Сучасний світ дивний. Щось у ньому неодмінно змінилося, зламалося та переформатувалося, як ненадійний жорсткий диск старого комп’ютера. Наприклад, чи помічали ви, що небо стало кольору неналаштованого телевізора? Ніби хтось зламав його хакерською атакою, увімкнувши неактивний канал.
А раніше, здається, там були хмари.
Навіть якщо і були — вони неодмінно залишили свій слід. Зрештою, ми всі залишили свій слід в цьому світі, бо тепер кожен з нас — частина техноантиутопії під керівництвом глобальної мережі. А мережа нічого не забуває.
High tech — low life
«Кіберпростір. Суспільна галюцинація, яку щодня переживають мільярди у кожній країні». Так у 80-ті писав Вільям Ґібсон — автор науково-фантастичної трилогії «Кіберпростір». Він в жодному сенсі не був пророком, лише виявився достатньо уважним в підсвідомому аналізі тенденцій розвитку людського потенціалу, аби зрозуміти і попередити наступні покоління про потенційне майбутнє. Майбутнє, у якому віртуальна реальність вже не є дешевим фокусом; майбутнє, у якому штучність замінює усі природні ресурси та майбутнє, у якому люди втратили не тільки власний розум, але й душі. Ці ідеї, власне, і заклали основу для активного розвитку дистопічно-неонуарного жанру відомого, як кіберпанк.
Кіберпанк, як футуристична концепція, танцює навколо ідеї про розбещений інноваціями світ, розділений на скорителів та скорених. В його основі лежить слово «кібер», що демонструє тісну прив’язку суспільства до технологій, та «панк» — символ бунтарства, що не погоджується із несправедливістю нав’язаної системи.
Високий рівень технологій, проте низький рівень життя — ось головне правило кіберпанку.
Крім цього, основоположними рисами жанру є:
- Антиутопічне суспільство, що фізично й морально деградує
- Капіталістичний економічний устрій, що очолюється мегакорпораціями
- Повна інтеграція технологій в щоденну рутину, серед яких VR- та AR-пристрої, кібернетичні імпланти, зокрема і бойові, тощо
- Зосередження основної маси населення у високорозвинених мегаполісах
- Погіршення якості життя та збільшення рівня безробіття
- Протест трансгуманізму та ідентичності
Крізь роки унікальний феномен кіберпанку зацікавлював багатьох візіонерів незалежно від сфери, та особливий відгук він знайшов у творах масової культури: кінострічках, відеоіграх та анімаціях. Від «Чи мріють андроїди про електроовець?» до «Матриці», від «Привида в обладунках» до «Акіри», від Deus Ex до Cyberpunk 2077 — кіберпанк перестав бути просто розважальною ідеєю, а натомість став способом мислення та більше — закликом до дій.
Теквір — стиль сучасних самураїв
Перше, що привніс кіберпанк до нашої реальності — це стиль.
Все частіше, замість фальшивої вишуканості, люди обирають комфорт, технологічність та функціональність. Одяг перестає бути бездумним аксесуаром, а натомість трансформується у виклик буденності та матеріалізму, як прояв справжнього протесту.
Такий синтез минулого й майбутнього поєднує в собі стиль теквір — один із ключових елементів естетики кіберпанку.
Як перероблений технологічний військовий одяг родом з Японії, теквір часто наслідує азійські традиції — витривалість, традиційність, інноваційність. Він надихається естетикою самураїв та ніндзя, пропонуючи силуети кімоно, анораків та карго, модернізуючи їхню первісну функцію. Чому саме самураїв? Оскільки Японія завжди асоціювалася з техно-орієнталізмом та високим рівнем корпоративної культури, то і кіберпанк віднайшов в їхній культурі великий відгук.
Одяг стилю теквір має за мету протидіяти системі, а не підкорятися їй: завдяки своїй ахроматичній палітрі, водонепроникним стійким матеріалам і функціональним аксесуарам у вигляді всеможливих кишень, ремінців, масок та сумок, в ньому легко бути в центрі уваги, та водночас, за героїчної необхідності, — розчинитись в контрастних тінях мегаполісу. Саме завдяки своїй універсальності, а також футуристичному бунтарскому шарму, його в свій час й обрали кіберпанки — аутсайдери, що не терплять бездумного споживацтва та репресії людської свободи й особистості.
