Ми дожили до сьомого епізоду подкасту, а це вже досягнення :) Цього разу поговорили про інді ігри та індустрію загалом з молодою командою Diversido, яка здобула перемогу на нещодавньому Indie 48.
Завантажити з iTunes | Завантажити подкаст
Ігрочайники — це єдиний у світі подкаст про те, як гратися в ігри без єдиного слова про те, як гратися в ігри. Лише абсолютно непотрібні поради. Слухайте на свій страх і ризик. І у своє задоволення. Ігрочайники виходитимуть відповідно до накопичення у нас досвіду.
Несподівано... Але приємно!
цікаво було послухати
Ось Олекса зачепив мимохідь цікаву тему, коли сказав, що "коли в країні розробляється гра, для країни це в плюс" і потім зауважили що коли в країні будь-що розробляється, то це для країни в плюс. Так от в Україні поки що не сформувалось патріотичне ставлення до країни людей, що б це було в великий плюс Україні. Поясню чому. Який один з головних плюсів для країни від виробництва? Ну звичайно технології, зайнятість населення, культура якась заснована на виробництві, це все є, але один з найважливіших елементів - це накопичення багатства, приток капіталу. Я читав багато книжок англійських письменників 19-20 століття і у них майже в кожному оповіданні чи романі фігурує якийсь багатій, що у молодому віці поїхав заробляти чи то в Індію, чи то в Автралію, чи то в Африку, заробив капітал і у віці 40 років повернувся в Англію, придбав землю, маєток, який бізнес і ростить дітей. Тобто вони усе зароблене тягнули до себе в країну. Куди дівають переважно гроші, що заробляють люди живучі в Україні? 90% виводять за кордон, тримають надлишки в закордонних банках, а у віці 35-40 років кожен, хто встиг щось заробити і відкласти, валить з країни нафіг, купує там житло і ростить дітей в США, Австралії, Канаді, Нідерландах, Данії, будь-де, тільки не в Україні і витрачає зароблене там. Саме тому Україні ще довго чекати, поки виробництво буде щось суттєво давати країні, поки наші успішні підприємці, не почнуть замість того щоб заробляти і потім витрачати зароблене за кордоном, витрачати зароблене в Україні.
Іще одна цікава думка прийшла, коли сказали, що в українському політикумі мало геймерів, а точніше їх там немає. Так от думка така, що як раз ігрова журналістика може на це цілком вплинути. Політики дуже добре реагують на запити, які перед ними ставить преса. Якщо така преса як наприклад плей-юа, шпіль і інші почнуть частіше спілкуватись з депутатами, брати в них інтерв’ю, цікавитись в які комп’ютерні ігри вони грають і т.п. запрошувати на якісь шоу, чи підкасти, то політики почнуть на це реагувати, хтось почне цікавитись комп’ютерними іграм, хтось собі придбає консоль, хтось дізнається, що за ігри розробляються в Україні, хтось дізнається, а скільки людей взагалі грають в ігри, а як ігри можуть впливати на імідж країни в світі, а яке місце займають ігри в світі і в Україні серед різних видів розваг. Вони відчують запит населення і звичайно не відразу, але поступово це стане трендом серед політиків, коли вони почнуть один перед одним вже вихвалятись хто краще розуміється на цьому питанні. А потім можливо і давати якісь гранти чи податкові пільги.
Коли можна чекати на наступний підкаст?