kmamk 2 етап

Драма останніх семи хвилин. Огляд третього етапу КМАМК GT3 Endurance Championship

Автор: Андрій Присяжний

Чемпіонат з віртуальних перегонів на витривалість від спільноти КМАМК Симрейсинг підійшов до екватора й черговий етап відбувся на легендарній бельгійській трасі Спа-Франкоршан. Як і двома тижнями перед цим, на другому етапі поспіль, чимало залежало від погоди на трасі. Точніше від того, яким буде настрій у погодного «рандому».

Єдина різниця порівняно з етапом на віртуальному Сільверстоуні полягала в тому, що цього разу вірогідність опадів була вищою, ніж на британській трасі. «Рандом» цього разу не розчарував із самого початку, бо перший сегмент кваліфікації відбувався саме під дощем, який рівномірно поливав віртуальний бельгійський асфальт.

Щобільше, через те, що на старт кваліфікації вийшло менше 40 водіїв, до другого раунду – суперпоулу – відповідно до регламенту змагань, проходили тільки найшвидші 10 пілотів, а не по 15 як на попередніх двох етапах. Відтак завдання потрапити в топ-10 та ще й за таких непростих умов стало по-справжньому серйозним викликом для багатьох учасників.

Від початку сесії темп став задавати лідер чемпіонату Костянтин Романенко, але протягом перших 10 хвилин знаходилися водії, які могли «відповідати» Костянтину, покращуючи його результати кілька разів. Проте, щоразу машина №48 поверталася на перший рядок протоколу, так ніби Романенко всім повідомляв: «я володар дощу та цієї траси».

Тут варто зазначити, що через не найпростіші погодні умови на трасі симрейсери далеко не кожне зі своїх швидких кіл проїжджали без помилок. Відтак окремим викликом було не просто зібрати найкраще своє коло, а й проїхати його без виїзду за межі траси, щоб зрештою Assetto Corsa Competizione зарахувала спортсмену його спробу.

Хвилин за 7 до завершення першого сегменту складалося враження, що перепусткою до суперпоулу буде спроба «в секунді» від лідера, а всі, хто відстануть більше, припинять змагання. Проте, чим менше часу залишалося на таймері, тим більш зрозумілим ставало те, що і з відставанням більше однієї секунди один водій, мабуть, зможе пройти до другого раунду.

Залишалося тільки дочекатися хто ж ним стане – боротьбу за останнє прохідне місце вели Павло Денисенко (10-й за хвилину до картатого прапора), Олексій Панченко (11-й) і Юрій Кіт (12-й), яких розділяла рівно одна десята секунди. Переможцем цієї дуелі в підсумку став Кіт – Юрій у своїй останній спробі таки зумів проїхати своє найшвидше коло, вигравши у Денисенка лише 0,018 секунди!

І хто б міг подумати наскільки важливою стане ця подія в контексті всього етапу, проте не час для спойлерів. Тож до суперпоулу вийшли: Романенко, Хорошавін, Половчук, Звуздецький, Княжицин, Дзигар, Хорольський, Безуглов, Пітцик і Кіт. Боротьба в другому раунді кваліфікації обіцяла стати неймовірно спекотною, незалежно від погоди.

І все ж таки погодний «рандом» вирішив по-своєму – так саме як і в Сільверстоуні найкращі умови припали на перші 7-9 хвилин коли трасу поливав несильний дощ, який згодом посилився, позбавивши лідерів першої частини кваліфікації реальних шансів поборотися за місця на першому ряді стартового поля.

Як наслідок, головними претендентами на поул стали Кіт з Пітциком, які на трасу виїжджали першим і другим, відповідно. В цій дуелі досвід відіграв головну роль і з перевагою в понад шість десятих Олегу залишалося сподіватися, що після посилення дощу ситуація не піде на покращення і Романенко з компанією конкуренцію не складуть. Не пішла. А Пітцик став єдиним водієм, хто в суперпоулі зміг виїхати з двох хвилин і 28 секунд.

Хоча можна сказати, що суперпоул зіграв злий жарт з лідерами, але й вони не втрачали надій та влаштували неймовірно цікаву боротьбу між собою за позиції на 3-5 рядах. Чому тільки з третього, бо Руслан Безуглов з Артемом Хорольським потрапили в перехідні умови, коли дует лідерів наздогнати вже не могли, але їх результатів вистачило, щоб кваліфікуватися третім і четвертим. Зрештою, на третьому ряді опинилися Олександр Княжицин і Єгор Звуздецький, на четвертому – Костянтин Романенко та Гліб Дзигар, а на п’ятому – Павло Половчук з Домініком Хорошавіним.

