Є ігри, які приваблюють одними скріншотами. Є ті, які продають себе трейлерами. А є ті, магія яких розкривається лише в момент, коли береш контролер до рук і починаєш грати. Mina The Hollower належить саме до останніх. На перший погляд, це черговий ретро-екшн із піксельною графікою та очевидними референсами до класики. Але достатньо провести у ньому бодай пів години, щоб зрозуміти: Yacht Club Games знову вдалося створити гру, яка чіпляє не окремими механіками чи ефектною постановкою, а чистим задоволенням від процесу.

Mina The Hollower розповідає історію мишеняти Міни, яка має полагодити генератори енергії по поверненню на рідний острів. Їх шість, вони традиційно розкидані по найдальших кутах острова, і не сказати, що шлях до закапелків має вишукане наративне обрамлення. Натомість занурення в світ покладають на численних NPC, які те й діло доповнюють контекст оповіді своїми трьома рядками тексту.

При цьому світ гри не здається декорацією для проходження рівнів. Навпаки він відчувається живим саме завдяки дрібницям. Короткі діалоги, дивакуваті мешканці острова, несподівані зустрічі й постійне відчуття, що десь поруч приховано ще одну таємницю чи секрет, створюють дуже приємну атмосферу пригоди. Особисто мені найбільше сподобався дивакуватий блазень, який виринав з найнеочікуваніших кутків і розповідав жарти. Але запамʼятався й торговець зі столиці, який до того наполегливий у продажі своїх речей, що буквально затягуватиме вас до крамниці, коли ви проходитимете повз неї.

У грі немає явного туторіалу. Ось ви, у ваших руках є якийсь контролер. Ви ж можете протицяти всі кнопки, аби розібратися, що вони роблять? Ну то розбирайтеся. І це жодним чином не дратує, натомість даруючи відчуття першовідкривача. Гра дуже природно навчає вас через експерименти й помилки, а не через нав’язливі підказки чи текстові полотна. Саме тому перші години у Mina The Hollower відчуваються як справжня пригода, де кожна нова механіка чи знахідка викликає щире захоплення.

З зануренням у гру ваші спроможності до переміщення значним чином не змінюватимуться, але оточення і змінні бонусні предмети трішки модифікуватимуть ваші можливостіі, тому проходження локацій завжди вимагатиме від вас винахідливості. Особливо, якщо ви бажатимете збирати більше кісток для розвитку героїні.

Система розвитку тут пряміша за палку. У вас є чотири характеристики, які ви можете прокачувати за місцеву валюту, яка використовується і в торговців. Одна з характеристик — максимальна можлива кількість валюти у вас на руках. Тож навіть якщо вам хочеться качати лиш щось одне, вам доведеться покращувати ще й цей параметр, бо він фактично запобігає вашому нерівномірному розвитку.

Отак і виходить, що ви послідовно розвиваєте чотири характеристики у довільному порядку, потім повторюєте коло, і так до кінця. Як мені здалося, цю механіку додали для того, щоб мотивувати вас досліджувати локації і не надто рватися вперед, бо вороги кусючі. А поза тим на цю прокачку навіть не зважаєш.

Що справді приваблює увагу, то це місцеві примочки: предмети, які ви знаходите або купляєте, і які дають вам додаткові властивості чи бонуси. Якісь банально підвищують одну з ваших характеристик, інші ж модифікують наслідки вашої взаємодії зі світом: лишають за вами масляний слід, чи дозволяють не відлітати вбік після зустрічі з шипами. Хоч звучить банально, та вони справді впливають на ваші спроможності в переміщенні та сутичках. Саме через них гра постійно підкидає нові сценарії використання вже знайомих механік і не дозволяє процесу стати одноманітним.

Подібно до того, як Shovel Knight захоплював своїм незвичним підходом до переміщення головного героя, Mina The Hollower приваблює викликами тутешніх локацій. Міна може не тільки ходити й стрибати, а й підкопуватися і швидко переміщатися з одного місця в інше під землею. Тутешній ігролад землерийки дає неймовірну суміш емоцій як у миті, коли ви дратуєтеся через тутешню складність, так і коли вона вам піддається.

І саме в ці моменти Mina The Hollower працює найкраще. Коли ви нарешті розумієте логіку певної секції, знаходите правильний ритм руху чи відкриваєте коротший шлях через небезпечну ділянку — гра нагороджує не катсценою чи лутом, а цінним відчуттям задоволення від власних кмітливості та вправності.

Здавалося б, тутешній інструментар не шалено великий, але особливості різних локацій і вигадливість левел-дизайнерів створюють безліч нетипових крутих ситуацій. Десь від вас очікують філігранної точності керування, десь змушують допетрати до того, що ворог може відкинути вас на онтой вистпу, а ще в іншій локації потрібно згадати про бонус який опційно доступний в геть іншому квадранті зони. А як круто знаходити ключі до місцевих загадок! Без жартів, Mina The Hollower місцями дарує по-справжньому дитячі емоції від проходження тутешніх випробувань.

Втім, цього не скажеш про тутешню бойову систему. Арсенал Міни обмежений, усього 3 види зброї і більшість часу я провів з обраним на початку “батіжком”. По-справжньому дратує те, що Міна уміє бити лиш у чотирьох напрямках, тож у сутичках боротьба відбувається не стільки з противниками, скільки з позиціонуванням головної героїні.

І проблема тут навіть не у високій складності. Навпаки сама бойова система могла б бути значно приємнішою, якби гра дозволяла трохи більше свободи в контролі персонажа. Для мене залишилося таємницею, чому творці гри не надали гравцю можливості атакувати по діагоналі й направду це єдине, що залишає негативні враження від гри.

Традиційно для ігор Yacht Club Games, неймовірного візуального виконання у Mina The Hollower немає. Але тим гра й підкупає, адже вона вкрай вправно працює із обраними командою візуальними обмеженнями. Зони помітно різняться одна від одної, нечисленні персонажі запамʼятовуються і круто відсилають до легендарних ігор минулого, зокрема до ігор серії The Legend of Zelda з епохи NES та Game Boy.

Особливо приємно те, наскільки цілісно гра виглядає у русі. Анімації, освітлення, робота з кольором і навіть дрібні ефекти на кшталт пилу чи руху трави створюють дуже виразну картинку, яка значно краще сприймається під час гри, ніж на окремих скріншотах.

А як гра звучить! Тутешній саундтрек чіпляє та змушує подекуди зупинитися, щоб просто насолодитися творінням композиторів гри.

Варто відзначити й те, що Mina The Hollower — зразкова гра для портативного ґеймінгу. Вона не вимоглива до ресурсів, мій Steam Deck видавав до 4 годин неперервної гри. А ще гра побудована так, що в неї просто ідеально грати у короткі періоди між домашніми зобовʼязаннями чи іншими активностями.

При цьому вона чудово працює і в довгих ігрових сесіях. Постійне відчуття прогресу, нові секрети та бажання «ще трішки дослідити мапу» дуже швидко перетворюють заплановані двадцять хвилин гри на кілька годин безперервного проходження.

Нова гра Yacht Club Games неабияк вдалася. Mina The Hollower чіпляє з перших митей і просто не дає вам шансу втратити захват від процесу. Це яскравий приклад гри, яку складно продати показуваним на екрані, але коли ви врешті берете контролер до рук і пробуйте пограти, відірватися неможливо.

Востаннє я відчував таке занурення в ігровий процес ще при знайомстві з Animal Well та Shovel Knight. Тому наполегливо рекомендую цю гру до знайомства і особисто вертаюся досліджувати тутешній світ на предмет незнайдених раніше секретів.