Bayonetta 3

“Каблуками по бордюрам!” Огляд Bayonetta 3

Автор: Володимир Вітовський @vovatool

Наскільки стрімко PlatinumGames падає в прірву з Babylon’s Fall, настільки ж приємно усвідомлювати, що окремі команди всередині студії спроможні показати гідний результат. Bayonetta 3 якраз той випадок, коли не соромно подякувати Nintendo за те, що вони вирішили продовжити відьомські пригоди, незважаючи на доволі скромні продажі перших двох частин. Бюджет, який виділив видавець цього разу, видно майже всюди, але через деякі рішення PlatinumGames довелося пожертвувати певними аспектами гри. Ні-ні, Байонетта все ще виглядає добре, особливо в граційному бойовому танці. Втім, все, що ви побачите на задньому плані, іноді змушує задуматися, а чи можуть взагалі розробники вийти за рамки технологій сьомого покоління консолей.

Байонетта, Сереза, Віола

Bayonetta 3 не соромиться показувати екшн, особливо в катсценах. Коли у вступі ви читали про хороший бюджет, то це саме та частина гри, де гроші Nintendo помітно найбільше. PlatinumGames зменшили кількість роликів зі статичними кадрами, як у перших двох частинах, до мінімуму. Над внутрішньоігровими ґеймплейними анімаціями та скриптами студія справді постаралася. Безліч епізодів існують лише для того, щоби ви побачили унікальний відрізок, який більше не повториться у грі. Bayonetta 3 фактично не дає змоги перевести подих, адже кожен новий рівень за участі Байонетти чи Віоли — це 100% доза високоякісного екшену. Окрім обов’язкових додаткових місії, де Жан намагається пародіювати стелс.

Сюжетних спойлерів не буде, тому що загравання з мультивсесвітом, а відповідно появи різноманітних Байонетт, дозволяють втілити фактично будь-яку ідею. Помітно, що тренд з різноманітними всесвітами дістався й до Nintendo, від чого Bayonetta 3 добряче виграла ґеймплейно. Кожна альтернативна варіація героїні тут довго не живе, тому прив’язатися до якоїсь із них не вдасться. Чому так? Третя частина серії не намагається повторити сюжетний формат своїх попередниць зі загадками та таємницями з минулого Байонетти, а пояснює, як пов’язані варіації відьмочки між собою. Bayonetta 3 варто вважати продовженням першої частини, де ви могли не зрозуміти зв’язок головної героїні та малої Серези. Тут же ж PlatinumGames задає закономірність, за якої одна Байонетта є причиною появи своєї копії в іншому просторі та часі. Не все це працює ідеально, особливо з Віолою, другою головною героїнею. Якщо узагальнювати, то концепція доволі цікава. Особливо зважаючи на те, що тепер існує обмежена кількість Байонетт. Звісно, якщо розробники магічним чином не забудуть про сказане героїнями під час фінального бою.

Варто додати, що другу ітерацію відьомських пригод знецінено. Навіть не так: вам лише потрібно знати, що ця гра існує та запам’ятати, як Байонетта виглядає на її обкладинці. Все інше майже повністю ігнорується. Натомість деякі взаємозв’язки між персонажами отримали логічний розвиток і навіть завершення, бо у перших двох Bayonetta нас просто годували дрібничками, які могли нічого не означати.

Колекціонер платинових нагород

Ґеймплей у грі — квінтесенція “я зробив якусь комбінацію, не знаю як, але круто”! Досягається такий результат із допомогою двох прийомів: оновленого балансу боїв та механіки з монстрами. Втім, для початку давайте згадаємо першу частину, де на середньому рівні складності доводилося страждати. Ба більше, найчастіше новачок там би побачив найгіршу кам’яну винагороду в кінці рівня. Бої проти босів приносили страждання майже так само, як і в Dark Souls. PlatinumGames потрохи збалансовувала ігролад з кожною частиною, тому Bayonetta 3  — це не лише про бити пики красиво, але й не страждати. Бої проти босів тут все ще змушують вчитися натискати кнопки вчасно, але на це потрібно лише 1-2 спроби, особливо якщо ви маєте кілька трав для відновлення показника здоров’я чи додаткового захисту.