Такі результати кваліфікації все-одно не залишали сумнівів у тому, що двогодинні перегони, незалежно від погоди, точно будуть цікавими. Тим паче, що Пітцик з Котом підлили оливи в багаття – під час інтерв’ю обидва пообіцяли зробити все, що в їх силах, заради перемоги. Особливим викликом для всіх мали стати слова Олега: «Буду боротися за кожен сантиметр траси, за кожну позицію – як Алонсо, як мінімум». Наступного дня під час перегонів боротьби виявилось вдосталь і на будь-який смак.

Перед початком гонки, навіть перед стартом кола прогріву йшов дощ, але погодний радар вказував, що триватиме він геть недовго і вже за 10 хвилин має пройти. Відтак водіям необхідно було зробити напрочуд важливий вибір – на якому типі шин розпочинати ці перегони. Якщо дощу після 10 хвилин вже не буде, то обравши сліки гонщики ризикували на перших кількох колах, але далі все мало піти як по маслу. Та якщо віртуальне небо Спа знову розверзнеться, то ґума для дощу – це набагато краще, якщо звісно після відрізка на сухому асфальті від неї щось залишиться. Насправді зробити правильний вибір було досить складно, і декому з учасників помилка обійшлася досить дорого. Та нумо про все по порядку.

Коло прогріву розпочалося без Макларена Руслана Безуглова, який кваліфікувався третім, але забарився з вибором шин для старту і не встиг вчасно опинитися на трасі, залишившись в боксах. Дощ в поєднанні зі зв’язкою перших поворотів навіювали побоювання стосовно того, чи не трапиться масовий завал уже після кількох сотень метрів?

Масовий не трапився, але вже нагорі в Радійоні в задній частині пелотону не всім вдалося уникнути неприємностей. Причому як через власні помилки, так і через необхідність екстрено об’їжджати машини своїх опонентів. В підсумку п’ять автомобілів опинилися за межами траси, зазнавши різних пошкоджень. Та вже за кілька миттєвостей вся увага перемикається на повороти Лє Комб – Мальмеді – Брюссель, бо пелотон вже дістався дальньої ділянки траси, де боротьба продовжилася.

Так, після боротьби за позицію, опинився на траві Гліб Дзигар, відкотившись аж на початок третього десятка. Щоправда до завершення першого кола переможець попереднього етапу зміг піднятися на 17-ту позицію. Олег Пітцик, як і обіцяв напередодні, дуже впевнено та чіпко утримував лідерство на старті, а от позаду нього Юрій Кіт програв дуель Артему Хорольському і вже червоно-чорна Ламборґіні опинилася на другому місці.

До завершення кола Кіт поступився також Княжицину, Романенку та Половчуку, відкотившись на шосту позицію. І це було тільки перше з 49 кіл!

Вже на середині другого кола дощ припинився і поступово стала проглядатися (і підсихати) гоночна траєкторія. Разом із цим абсолютно очевидним стало і те, що ті водії, які стартували на шинах для дощу, здобули тактичну перевагу на старті, але з погляду стратегії двогодинної гонки опинилися в скрутних для себе обставинах. Тим паче, що прогноз погоди на найближчі півгодини опадів не обіцяв.

Саме тому вже після двох кіл на піт-стоп поїхав Половчук, а колом пізніше – тріо лідерів: Пітцик, Хорольський і Романенко. Поул-сіттер вже на першому ж своєму колі на новому комплекті шин помилився на виході з 9-го повороту, миттю пропустивши напарника, а також Романенка з Хорольським. Проте на цьому пригоди Пітцика не завершилися і наприкінці того ж кола він ловить ще один розворот у Бланшимон, після чого вдруге їде в бокси. У лідери тим часом вийшов Кіт позаду якого дуже щільно їхали Звуздецький, Хорошавін і Панченко – інтервали між їх машинами становили менше секунди. На 16-й хвилині гонки «прокляття колових» застало Єгора в Мальмеді, коли лідери обганяли одразу кілька колових водіїв. Та якщо Кота пропустили без наслідків, то машину №992 чи то не помітили вчасно, чи то може щось інше трапилося, але факт в тому, що Ламборґіні Звуздецького опинилася в розвороті, а Хорошавін на диво зміг уникнути такої ж долі, що спіткала його напарника. Вінничанину цей інцидент коштував втрати семи позицій в гонці.

