Почати завжди складно. Не залежно від того чи ви плануєте написати огляд, чи поринути у незнайомий ігровий жанр, або навіть відправитися у подорож. Та зробивши перший крок, ви мчитесь уперед, мов на крилах вітру, на зустріч новим здобуткам, зустрічам та пригодам. Мабуть, і для Lone, головної героїні FAR: Lone sails, початок її подорожі був незвично складним, але спровокованим важкими обставинами, що змусили її зібратися з силами та відправитися на пошуки чогось незвіданого.

Кнопки, вони усюди

Передати враження від ігроладу FAR: Lone Sails нескладно. Достатньо сказати, що він максимально нагадує ігролад Limbo або Inside. У інструментарії гравця мінімальний набір механік: стрибок, можливість носити або тягати предмети та робота з машиною, —, а розв’язування більшості задачок зводиться до натискання кнопок у правильному порядку. Тицьнути на кнопку тут, підтягнути корабель туди, загасити вогонь там і можна їхати далі. Творці з Okomotive вдало використовують визначений інструментарій протягом усієї гри, тому такі етапи не можна назвати рутинними. Проте їм подекуди не вистачає складності, хоча б такої як у вже згаданих творіннях Playdead.

Уся гра складається з чергування етапів їзди та вирішення головоломок. Тобто ви рухаєтеся уперед, зустрічаєтеся з перешкодою, яку не може подолати ваш човен, та йдете від неї позбуватися. Часом ваш корабель отримує нові модулі, що трохи розширюють його можливості. Окремо згадати варто хіба вітрило, яке довершує його художній образ та економить пальне.

Етапи їзди супроводжуються постійною необхідністю слідкувати за вашим сталевим монстром. Він мов домашній улюбленець, до якого ви з часом прив’язуєтеся: заправляєте його, лагодите, прикріпляєте нові модулі та прикрашаєте знайденими по дорозі уламками минулого. Для останнього творці завбачливо розвісили по кораблю гачки для трофеїв, які ви усе ж можете відправити на переробку в період, коли підходять до кінця запаси паливних ресурсів.

На дорожніх етапах також необхідно поглядати на дорогу, щоб не проґавити розкидані то тут, то там предмети з яких можна отримати паливо. Не помітити їх легко, тому що довкола розкинулися чудові краєвиди, за зміною яких те й діло хочеться спостерігати. У такі моменти забуваєш про все: пошук палива, контроль за ходом корабля та навіть про необхідність його заправляти. Якщо у вас закінчаться ресурси, то доведеться вертатися до останнього збереження або ж тягнути машину назад у пошуках загублених багатств.

Головоломки ж, як і згадувалося вище, достатньо прості, проте грамотно оформлені. Завдяки вдалому розміщені кнопок та паливних діжок або генераторів з якими доводиться взаємодіяти, гравцю навмисне показують усю локацію на яку він потрапив. Таким чином навіть найчерствіший довбень зверне увагу на довколишні красоти та, можливо, відмітить про себе декілька елементів історії цієї безкрайньої пустки.

Нечисленні мелодії та мальовничі пейзажі — ось наші оповідачі

Я недаремно згадав про виглядання елементів історії у пейзажах, адже це єдиний спосіб сформувати її для себе. У FAR: Lone Sails немає відеороликів, діалогів, записок чи бодай чогось, що в усній формі розповість нам, що ж сталося і чому ми відправилися у подорож. Навіть ім’я головної героїні ми можемо дізнатися виключно з назви гри.

Проте це не означає, що FAR: Lone Sails повністю позбавлена історії. Гра починається з Lone, що схилилася над могилою не то батька, не то дядечка, а може й близького друга і уже за мить вона збирається з силами, бере свою поштову скриньку, заводить мотор свого залізного друга та відправляється у подорож до, відомої їй одній, мети.

Уже під час подорожі ми помічаємо, що світ навколо нас — безжиттєва пустка і ми не зустрінемо нікого крім невеличкого стада яків. Художники з Okomotive у своїй роботі надавали перевагу м’яким пастельним кольорам, що вдало виконують покладені на них обов’язки. Пейзаж за вікном те й діло змінюється: зараз ми на зелених полях, а уже за мить на засніжених гірських вершинах або й у болоті. Усюди видно залишки людської цивілізації: покинуті заводи, радіо передавачі, величезні контейнеровози, що навіки залишилися на дні висушеного моря та інші приємності постапокаліптичних пейзажів, — а нашим єдиним провідником під час подорожі стане наш металевий сухопутній човен.

Цей човен став для історії FAR: Lone Sails другим та останнім героєм. Я не даремно порівнював його з домашнім улюбленцем — це єдиний та вірний товариш Lone на її нелегкому шляху. Ця бездуховна залізяка мужньо приймає на себе усі капризи погоди та незмінно мчиться вперед, не дивлячись ні на що. Тому гравець і прив’язується до неї, розуміючи, що це єдине, що відділяє Lone від неминучої гибелі.

Пастельна казка з, часом, не найвеселішими мотивами

FAR: Lone Sails незвична гра. Намагаючись виділити у ній головне, ви, імовірніше за все, прийдете до висновку, що це неможливо зробити. Майже непомітна історія, прості загадки, чарівливі пейзажі понівеченої та покинутої людьми Землі та вдало підібрані мелодії, — усі ці, як слід вилизані, елементи працюють на те, щоб передати гравцю почуття подорожі і їм вдається.

Дебютне творіння студії Okomotive не намагається вразити гравця своєю історією чи зробити революцію в жанрі небаченими механіками. Це самобутній досвід, який складно прирівняти до інших проектів. FAR: Lone Sails ретельно виважена, відполірована, кожен її елемент знаходиться на своєму місці і грає свою роль, задаючи необхідну емоцію. Це одна з тих ігор, які слід порадити для ознайомлення у похмурі періоди життя, для того, щоб вернути людині віру у прекрасне. І саме це вдається їй найкраще.