Бладшот

Біль та гнів. Огляд коміксів «Бладшот. Том 1 та Том 2»

Автор: Задніпряний Павло

Мальопис, що серйозно похитнув мої уявлення про класичний екшн-бойовик. Беручи до рук перший том, я приблизно розумів, що мене очікує, адже 12 березня відбудеться прем’єра однойменної стрічки. Звісно ж, я бачив трейлер із Віном Дізелем, де все доволі очевидно, та насправді ця історія не така проста, як може здаватися. Тому гайда розбиратися, що то за такий Бладшот.

«Бладшот. Перевершуючи себе» — це дебютний для українського споживача комікс від американського видавництва VALIANT. права на який придбало видавництво TUOS Comics придбали права на цю історію і видали відразу ж два томи. Вкрай завбачливе рішення… але про це дещо згодом.

Однією з причин, чому комікс припав мені до смаку, стала атмосферність, що робить його схожим на класичні бойовики 90-х. Якщо розібрати Бладшота як персонажа, то це така собі суміш Універсального солдата, Дедпула та Росомахи, яка за сюжетом дещо перегукується з легендарною стрічкою «Згадати все / Total Recall» з Арні у головній ролі. Помножте все це на брутальність рівня 18+, де кишки, кров і зламані кістки, а в якості антуражу — масові вбивства та знущання над дітьми.

Бладшот — це така собі ідеальна машина для знищення, створена надтаємною квазіурядовою організацією у рамках проєкту «Дух Відродження». Сей убивець має неймовірні здібності до регенерації, силу та рефлекси, що багаторазово перевищують людські, може змінювати форму та набувати подоби будь-кого на певний період, може безпосередньо взаємодіяти з електронними та комп’ютеризованими машинами і керувати ними. Усім цим «добром» він завдячує мікроскопічним роботам — нанітам, мільярди яких курсують кровоносною системою Бладшота.

Історія розпочинається доволі прозаїчно: американський командос Рей десь на військовій базі спілкується з командиром і нібито товаришем, який переконує головного героя востаннє злітати до Афганістану та врятувати з полону старого приятеля. І лише у Рея настільки міцні яйця, щоби підготуватися та встигнути витягти побратима з халепи, бо інакше вечірній стрім на YouTube, «Аллаху Акбар!» і відрізана голова американського офіцера у новинах CNN.

От далі і починається обіцяний брутальний екшон і перші сюжетні несподіванки, які мене приємно здивували. Тільки-но читач зручно влаштувався і почав хрумати попкорн, чекаючи на появу «полковника Джона Матрикса», який кришитиме супостатів сотнями, автори коміксу закладають несподіваний сюжетний віраж і знайомлять нас із доктором Куретичем, вченим, що розпочинав проєкт «Дух Відродження». Куретич шокує подробицями минулого Бладшота та розповідає, що всі спогади головного героя — всього лише програмна фальшивка, завантажена в мізки з метою повного контролю особи. Далі сюжет стає все крутішим: автори органічно нашаровують інформацію про здібності та слабкі сторони головного героя, знайомлять із новими персонажами та першим серйозним супротивником Бладшота.

Та ось ти видихаєш і думаєш: «Ееее, оце все?!» Саме таким чином приходить розуміння, що перший том дочитано. Ось чому на початку я писав, що рішення з одночасним друком двох томів дуже доречне. Автор коміксу, Двейн Сверчинський, майстерно розвішує рушниці та вправно розставляє різноманітні сюжетні капкани, і під кінець оповідки ловиш себе на думці, що вже не просто слиняво шкіришся на розвороти з брутальною бійнею, а тобі насправді цікаві ці персонажі, тебе хвилює їхня доля і хочеться дізнаватися про них більше й більше.

Другий том українською локалізували як «Бладшот. Відродження та падіння». На початку історії автор та дует художників, Мануель Ґарсіа і Артуро Лоззі, дають лише декілька сторінок на пригадати події і пристебнутися, а потім із неймовірною силою закидають читача просто дикою сумішшю екшену.