Цікавий факт: в Україні найбільшим виробником одягу стилю теквір є харківський бренд TUR WEAR, що розпочав свій шлях після спалаху війни на Сході України у 2015 році. Ця подія продиктувала мілітаристичний дух та екстравагантний модернізм, що стали основою їх колекцій, та запровадила нові для нашого суспільства стилі: теквір, кіберпанк та варкор.
Від кімоно до плащів, від самурайських масок до металевих катан, від рюкзаків до ремінних систем, їхній одяг пронизаний азійським настроєм панківської непокори сучасному конформістському та загарбницького ладу. Як символ непохитного й гордого туру в їхній назві, бренд не боїться кидати безкомпромісний виклик рутинності та шаблонності й за допомогою синтезів різних культур творити майбутнє свідомої нації, що більше за все цінує волю.
Окрім того, нещодавно TUR Wear доєднався до великого Збору третьої штурмової фонду «Група 35» і проєкту «Braveproject», тож придбавши будь яку річ з лінійки створеної для Бату Безпілотних Систем 3 ОШБр, ви автоматично донатите на збір наших кіберпанків.
Аби бути стильним — не обов’язково виходити за межі можливого. Достатньо лише запозичити пару трійку ідей універсальної моди нашого кіберпанк-майбутнього. Тож прокидайтесь, самураї: збираймо спорядження і гайда підкорювати кіберсвіт!
Залежні від хайтеку
Іншим важливим елементом сучасного устрою стали технології.
Хей, ChatGPT, напиши мені статтю про кіберпанк в сучасному світі, доки я, гортаючи Reddit в Apple Vision Pro, чекаю на сніданок, приготований моїм домашнім ботом.
Так, звучить дещо гіперболізовано, а від того навіть смішно. Проте весело перестає бути тоді, коли розумієш, наскільки такий спосіб життя є близьким до реальності. І зрештою – чого він нам вартуватиме.
Доки вчені розробляють людську шкіру для роботів, більшість з яких вже вміє не тільки справно ходити і виконувати людські накази, але й займатися паркуром, як-от Atlas від Boston Dynamics, й навіть відчувати дотики, як Vulcan від Amazon, людям дають рік до того, як AI-асистенти почнуть безперешкодно виконувати їхні технічні обов’язки.
— Gunton Blurpus (@CentipedeMouse) May 18, 2025
Сам ж штучний інтелект (і ні, мова не про ChatGPT, що сам по собі не є розвиненою моделлю чистого ШІ, а лише виступає у ролі запрограмованого чатботу, який, тим не менше, вже виконує за вас половину рутинних справ, допомагає з ремонтом чи закінчує з вами навчання в університеті) збирається розширити кордони свого впливу, пробираючись на верхівки держдепартаментів, таких як, наприклад, охорона здоров’я, чи зіркового шоубізнесу, генеруючи тони швидкодоступних кліпів для поки ще людських артистів.
Такий генеративний ШІ, до слова, в своїй штучній природі є досить неетичним, але, на жаль, дієвим способом красти інтелектуальну власність. Об’єктами такої крадіжки часто стають твори художнього характеру: музика, фотографія, ілюстрація – усе, що було створено як мистецьке людське надбання. Справа в тому, що штучний інтелект не вміє створювати сам, а здатен лише відтворювати побачене, тому кожен раз, при вводі промпту в генератор, ви крадете чиюсь власність. Наприклад, власність Хаяо Міядзакі.
Та в сучасному світі крадуть не тільки матеріальні речі чи навіть ідеї, люди дійшли до рівня крадіжки вигляду, голосу й душі. І якщо про загрозу діпфейків всі давно знають, то ніхто й уваги не звертає не небезпеку від імітаційних чатботів. Наприклад, безневинний, на перший погляд, CharacterAI, що імітує особистість більшості фікційних персонажів, а також акторів і музикантів, вчиться на будь-яких представлених йому даних без згоди другої сторони. Уявіть ситуацію: ви подзвонили своєму улюбленому артисту, який знає ваше ім’я, улюблений колір і день вашого народження. Він розмовляє з вами про погоду, спогади дитинства й навіть пропонує зустрітись. Але, зрештою ви розумієте, на іншому кінці телефону нікого не має, а розмовляє з вами…порожнеча. Нейроштучна порожнеча вкраденої особистості.
«Лячно, та ми, хоча б, досі не маємо кібернетичних імплантів», – скажете ви. Neuralink та Apple поспішають з вами не погодитись.