Неймовірної краси боротьбу за 17-те місце провели Хорольський з Половчуком – спочатку Артем наприкінці прямої Кеммель вийшов уперед, але помилився у зв’язці Лє Комб, що дозволило Павлові контратакувати, та вже в Брюсселі лідер заліку незалежних водіїв довів до завершення розпочате раніше. Наприкінці ж 10-го кола в гонці відбулася зміна лідера – Домінік Хорошавін після кількох кіл переслідування Кота розпочав свої маневри в останній шикані: автомобілі паралельно проїхали праворуч-ліворуч, та на виході кращий розгін був у головного «Окуня», відтак ще до повороту Ля Сурс саме яскраво-салатова Ламборґіні очолила пелотон. Неповних 25 хвилин знадобилося переможцю літнього спринтового чемпіонату КМАМКу для того, щоб вийти в лідери! Одразу зазначу, що Юрія це не знітило, а якщо й так, то зовсім незначно, бо він міцно тримався позаду Домініка і навіть час від часу намагався знайти можливість для обгону свого опонента. Разом із тим, від Олексія Панченка, який їхав третім, лідери встигли від’їхати на 8 секунд.

Чималий тягар їзди «від оборони» припав на долю Євгена Артеменка, що їхав на 6-му місці, наприкінці перших півгодини. Спочатку на «Хуткаря» напосідав Руслан Безуглов – маріуполець попри проблеми перед стартом і початок гонки з піт-лейн за рахунок акуратної та швидкої їзди досить швидко опинився в топ-десятці. Та після помилки Руслана в Лє Комб Артеменку легше не стало, бо за нього взявся Звуздецький, заряджений на боротьбу та реванш після своїх проблем з коловими. Довго чинити спротив вінничанину Євген не зміг, але одразу після цього в дзеркалах знову з’явився Макларен Безуглова – що далі, то тяжче. Особливо в той момент, коли Руслан помилився на гальмуванні перед останньою шиканою і відправив Ламбу «Хуткаря» в розворот. До честі водія DigiForce він почекав доки Артеменко повернеться на трасу і тільки тоді продовжив свій рух. От тільки повз них встигли проїхати Ворона з Літучим, тож по дві позиції все-одно програли обоє, і якщо Анатолія вони змогли досить швидко наздогнати й обігнати, то з Андрієм все було набагато складніше. Зрештою третя спроба виявилася вдалою і Безуглов – не без помилки Артеменка – таки зміг обійти Євгена. Щоправда радіти було зарано, бо за кілька кіл Руслан знову помилився в Лє Комб, опинився на узбіччі, знову пропустивши Євгена з Анатолієм, які в цей час вели свою боротьбу.

Погодний радар тим часом став показувати, що наприкінці першої – початку другої години знову піде дощ. Для тих водіїв, хто в боксах ще не був, це однозначний сигнал – чекати півгодини, якщо треба, то економити пальне, і вже тоді приймати рішення про те, який комплект шин ставити на піт-стопі.

«Рандом» вкотре вирішив побалувати глядачів. Разом із тим навіть суха Спа час від часу становила загадку для водіїв, яку не всі з них могли відгадати, через що раз-по-раз віртуальні маршали траси розмахували жовтими прапорами, а на машинах з’являлися нові пошкодження. Поки ж Assetto Corsa Competizione збирала дощові хмари, стало зрозуміло, що дощ поступово перейде у зливу, тож на другу годину гонки без шин для дощу не обійтися ніяк.

Переможець попереднього етапу, Гліб Дзигар, потроху відігравав одну позицію за іншою. Не форсуючи подій він акуратно і методично просувався вперед, вийшовши на третє місце. Щоправда, відставання у понад 9 секунд від дуету лідерів йому не обіцяло повернення в боротьбу за перемогу, принаймні допоки траса залишалася сухою, а шинна тактика залишалася такою ж.

Після перших 45 хвилин активні дії почали відбуватися довкола обох водіїв команди Okuni Racing Team – Звуздецький наздогнав Денисенка та почав активно пресингувати найкращого на той момент з «володарів кілець», а от Хорошавін опинився під відчутним тиском збоку Кота. Насамперед, Юрій старався використати всю перевагу свого Макларена на відрізку між Радійон та Лє Комб, проте Домінік щоразу тактично робив усе вірно, обираючи оптимальну траєкторію проходження зв’язки 5-6 поворотів, залишаючись попереду.