Бладшот разом зі своїми новими друзями нанітами, чи як вони себе інколи називають — золотявками, а також іншою втікачкою-псіотом Пульс і колишнім військовим медиком Карою Мерфі збираються штурмувати базу проєкту «Дух Відродження», щоби дізнатися, хто ж такий Бладшот насправді.

Під час штурму Сховища, автор дає волю уяві та сповна демонструє вражаючий арсенал суперздібностей Бладшота, але якщо вам на мить здалося, що він — такий собі чітер, і супротивникам нічого йому протиставити, то повірте — це не так. Двейн Сверчинський заховав у рукав антагоністам добрячу колоду козирів: тут вам і загін Бензопили, і діти-псіоти, і неймовірно чарівна нянечка-доглядальниця псіотів Гамма. Остання заслуговує окремої уваги, адже має такий вигляд, наче її татом є Галк, а матуся — Кінгпін. До того ж вона живиться дитячим страхом та голіруч може розкатати Тора. А насамкінець автор підкладає ОТАКЕННИЙ кліфхенґер, що краде у читача спокій та змушує кидатися грошима у монітор із питанням, коли ж передзамовлення на наступний том.

Я майже нічого не сказав про малюнок і це не випадково. Моє враження про роботу дуету Мануеля Ґарсії та Артуро Лоззі коливається у межах від «задовільно» до «добре». У цьому випадку найголовніше — той факт, що візуальна складова не шкодить динаміці, а ефектні панелі та розвороти додають брутальності й жорсткості оповіді. Просто десь не вистачає стилю, деінде ліниво відмальований фон, десь не дотиснули епізод, спростивши малюнок, і всілякі такі дрібниці, що не дозволяють сказати «Воу!»

На фото видно, що на корінцях однакова назва тому

Декілька слів про українське видання. Ми маємо мальопис у твердій палітурці, формат 165 х 250 мм. Зауважу, що рішення з покриттям софт-тач на палітурці та вибіркове лакування виглядає просто бімбічно — книгу хочеться тримати в руках та нікому не віддавати. Перший том містить випуски #1-4, а другий відповідно #5-9, і загалом на два томи маємо 240 сторінок чтива.

Із відвертих факапів мушу назвати недогляд із назвою на корінці другого тому, де помилково залишена назва першого, тому на поличці альбоми важко різнити. Добре, що хоч є цифрова позначка. Є ще кілька дрібних і некритичних одруків, але сподіваюся, що це винятково через недосвідченість коректорів, і з наступними проєктами видавництво позбудеться цих дитячих болячок.

Ну і традиційний висновок чи то пак порада: якщо ви пам’ятаєте, хто такий Жан-Клод Ван Дам, без Ґуґла згадали полковника Джона Матрикса, а назва Росомаха асоціюється винятково з мутантом на ймення Лоґан — я вас вітаю, Бладшот на 100 % відповідає вашим вподобанням!

Придбати комікс «Бладшот. Том 1. Перевершуючи себе» можна тут, а «Бладшот. Том 2. Відродження та падіння» — тут.

Останні огляди

HATOR APEX. Крісло маминої подруги. Огляд + РОЗІГРАШ

Автор: Зімін Антон

Hator Apex

The Disney Afternoon Collection. Поностальгуємо?! (Ретро-огляд)

Автор: Андрій Нагорний

The Disney Afternoon Collection

Огляд коміксу «Marvel 1602»

Автор: Владислав Папідоха

Marvel 1602

Нестерпна жорстокість. Огляд The Last of Us Part II

80

Автор: Віталій Тарнавський

The Last of Us Part II‎

Dune II (1992). Друга за номером, але перша у всьому іншому (Ретро-огляд)

Автор: Андрій Нагорний

Dune II

Враження від книги «Сила коміксів. Історія, форма й культура»

Автор: Владислав Папідоха

Симулятор Шварценеґґера у хащах. Огляд Predator: Hunting Grounds

50

Автор: Володимир Вітовський

Predator: Hunting Grounds

Для душі. Огляд Final Fantasy VII Remake

90

Автор: Віталій Тарнавський