Можна не одну годину кидати в EA гнилі помідори, але їхня EA Originals дає хороші плоди. Спочатку була Unravel, тепер — Fe, а в майбутньому до цього списку також увійде навіть A Way Out. Основною особливістю цих ігор є те, що видавець (тобто EA) є лише видавцем! Інакше кажучи, втручається у розробку будь-якої з таких забавок мінімально, або й узагалі цього не робить. Дивлячись на Fe, контраст з іншими проектами EA очевидний. Так, поки що це лише маленькі ігри, як-от головний герой цього огляду. Fe інтригує, вражає і не перестає дивувати до самого завершення проходження. Такі слова є найкращим визнанням для будь-якого платформера. І Fe точно заслуговує цього.
Перше, чим вас зустріне Fe, — це, звісно, мешканцями тутешнього трохи дивного світу. Вони — не просто хороше доповнення до прекрасного стилістичного оформлення, а повноцінні супутники, які допомагають проходити гру. Налагодження зв’язків з ними через спів — особливість Fe. Такі сцени дивують своєю музичністю і ніжністю. Та одразу знайти спільну мову з усіма мешканцями цього світу у вас просто не вдасться. Розробники наче не хотіли розкривати усі карти одразу, даючи змогу гравцеві отримати дозоване задоволення від побаченого. Навіть елементарна механіка спілкування з іншими тваринами розкривається по-новому щонайменше декілька разів під час проходження. Спочатку гра дозволяє політати на крилах тутешніх птахів, а потім чергову мелодію при налагодженні зв’язку починає наспівувати цілий хор борсукоподібних створінь. У такі моменти розумієш, що Fe — це просто ванільна мрія шанувальника платформерів.
Продовжуючи тему дозованості, хочеться те ж саме сказати і про світ. Вас може розчарувати його псевдо-відкритість. Не маючи усіх здібностей, у вас не буде змоги зазирнути в усі його закутки. Для початку ви повинні пройти гру, інакше ніяк. Забавка просто вказує, куди вам потрібно йти. І якщо сліпо ходити за вказівником, то виконати усі поставлені завдання можна приблизно за чотири години. Лише тоді перетворюєшся на справжню машину для дослідження.
Ця дозованість має як позитивний вплив на забавку, так і негативний. З одного боку гравця є чим здивувати впродовж усього проходження, а з іншого — неможливо в певний момент просто зупинитись і повністю дослідити певну локацію. Поки персонаж не вивчить усі вміння, можна навіть і не думати про кристали, заховані на високих гірських хребтах.
От тільки чи захочеться вам після проходження вивчати мапу, на якій більше нічого не відбувається, — зовсім інше питання. Світ Fe більше схожий на сукупність локацій, між якими є один або декілька коридорів. В таких вузьких проходах зазвичай нічого немає, тому шукати якісь приємні бонуси варто саме там, де ви проходили основні завдання. Локації відрізняються радше не оформленням, а кольоровою гамою. Така зміна палітри дає змогу освіжити враження від попередньої місії.
Збираєте кристали — отримуєте апґрейди, виконуєте основні завдання — вдячні велетні дарують вам нові здібності, знаходите плиту — можете дізнатися якусь додаткову деталь про те, що відбувається навколо. Щодо останніх, то все не настільки однозначно. Ці велетенські плити наче й нічого особливого гравцеві не показують, проте довершують загальну картину. Ще одним приємним бонусом є скриньки з незвичними кристалами. У жодному разі не оминайте їх. У них не просто захована важлива інформація, вони дають змогу побачити цікаві сцени очима ворогів. Доволі незвична можливість, яка чудово урізноманітнює ігролад, підводячи гравця до кінцівки.
Окремої похвали потребує і музичне оформлення. Окрім дивних мелодій під час встановлення зв’язку з іншими звірами, є ще музика на фоні, яка супроводжує гравця впродовж всієї гри. Використання вмінь, зміна локації, зустріч з ворогами — все це впливає на ту мелодію, яку ви чуєте з-поміж гомону природи і криків тварин.
Якщо узагальнити все сказане, то як платформер Fe проявляє себе лише у найкращому світлі. В ній важко знайти недоліки. Хіба інколи якась текстура може заліпити весь екран під час стрибка в заглиблення чи руху тунелем. Та це радше недолік поведінки камери. Єдина надокучлива проблема, яка може виникнути (а може й не виникнути) під час проходження. Хоча навіть вона більше схожа на потребу зачепитися хоча б за щось погане в цій грі.
Решта викликає лише позитивні емоції. Можна навіть вважати Fe однією з найкращих ігор, створених на рушії Unity за останні декілька років. Якщо EA даватиме прихисток творцям таких ігор, то ставлення гравців до видавця, ймовірно, поліпшиться. Розробникам потрібно було просто зробити її довшою. Бо цим вона чимось схожа на Trine 3 — яскрава, казкова, має хороший музичний супровід і цікаві механіки, проте завершується доволі швидко. Fe може бути конкурентом лише для забавок на одну ніч. Та цього достатньо, аби проявити себе з найкращої сторони та відкласти у пам’яті принаймні декілька яскравих епізодів при проходженні.