Щорічно 18 травня відзначається День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Депортація кримських татар (Qırımtatar halqınıñ sürgünligi, скорочено Sürgün) — злочин радянської влади, про який багато українців досі знають значно більш схематичну інформацію, ніж про інші катастрофічні події радянського періоду. Причин тому є багато, але загострювати увагу на них ми сьогодні не будемо. Натомість пропонуємо до вашої уваги підбірку художніх та документальних фільмів, подкастів та іншого медіа, які розкривають цю трагедію з різних сторін.
Хайтарма (Qaytarma) (2013)
Програмний фільм Ахтема Сеітаблаєва, зроблений спільно з кримськотатарським телеканалом ATR, став чи не першим фільмом, який настільки гучно і детально розповів історію депортації кримських татар. Він також є першим повнометражним кримськотатарським фільмом впринципі. У центрі сюжету — кримськотатарський національний герой та льотчик часів Другої світової війни Амет-Хан Султан (справжня історична постать, яку у фільмі зіграв сам Ахтем Сеітаблаєв). Після вигнання німецьких військ з Криму радянське командування дозволяє Султану відвідати своїх батьків в Алупці, однак у той же час починається депортація кримськотатарського народу. У зйомках прийнли участь більш як тисяча кримських татар з усього Криму, включно з істотною частиною безпосередніх учасників подій.
Подивитись фільм можна абсолютно безкоштовно на YouTube (на офіційному каналі ATR). У 2013 році фільм повинен був вийти в широкий прокат в Україні, однак в результаті відбулися лише поодинокі покази . «Хайтарма» не отримала прокатного посвідчення через відсутність українського дубляжу (більшу частину фільму звучать кримськотатарська та російська мови, прямо протиставлені одна одній).
Крим.Реалії (2014-)
Проєкт Радіо Свобода «Крим.Реалії» на стиці телебачення, радіо та інтернет-медіа. Стартувавши одразу після анексії Кримського півострова у березні 2014 року, він не лише став основним майданчиком новин про сьогоденність окупованого Криму і життя кримців в екзилі, а ще й остаточно провів паралель між нинішніми злочинами РФ в окупованому Криму та геноцидом, влаштованим щодо кримських татар у травні-червні 1944 року.
Проєкт доступний в YouTube, а також має офіційний сайт.
Чужа молитва (2017)
Ще один фільм Ахтема Сеітаблаєва розповідає історію Саїде Аріфової, яка під час Другої світової війни врятувала 88 єврейських дітей від німецьких загарабників, стверджуючи, що вони є кримськими татарами. Потім довелось рятувати повторно вже від радянської влади і доводити, що діти не є кримськими татарами, щоб уникнути їхеьої депортації.
Фільм доступний для легального перегляду за підпискою на Megogo.
Додому (Evge) (2019)
«Додому» в цьому списку представляє сучасну тематику окупації Криму, але з чіткою паралеллю відносно депортації кримських татар. Детальніше про дебютний повнометражний фільм Нарімана Алієва можна прочитати в моїй статті «30 українських фільмів, які мене вразили» (де він під номером 26), а подивитсь його легально можна на Takflix.
1944. Крим. Депортація (2019)
Документальна стрічка Фатіми Осман та Юнуса Паші офіційно доступна до перегляду на YouTube-каналі студії-виробника. Основою фільму стали інтерв’ю з безпосередніми учасниками подій.
“НАШІ 30” Самоповернення в Крим (2021)
П’ята серія документального серіалу, який підготувало Суспільне до 30-річчя незалежності України переважно присвячена поверненню кримських татар на рідні землі у 1980-х та 1990-х рр. Однак, розповідає вона і про саму депортацію та її наслідки, а також про анексію Криму і повторні поневіряння багатьох кримських татар.
Світи. Народи. Історія кримських татар. Аудіокнига (2022)
Аудіоверсія 4-х томної книги історика Валерія Возгріна, зроблена під керівництвом режисерки Ірини Правило, розкриває всю історію кримських татар і доступна в форматі подкасту на YouTube, Mixcloud, Spotify та інших сервісах. Депортації присвячена більша частина четвертого тому, озвученням якого займався знову ж-таки Ахтем Сеітаблаєв (який також зіграв одну з головних ролей в «Додому»).
Замість післямови
На державному рівні поки лише п’ять країн визнали депортацію кримських татар геноцидом. Однієї з цих країн, РСФСР, вже не існує і риторика її наступника РФ, звісно ж, заперечує масштаби радянського терору. Україна стала першою сучасною країною, яка визнала події травня-червня 1944 року геноцидом, однак сталося це лише в 2015 році. З тих пір до нас доєднались Латвія, Литва та Канада (всі у 2019 році).
Підрахувати точну кількість всіх жертв депортації важко: версії різняться від 44 000 до більш як 100 000 людей. У відсотковому відношенні це від 18 до 46% всього кримськотатарського народу.
Дуже складно сприймати, що геноцид має визнаватися кожною державою окремо. Киримли, караїмів, кримчаків реально збирали і вивозили у нелюдських умовах, через що багато людей просто померло і це потрібно визнавати? З могильних плит комуністичний режим організовував будівництво та виробництво бруківки і потрібно визнавати, що це спроба зтерти пам'ять про народ? Це жахливо і у голові воно не вкладається.