У наш час голлівудські кінематографісти звикли робити фільми з великою долею ура-патріотизму. Наприклад, серія фільмів про Трансформерів від Майкла Бея, що славиться великою щільністю американських прапорів на квадратний сантиметр плівки та ідіотським пафосом. Можна згадати ще й воєнні фільми, в яких головних героїв показують бравими вояками, яким ніщо не страшно («Лють», «Перл-Гарбор», «Прапори наших батьків»). Одначе новий фільм Дем’єна Шазеля «Перша людина» не слід записувати у їхнє число і зараз я розповім чому.

Думаю, ви хоча б раз чули вираз “Спочатку було слово”. У нашому випадку спочатку була книга за авторством Джеймса Генсена, яка й лягла в основу цього фільму. Ще у 2003 році, Клінт Іствуд купив права на її екранізацію, але розробка проекту затягнулася. Після цього права перекупила студія Universal, що й довела справу до кінця.

Тільки у 2015 році студія визначилася з іменами виконавця головної ролі та режисера фільму. Роль Ніла Армстронга взяв на себе ще не помічений у «Ла-ла-Ленді» Раян Гослінг. А роль режисера картини виконав Дем’єн Шазель, який прославився завдяки своїй першій роботі — «Одержимість».

Фільм показує нам історію польоту Ніла Армстронга на місяць, акцентуючи увагу на високій ціні, яку довелося заплатити за його здійснення усім причастним. Постійні несправності, помилки, загиблі астронавти. І все це заради того, щоб випередити Радянський союз у космічній гонці. Фільм не показує героїв, натомість він показує людей з божевільними бажаннями, реалізація яких може призвести до неочікуваних результатів.

І коли мова йде про те, на які жертви пішли NASA заради всього цього, розумієш, що в цій гонці немає переможців. І фільм це добре показує. У один момент тобі показують випробування астронавтів, що, часом, небезпечні для життя. У інший, звичайних людей, які просять виділити кошти на щось інше, відмінне від експедиції на Місяць і важливе для простого населення США. А окреме місце у фільмі займає дружина Ніла Армстронга, зіграна Клер Фой. Вона чудово вжилася в роль дружини, яка любить свого чоловіка й, одночасно, боїться за його життя, бачачи долю вдів загиблих астронавтів та їхніх дітей, які залишилися без тата.

Та й особиста драма навколо Ніла Армстронга добре поставлена та має сенс. Такий результат вдалося досягти завдяки переконливій грі Райана Ґослінга.

Варто зауважити, що усі актори прекрасно вжились у свої ролі. Кайл Чендлер, Едвард Кларк, Корі Столл, — усі вони впоралися зі своїми ролями просто чудово. Ніби дивишся на них і бачиш людей, які живуть своїм життям.

Окремо варто похвалити візуальну складову. Ось на що дійсно не пожалкували грошей. Попри те, що бюджет фільму, в залежності від джерела, становить від 59 до 70 мільйонів доларів, а який-небудь блокбастер обходиться великим студіям десь у 200-250 мільйонів доларів, візуал заворожує. Польоти в космос, висадка на Місяць, випробувальні посадки, — усе це виглядає так красиво і реалістично, що створює ефект присутності.

А за що дійсно варто посварити фільм, так це за камеру. Вона постійно смикається в сценах, які проходять на Землі. Під час цих сцен складалося враження, немов оператор за них отримував лише коробочку з обідом, а решта бюджету пішла на акторів, картинку та сцени у космосі. Або ж під час зйомок «земних» сцен оператору не дали штатив і довелося викручуватися. Через це рівень операторської роботи коливається між «надзвичайно круто» і «складно дивитися без сліз».

Підводячи підсумки, можна сказати, що розповідь про божевільне бажання купки людей з NASA зробити «великий стрибок для людства» вдався на славу. Акторська гра виконана на високому рівні, а за персонажів переживаєш більше, ніж за себе. Окремо слід виділити візуальну частину, за якою видно працю людей, що дійсно люблять свою роботу. Нехай без огріхів в операторській роботі не обійшлося. Нехай перегляд може датися вам нелегко (особливо в IMAX), але за дві з половиною години хронометражу та витрачені на квиток гроші ви не пожалкуєте.

Автор: Костянтин Микуленко