доволі важко. Стрічка безумовно варта вашої уваги, особливо якщо ви фанат таємних змов, міжнаціональних секретних сутичок та шпигунського кіно.