При цьому всьому не покидало відчуття того, що з кожним наступним разом оборонятися «Доктору Окуню» ставало все важче. Тим часом його напарник домігся свого і у тій-таки Лє Комб залишив Ауді Денисенка позаду, піднявшись на п’яте місце.

Вже за хвилину почався дощ, разом із ним змінився і лідер! Кіт таки зумів дотиснути Хорошавіна й очолив гонку. Наступним, важливим для всіх учасників, було рішення про піт-стопи – їхати одразу чи чекати оновлення прогнозу. Звуздецький, Денисенко, Літучий, Сакун, Петросян, Княжицин і Багрій поїхали одразу, пара лідерів, Дзигар, Артеменко і компанія – колом пізніше.

Зрештою, інтенсивність опадів та погодний радар не залишали сумнівів – треба міняти шини та доливати пальне. Відтак в бокси потягнулися всі, але від того цікавих подій на трасі не бракувало – зокрема напрочуд видовищними вийшли кілька дуелей водіїв, які одночасно боролися один з одним за позицію при цьому стараючись не помилитися у пілотуванні своїх машин ще взутих в сліки. Не знаю як симрейсерам, а глядачам це точно сподобалося!

Як же не подобатися якщо в гонці знову змінився лідер – після піт-стопу Хорошавін їхав впритул за Котом і розпочав атаку в останній шикані, а завершив обгін остаточно лише на виході з першого повороту! Попереду ще була друга година перегонів, яка обіцяла стати не менш видовищною, а насправді вийшла навіть ще більш драматичною, ніж перша.

Дощ посилився, хтось помилявся, інші користалися цими помилками. Так, наприклад, Звуздецький своїми активними діями змусив помилитися Дзигаря в Лє Комб і машина №992 вже вийшла на четверте місце. Парад невимушених помилок продовжувався. Ось вже Гліб Дзигар опинився позаду Безуглова з Денисенком, ще пізніше дніпрянина обігнав Артеменко, а Хорошавін почав нарощувати відрив від Кота. «Окуні» під дощем по-справжньому почувалися немов риба у воді – якщо Домінік почав домінувати, то Єгор досить швидко став скорочувати відставання від Олексія Панченка, що їхав на третій позиції. За великим рахунком – це було питання часу, коли Звуздецький наздожене Феррарі харків’янина. Лідером серед водіїв, які за 45 хвилин до картатого прапора вже здійснили свої два обов’язкові піт-стопи, був Костянтин Романенко – він їхав 9-м. Для нього та всіх інших симрейсерів, у кого обов’язкових візитів у бокси не залишилося, надзвичайно важливим було, щоб дощ вже не припинявся. От тільки у «рандома» на цю гонку були свої плани. Доволі цікавою була боротьба Хорольського з Половчуком – вони змагалися за топ-10, Артем тис, Павло зберігав спокій і 10 місце. І все ж лідер заліку незалежних водіїв таки зумів вийти вперед – після довгої підготовки, яка почалася ще в Кампусі, остаточно опинився попереду на виході з Бланшимон. Дуже красива гоночна боротьба!

За пів години з невеликим до картатого прапора дощ припинився, проте радар показував, що опади повернуться на кілька останніх хвилин цієї фантастичної гонки. Поки ж віртуальне небо Арден залишалося сухим гоночні автомобілі досить хутко стали «сушити» трасу, особливо її гоночну траєкторію. Поступово в бокси стали навідуватись ті з водіїв, у кого залишався ще другий обов’язковий піт-стоп. Ті ж, хто свої дві зупинки встиг здійснити, опинилися перед складним вибором – їхати до фінішу на дощових шинах, які можуть і не витримати пів години їзди сухим асфальтом, чи їхати на позаплановий додатковий піт-стоп. Забігаючи наперед, скажу, що робити зайву зупинку був сенс тільки у випадку, якщо ресурсу ґуми точно не вистачало, а за умови її акуратного використання варто було залишатися на трасі та їхати в режимі шинозберігання – втрати часу були меншими, ніж від додаткового піт-стопу. Тут просто варто пригадати, що в Спа боксів багато, а тому піт-лейн дуже довгий, тож зупинка зі зміною шин обходиться втратою 90 секунд.