Розробники відмінно використовують мультивсесвіт для презентації нових типів зброї, а їх тут приблизно десяток. Кожне знаряддя має окрему гілку вмінь, які необхідно вивчати під час проходження, а те, що ними можна робити, складно описати словами. Якщо колись мотоцикл з Devil May Cry 5 викликав неабияке здивування, то Bayonetta 3 просто збиває з ніг своєю варіативністю. Головна героїня тут може не лише граційно витанцьовувати зі зброєю, а й перетворюватися на потяг чи використовувати вежу, як створіння для виклику. Так, ця механіка нагадує вже згадану Devil May Cry 5, зокрема Ві. Хоча Байонетта не може викликати відразу декількох монстрів, але запросто перемикається між трьома з них у будь-який момент. За 10+ годин проходження у вас жодного разу не виникне думки про те, що вам уже остогидли певні комбо, адже для кожного монстра вони особливі, навіть якщо ви натискаєте одні й ті ж кнопки. Такий підхід і варіативність справді заслуговують на повагу. Ще монстри мають режим “перегрівання” — якщо не контролювати ліміт часу на їх використання, то вони можуть втрачати глузд. Тоді неконтрольоване створіння просто атакуватиме всіх, хто трапиться в нього на шляху.

Та чогось ідеального в цьому світі не існує. Механіка з монстрами, вочевидь, має щонайменше один великий мінус. Байонетта просто губиться на фоні гігантських створінь, адже камера після виклику велетів віддаляється, а сама відьмочка починає беззахисною танцювати на місці. Це важливо, бо Байонетті в цей момент можуть просто дати по голові дрібні вороги. Загубити головну героїню в такому бою доволі просто, особливо якщо на тебе нападає ворожий велетень, який своїми сідницями затуляє весь екран. Розробники спробували виправити цей недолік, роблячи предмети чи ворогів, які перебувають дуже близько до екрану частково прозорими, наче вони розсіюються, але загалом це мало чим допомагає. Байонетта не може елегантно добивати ворогів, використовуючи спрощені QTE-анімації. Тепер цим займаються ті, кого вона приручила. Така зміна пріоритетів у грі ще більше зміщує наголос із Байонетти на її монстрів.

Не подобається, що Байонетта беззахисно танцює на фонів гігантів? Це можна виправити, придбавши в магазині окремий предмет. До речі, два слоти, які виділяють для речей, як і в попередніх частинах, все ще мають вагомий вплив на ґеймплей. Наприклад, ви можете додати до свого інвентаря предмети, які збільшать кількість бонусної валюти чи можливість активувати пасивну здібність для уповільнення часу, якщо якийсь ворог нанесе вам шкоду. Останнє пасивне вміння частково виправляє ще одну важливу проблему гри — кволу оптимізацію. На Nintendo Switch кількість кадрів за секунду дуже часто може варіюватися між 45 та 55. Іноді з’являється затримка, через яку вчасно ухилитися від атаки ворогів не вдається. Отже, не вмикається пасивна здібність “час відьом” з уповільненням часу. У боях проти босів це призводить до невиправданої смерті. Складно сказати, що таке траплялося дуже часто. Технічно перепади в межах 10 кадрів за секунду сприймаються доволі органічно. Це впливає хіба на здобуття платинової винагороди.

Десь після стартової третини проходження нам дають пограти за Віолу. Її комбо є простішим через те, що окрім виклику свого єдиного монстра, Чешира, вона може ще й вільно пересуватися і нарізати ворогів. Це максимально спрощує отримання платинових нагород. І Віола, і Чешир мають окремі гілки вмінь. Єдине, що змушувало спочатку дещо палати, — це зміна кнопки блокування ворожих ударів. У Віоли та Байонетти вони різні, тому коли змінюються героїні, декілька хвилин доводиться звикати до цього.

У грі ще є додаткові механіки та побічки. З ґеймплейних приємнощів варто виділити епізоди, де або бійка монстрів перетворюється на файтинг, або вам дають змогу пройти ритм-рівень, або випробувати ранер з оминання перешкод. Вони не відшліфовані настільки, наскільки ж основний ігролад, але додають грі різноманіття. Говорячи про побічки, додаткові стелс-рівні з Жан також можна закинути в кошик приємнощів. Пробігти їх швидко вам ніхто не заважатиме, адже потрібно знати лише декілька кнопок, аби пересуватися вентиляцією та підкрадатися до ворогів позаду.