Neuralink Corp. — американська нейротехнологічна компанія Ілона Маска, заснована ще в далекому 2016, ще із минулого року почала активну розробку імплантованих інтерфейсів типу «мозок-комп’ютер». Незважаючи на жахливу репутацію самого Маска, розробку його компанії, здатну на інтерпретацію різноманітних внутрішніх сигналів, було успішно вживлено в кору головного мозку трьох людей із нейродегенеративними захворюваннями, що помітно покращило їхні фізичні та розумові можливості.
Натомість, як повідомляє Wall Street Journal, нещодавно Apple почала власну співпрацю з приватною компанією Synchron, яку підтримують Джефф Безос та Білл Ґейтс, для розробки свого нейроімпланту. За словами голови компанії, його майбутній чип буде відрізнятися сумісністю інтерфейсу з пристроями Apple, зокрема і гарнітурою віртуальної реальності Apple Vision Pro.
Отож, як бачимо, ситуація із впливом технологій на наше життя набагато складніша, ніж залежність від скролінгу відео із соціальних мереж чи вимушені ZOOM-дзвінки з офісу. І це ще без згадки за активні міжнародні перегони в колонізації космосу та успіхи в кібернетизації військового фронту. Та якщо у світі науки й технологій кожен день відбувається нова революція, здатна змінювати порядок денний, рівень життя суспільства має розвиватися відповідно? Насправді…ні.
Корпоративний новий світ
Озирніться навколо себе. Що ви бачите?
Телефон, консоль, навушники чи телевізор; відеоігри чи кінострічки; автомобілі, брендовий одяг чи навіть чашка кави у ваших руках — усе, що нас оточує, було люб’язно представлене нам великими компаніями, що мають за благородну мету зробити цей світ кращим.
В такому масштабному процесі поліпшення якості суспільного життя, водночас, кінцевою метою є зовсім не альтруїстичний гуманізм, а нав’язана популяризація консюмеризму, що забезпечує цим корпораціям безпрецедентний рівень збагачення і домінування на світовому економічному та політичного ринках.
У 2024 році, відповідно до даних Global Finance, найбільшими компаніями світу стали такі транснаціональні гіганти як Apple (3,302 трильйонів доларів), Microsoft (3,206 трильйонів) та Nvidia (2,857 трильйонів). Ба більше — статок їх генеральних директорів разом склав більше 123 мільярдів доларів: 1,9 мільярдами володіє Тім Кук (Apple); 1,4 мільярдами — Сатья Наделла (Microsoft) й 120 мільярдами — Дженcен Гуанґ (Nvidia).
У той час, як світ потерпає від кризи вартості життя, все ще оговтується від найгіршої пандемії за століття та намагається впоратися з наслідками катастрофічної зміни клімату, прибутки п’ятиста активних компаній складають майже 38 трильйонів — і це сума, еквівалентна 40% усієї світової економіки. Разом з цим, такі корпорації як Google, Amazon, Facebook, разом із вже згаданими Apple та Microsoft, щорічно викуповують понад сотню менших за розміром компаній та розширюють свої межі впливу, створюючи монополії та збагачуючи своїх керівників фантастичними сумами.
Так компанії не тільки почали впливати на розвиток різних галузей чи встановлювати свої цінники, а й диктувати суспільству свої умови.
Більшість з них, наприклад, зосереджують свою діяльність у великих містах США, Японії та Китаю, змушуючи основну працездатну масу людей зосередитись в мегаполісах. Така тенденція, в свою чергу, розпочала нову хвилю проблем: шалена конкуренція за робочі місця сприяла збільшенню рівня безробіття, а мультинаціональність породила расову напругу та дискримінацію.
Таким чином, сучасний суспільний лад, соціальний чи навіть політично-економічний, досяг достатньо низького рівня, аби привести нас до початку феномену кіберпанку. Здається, попередження творів масової культури не спрацювали. Що тут сказати — навіть Каліфорнія нещодавно виявила бажання вийти зі складу США і стати незалежною прямісінько так само, як у відеогрі Cyberpunk 2077.
Зрештою, кіберпанк закликав до неправильних висновків і, як не іронічно, разом із притаманними людству лицемірством та жадібністю, привів його до прірви. Недаремно Ґібсон казав, що люди, здавна мріявши про пакти з демонами, нарешті отримали таку можливість: вони почали продавати душі швидким розвагам за умови повної залежності від корпорацій, що володіють відповідними технологіями. Звучить знайомо? Тепер кіберпанк — це не вигадка, а наша реальність.
Майбутнє вже тут.