Юрій Кіт першим з лідерів поїхав у бокси, але було чітке розуміння того, що водій з Кам’янки-Бузької шанси на перемогу втратив саме під дощем, коли відстав від Хорошавіна на 14 секунд. Власне колом пізніше відвідали своїх віртуальних механіків водії, що на той момент займали всі топ-5 позицій: Хорошавін, Звуздецький, Романенко (для якого це був третій піт-стоп), Денисенко й Артеменко.

На трасу Домінік повернувся третім після Половчука з Хорольським, які залишалися на дощових шинах і в принципі не могли скласти конкуренцію «головному Окуню українського симрейсингу». Вже у зв’язці Лє Фань Ламборґіні №30 обійшла червоно-чорну сестру Хорольського, а на наступному колі у подвійному лівому (Дубль Гош, він же Пуйон) позаду залишився і Мерседес Половчука. На таймері зворотного відліку залишалося 20 хвилин і тільки диво або форс-мажор могли позбавити Домініка заслуженої перемоги. Тим паче, що Кіт був більше ніж у 15 секундах позаду і їхав на той момент п’ятим. Між ним і Хорошавіним, крім Половчука з Хорольським, ще був Дзигар, але Гліб обрав доволі дивну тактику на гонку і все ще мав зупинитися в боксах вдруге, тож реально не претендував навіть на подіум, хоча і зумів згодом на трасі пройти Артема з Павлом.

До речі, вони обоє як не намагалися, та уникнути третього візиту в бокси не змогли – мало того, що гоночний темп катастрофічно впав, так ще й зносили вони свій комплект ґуми.

Обіцяний погодним радаром дощ повернувся за 7 хвилин до картатого прапора, подарувавши нам найбільшу драму цього чемпіонату (принаймні, тих етапів, що вже відбулися)! Наздоганяючи чергову машину і готуючи обійти її на коло, Хорошавін під’їжджав до зв’язки О Руж – Радійон не підозрюючи про «сюрприз» від колових водіїв попереду. Вже на горі лідер гонки опинився в епіцентрі аварії за принципом доміно – один, два, три і Ламборґіні Домініка стає четвертою у завалі – шансів уникнути аварії, об’їхавши хаотично розкидані трасою машини, у нього просто не було… Та це був тільки початок кінця, адже ті водії, які їхали позаду, також не розраховували опинитися в центрі такої драми, відтак машина №30 спочатку отримує один удар, а потім і другий! Так, на сильно пошкодженій машині Хорошавін зумів продовжити гонку, але його на тому ж колі пройшов Кіт чий Макларен таких ушкоджень і близько не мав.

Навіть ідеальна у виконанні водія гонка може завершитися неймовірно дикою несправедливістю – саме так і сталося того вечора з чемпіоном України з симрейсингу 2021 року Домініком Хорошавіним. Відмінна шинна тактика, впевнене керування автомобілем під час кількох змін погоди та стану покриття траси – все пішло коту під хвіст через випадковість, яку киянин (чи то пак львів’янин – бо ж наразі навчається у місті Лева) контролювати не міг. Зрештою такі речі, такі драми нерідко трапляються в автоспорті (як віртуальному, так і реальному) і це звісно жодним чином не заважає нам любити перегони (хоча інколи й ненавидіти їх, але зовсім недовго, до наступної гонки).

За таких обставин Юрій Кіт спокійно довів справу до перемоги, ставши третім переможцем в рамках чемпіонату. На додаток, всі троє – Кіт, Дзигар і Романенко виступають на фіолетових Макларенах колективу Bitlook! До речі, наскільки все могло відбутися інакше, якби не 0,018 секунд у кваліфікації, що дозволили йому пройти до суперпоулу. Подвійним подіумом ця гонка завершилася для «Окунів», які ще більше наростили відрив у командному заліку.

Другим на фініші був Звуздецький, а Хорошавін – третім. Все це стало наслідком тієї самої аварії, адже достоту пошкоджена машина Домініка не могла їхати в темпі авто №992, тож Єгор на передостанньому колі без боротьби пройшов свого напарника. З одного боку це перший для них подвійний подіум в цьому чемпіонаті, а з іншого – дуже гіркий, адже якби не зіткнення з коловими, швидше за все ми б стали свідками переможного дубля у виконанні яскраво-салатових Ламборґіні. Та все це тепер не має жодного значення, адже умовний спосіб тут не актуальний.

Топ десятку на фініші доповнили: 4-й – Олексій Панченко (стабільна їзда та уникання неприємностей зробили свою справу), 5-й – Руслан Безуглов (і це попри катастрофічний початок гонки з піт-лейн!), 6-й – Костянтин Романенко (все ж таки третій піт-стоп, швидше за все, був непотрібним), 7-й – Павло Денисенко (найкращий водій незалежного заліку і найкращий на Ауді), 8-й – Гліб Дзигар (якби не нервовий старт і перше коло, міг би досягти більшого), 9-й – Олександр Княжицин (напарник Безуглова по Digital Force проїхав яскраву гонку, але місцями йому бракувало стабільності), 10-й – Євген Артеменко («Хуткарю» пригод за ці дві години вистачило з надлишком, але місце в десятці черкащанин точно заслужив).

В заліку незалежних водіїв найкращими сьогодні були знайомі нам водії: вже згадуваний Денисенко, Віктор Абрамов (що для нього означає вихід на чисте перше місце заліку) й Артем Хорольський. Останні двоє в гонці фінішували 11-м та 12-м відповідно. 13-м і останнім, хто не програв переможцю кола став Павло Половчук – старт на шинах для дощу виявився помилкою для нього і для його напарника Олега Пітцика, який ціною неймовірних зусиль таки зумів приїхати на 19-й позиції. Крім них в заліковій зоні фінішували: Руслан Слащов (14-й), Арсен Петросян (15-й), Юрій Шот (16-й), Даніель Корогодський (17-й), Віктор Кальмус (18-й) і Денис Халявка (20-й).

Арсен Петросян, пропустивши кваліфікацію, стартував з передостаннього ряду (з 35-го місця), проте в украй складних умовах двогодинної гонки зумів доїхати до картатого прапора на 15-й позиції! Це був найбільший прорив цього вечора, порівнюючи стартову позицію з фінішною (якщо не враховувати старт Безуглова з піт-лейн замість другого ряду). Зрештою, цей результат житомирянина став для нього найкращим в чемпіонаті й Арсен набрав перші очки в особистому заліку. Дуже сильний виступ!

За схожого сценарію відбулася гонка і для Дениса Халявки – він так само пропустив кваліфікацію, на старті був останнім (на дві позиції нижче Арсена), а на фініші замкнув залікову двадцятку! Для нього цей результат також став найкращим в чемпіонаті, а це означає, що в особистому заліку чемпіонату вже не нуль. Браво, Денисе.

Що ж, третій етап позаду і це значить, що чемпіонат дістався свого екватора – попереду ще три і наступний відбудеться протягом 21-22 листопада на славнозвісній американській трасі Лагуна Сека. В Каліфорнії погода не буде викидати коники і всі події відбуватимуться під сонячними променями, та це геть не гарантує, що обійдеться без драм та несподіванок. Зрештою, шоу має продовжуватися!

© В’ячеслав Кобржицький

Як завжди, залишаємо поціновувачам повний запис кваліфікації та третього етапу КМАМК GT3 Endurance Championship.

BMAC Zelda

Сподобалася публікація? Підтримай PlayUA

На платформі Buy Me a Coffee ви можете підтримати нас як одноразовим донатом, так і оформити щомісячну підписку. Усі наші підписники на Buy Me a Coffee отримують цифрові або фізичні приємнощі залежно від суми донату. Долучайтеся до нашої спільноти!

Підтримати

Останні огляди

Вдала історія з елементами ігросервісу — Огляд Suicide Squad: Kill the Justice League

64

Автор: Владислав Папідоха

suicide squad: kill the justice league

Найгірше, що сталося з Людиною-павуком. Огляд фільму «Мадам Павутина»

Автор: Андрій Присяжний

madam webb

Зразковий патіґейм — Огляд настілки «Топ 10»

Автор: Малютенко Михайло

Топ 10

Дистильована ностальгія. Ретроспектива DuckTales: Remastered

Автор: Андрій Нагорний

DuckTales: Remastered

Універсальний інструмент — Огляд монітора Acer Nitro XV272UV (UM.HX2EE.V23)

Автор: Володимир Бортюк

Універсальний інструмент — Огляд монітора Acer Nitro XV272UV3 + РОЗІГРАШ

Огляд Prince of Persia: The Lost Crown. Казка не про Принца

91

Автор: Володимир Вітовський

Prince of Persia: The Lost Crown

Баланс у всьому — Огляд настілки «Майстерня»

Автор: Малютенко Михайло

Майстерня

Хто в Netflix дав на це гроші? Огляд фільму «Бунтівний місяць. Частина 1: Дитя вогню»

Автор: Андрій Присяжний

бунтівний місяць

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: