Два фільми Кіри Муратової стали першими українськими фільмами в Criterion Collection

The Criterion Collection — всесвітньо відома серія релізів преміум-якості на Blu-Ray (а до того на першому цифровому відеоформаті, LaserDisc у 1990-х та DVD у 2000-х), куди потрапляють визнані шедеври та фільми з беззаперечним культурним значенням. Як це не дивно, досі там не було жодного українського фільму, однак ситуація виправиться вже 13 серпня 2024 року. В рамках колекції будуть видані бокс-сетом під номером 1129 дві перших самостійних работи легендарної української кінорежисерки Кіри Муратової (1934-2018).

“Короткі зустрічі” (1967) — перший самостійний повнометражний фільм Муратової, а “Довгі проводи” (1971) — другий. Обидва фільми були покладені “на полицю” в СРСР і глядачі побачили їх лише у 1987 році. Обидва при цьому увійшли у список 100 найкращих фільмів в історії українського кіно, складений в 2021 році за результатами опитування представників національної та міжнародної кінокритичної спільноти Національним центром Олександра Довженка (і посіли відповідно високі 13 та 9 місця).

Окрім власне фільмів, які були відреставровані в ідеальній 4К-якості видання має по собі додаткові матеріали: архівні інтерв’ю з Муратовою, інтерв’ю з британською кінокритикинею Еленою Ґорфінкел та літературознавицею Ізабель Джекобс, а також друкований есей від кінокритикині видання Variety Джесіки Кіанґ.

Показово, що країною виробництва обидвох фільмів на офіційному сайті відмічений не тільки Радянський Союз, а ще й Україна. Це дуже тішить, адже на більшості баз даних фільми періоду радянської окупації не мають розподілу на конкретні республіки. Однак є у цього релізу і загадковий аспект: як само і звідки були взяті негативи чи якісні фільмокопії, щоб зробити реставрацію в 4К, ніде не зазначено. Навряд слідує очікувати новин на цю тему від Одеської кіностудії (офіційний сайт якої про це нічого не пише), яка є виробником обох фільмів, тим більше що вона може і не бути правовласником. Як я вже писав в новині про фанатську реставрацію в 4К фільму “Пропала грамота“, у випадках багатьох “поличних” українських фільмів негативи зберігаються в російських архівах на кшталт Центрального архіву кіно- та фотодокументів РФ у м. Красногорськ. Criterion досить часто перевидає радянську класику, тож поява релізу в рамках такого співробітництва не вилкючена.

Однак одразу слід сказати дві речі. По-перше, це моє припущення без жодної офіційної та/або інформації. По-друге, навіть якщо Criterion вдається викупити чи виміняти на щось фільмокопії українських фільмів для міжнародного релізу, в якому при цьому чітко зазначено, що це українське кіно, є сенс зробити потенційне виключення з бойкотування. Хоча б тому, що намагання України викупити у РФ негативи фільмів до повномасштабного вторгнення були не дуже успішними, а наразі взагалі неможливі з багатьох точок зору.

Criterion є одним з основних і останніх форпостів фізичних релізів фільмів, що наразі критично важливо для збереження кіномистецтва загалом, не лише українського. Наприклад, Sony в червні 2024 року об’явили про намір повністю зупинити випуск фільмів на фізичних носіях і якщо цю компанію візьмуть за приклад інші студії-мейджори, то такі компанії як Criterion та Vinegar Syndrome (які теж видають фізичні релізі українських фільмів за кордоном) залишаться останніми з Моґікан. Окрім того, Criterion залюбки виділяють свої реставрації для театральних релізів. В тому числі в Україні, як це було, наприклад, з фільмом “Просто кров” (Blood Simple).