Не згадати про уже класичні для серії випробування посеред рівнів — себе не поважати. Це ті, де можна заробити частинку якогось великого бонусу або токен, за який підвищується рівень здоров’я чи час використання монстра. Спочатку ці завдання можуть здатися простими, але чим більше ви просуваєтеся по сюжету, тим складніші обмеження накладаються на зачистку арени і отримання кінцевої винагороди. Бажання виконати їх усі, як і раніше, може призвести до того, що у вас болітимуть лапки лише від 3-5 спроб завершити такий челендж.

Мультивсесвіт Байонетти дає змогу не лише випробувати різне озброєння, а й кастомізувати відьмочку. Це не “Тачка на прокачку”, але змінити її вбрання, колір волосся чи окулярів можна. Якщо скласти це докупи, то ми отримуємо доволі приємний та оригінальний зовнішній вигляд героїні. Золотистистий колір волосся та біле вбрання цілком пасують відьмочці, в чому ми переконалися на стрімі.

Switch — назад у майбутнє

Якщо до перепадів кадрів за секунду можна звикнути, то інколи монотонні локації, які суттєво знижують оптимізм при проходженні, складно назвати позитивною особливістю гри. PlatinumGames застрягли в PS3-ері. Це відображається не лише на оформленні локацій, а й деяких ефектах, які можуть здатися звичайнісінькими спрайтами. Журба, адже помітно, що команда Team Angel намагалася вийти за рамки того, що вони робили раніше, зокрема побудови локацій.

Деякі рівні є не просто системою коридорів, а повноцінними просторими аренами, де можна знайти декілька секретних бонусів. PlatinumGames явно намагалася хоча б якось позбутися лінійності. За спробу їх точно варто похвалити, але заблукати на цих шматках землі не вдасться. Затриматися на таких локаціях іноді можна на довго, але лише через те, що хочеться виконати якусь головоломку чи челендж.


Bayonetta 3 вражає своєю варіативністю! Варіативністю боївки, зброї, монстрів та внутрішніх механік. Це безумовно один із найкращих сюжетних слешерів, які можна зіграти. Гру стримують лише технології Nintendo Switch та низька концентрація на головній героїні під час боїв. Хоча в історії є свої незрозумілі епізоди, пов’язані з Віолою, тутешній мультивсесвіт дозволяє зрозуміти загальний цикл, який формують у ньому Байонетти. Плюсом також можна вважати розставляння крапок на “і” в стосунках відьмочки з деякими іншими персонажами. Гра дає зрозуміти, яких героїнь ми зможемо побачити в майбутньому. Анонс спін-офу Bayonetta є тому підтвердженням. І ті, хто пройшли третю частину, будуть готові до нього максимально.

80

Відмінно

Вдалося

  • неземна варіативність боївки
  • механіка виклику монстрів
  • розширені локації
  • додаткові челенджі
  • пояснити цикл мультивсесвіту

Не вдалося

  • якісна оптимізація гри
  • знайти героїнь у багатьох боях
  • іноді кволі додаткові механіки

Жанри

Компанії

Платформи

Останні огляди

У пошуках нового дому. Огляд Farlanders

72

Автор: PlayUA

farlanders header

Кіно, якого зараз потребують українці. Огляд фільму «Щедрик»

Автор: Микола Єрьомін

Повернення легенди. Огляд Bleach: Thousand-Year Blood War

Автор: Дмитро Джугалик

Bleach: Thousand-Year Blood War

Індивідуальна головоломка. Огляд настільної гри «Цей Дивовижний Світ»

Автор: Владислав Папідоха

Цей Дивовижний Світ

Боротьба з ілюзіями бункерного діда. Огляд коміксу «Відьмак. Тьмяні спогади»

Автор: Владислав Папідоха

Відьмак. Тьмяні спогади

Задаючи темп. Огляд Need for Speed Unbound

77

Автор: Володимир Вітовський

Need for Speed Unbound

Еволюція Серії. Огляд Pokemon Scarlet & Violet

70

Автор: Макс Калашник

Pokemon Scarlet & Violet

Огляд Predator Triton 500 SE (PT516-52s) — преміальний ігровий ноутбук 2022 року

Автор: PlayUA

predator triton 500se (4)

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: