Цього літа ми вже маємо принаймні одну хорошу авантюрну комедію (маю на увазі «Вісім подруг Оушен»). Отже, черга за гучними блокбастерами. У 2018-ому з ними ніякого дефіциту немає. Відгули як хороші («Месники: Війна нескінченності») так і вельми погані («Чорна пантера», «Першому гравцю приготуватися»). Проте не вистачає чогось справді сильного, продуманого, динамічного, що надихає… Можливо шпигунського бойовика зі стріхозривальним екшеном та послідовним сюжетом, з високим градусом драми й внаслідок цього похмурим стилем. Ніколи не думав, що коли-небудь напишу таке, але на сьогодні саме таким фільмом є «Місія нездійсненна: Фолаут»!

Я гадаю, що всі знають, що таке «Місія нездійсненна» і з чим її їдять. Але на той випадок, якщо цей текст читає хтось зі склерозом і в танку, я коротко нагадаю. «Місія нездійсненна» — це серія шпигунських фільмів про однойменний загін, котрі засновані на старому ТВ-шоу. В стрічках, як правило, головним героєм є спецагент Ітан Хант, якого ось вже 22 роки грає головний саєнтолог Голлівуду — Том Круз. Але цю франшизу ніяк не можна назвати вторинною стосовно інших подібних серій як Бондіана чи фільми про Борна. Тоді як Бонд міняє свої методи подачі історії раз у 20-30 років, то Місія змінює їх кожен наступний фільм. Раз у раз численним творцям зі змінним успіхом вдається і зберігати особливості франшизи, і привносити дуже багато нового. Такого підходу ви більше ніде не знайдете. Однак з виходом «Нації ізгоїв» з’явилися побоювання щодо подальшої долі Місії в кіно. Занадто вже цей фільм був схожий на буквально всі минулі частини, а особливо на «Протокол Фантом».

Прогресу стилю та способів розповісти історію майже не було, але сталося найгірше — сама історія втратила будь-яку вагу. Сюжет про агента, що намагається відновити справедливість після того як його зрадила Батьківщина — остаточно перестав працювати. А провалилось все через елементарну річ: головний герой проходив через такі випробування не однократно. У його історії не відбувається нічого несподіваного, крім нових гаджетів, нових спільників та нових планів проникнення в захищені будівлі. Тому якщо для нього події перестають бути важливими, то і для нас вони втрачають цінність також. Саме тому 5-та частина Місії є найнуднішою в серії. Проте, раптово, вихід на широкі екрани 6-ої версії змінює ситуацію кардинально.

Чи є «Фолаут» найкращою Місією нездійсненною? Ні, але її варто поставити в ряд з першою частиною 96-го року та третьою, тобто поряд з найкращими. Гравцем вищої ліги його робить в першу чергу продумана історія, що за визначенням є найважливішою складовою будь-якого фільму. Нарешті для Ітана приготували важкі перешкоди по дорозі до цілі. Доля (читай – сценаристи) підкидують головному герою моральні задачки, в яких різниця між життям і смертю в одному рішенні. Ледь не кожен епізод фільму перевіряє переконання Ітана на міцність: від купівлі ядерних зарядів до «звільнення» заручника. Кожен крок персонажів має наслідки: зазвичай не з приємних, а іноді навіть жахливі. Внаслідок цього герой балансує між тим, щоб бути ефективним професіоналом і порядною людиною. Здавалося б проста дилема і кліше, але дає неймовірний живчик стрічці, який ідеально її доповнює.

У свою чергу з карколомним екшеном все, як і заведено в останніх ітераціях, бездоганно. Доза запаморочливих трюків, напружених погонь, перестрілок і боїв з ворогами в рукопашну — грамотно збільшена. Том Круз знову перевершив самого себе (сама сцена зі стрибком з літака чого варта!). От правда проникнень на секретні бази не завезли, але і без них є чим вражатися. Тим більше тут плетуться хитрі шпигунські інтриги, які роблять сюжет ще гострішим.

Кілька слів щодо зовнішнього вигляду стрічки. Похмурість і драматичність історії підкреслюються відповідною картинкою. Приглушені кольори, холодні бліки, високий контраст та переважна напівтемрява в кадрі, — налаштовують на потрібний лад. Хоча є кілька сумнівних стилістичних рішень, як от всі дійові особи (крім однієї) одягнені в костюми відтінків сірого й коричневого та чорний верхній одяг. Дійшло навіть до того, що один із колег Ханта надягає свого фірмового плетеного капелюха разом з ЧОРНОЮ ШКІРЯНОЮ КУРТКОЮ! Виглядає не круто, а просто смішно.

А крім того серйозному тону відповідає саундтрек. І не аби кого, а британського композитора Лорна Белфа. Якщо вам не знайоме це ім’я, то музика в таких фільмах як «Код да Вінчі», «Ангели і демони», «Темний лицар», «Пірати Карибського моря: Скриня мерця», «Початок» та «Дюнкерк» частково його робота. А ґеймери можуть згадати вклад Белфа до саундтреків Crysis 2, Assassin`s Creed: Revelations, Assassin`s Creed III та Call of Duty: Modern Warfare 2.  І цього разу в ролі керівного композитора (хоча виступає він у ній вкрай нечасто) він не підвів. Електронні урбаністичні партії вміло змішуються з оркестром та бонго. А бонго, як відомо, є візитівкою головної музичної теми Місії. Проте є одне «але»: для тих, хто звик до абсолютної легкості музики в серії, напруга, яку підтримує композитор, може викликати відчутний дискомфорт. Хоча і виконано все на якісному рівні. Проте глядачам, що звикли до такого, можна нічого не боятися.

Дарма що цього разу Місія нездійсненна загралася у фестиваль серйозності, про гумор у стрічці ніхто не забув. Дещо спантеличує той факт, що гумору тут майже стільки ж скільки в найлегковажніших частинах серії, де з генеральськими вусами й лампасами проникають в Кремль і натискають кнопку деактивації: в особливо напружений момент та з пафосною фразою на вустах. І так, гумор тут переважно вдалий і красиво відтіняє драматичні епізоди, вливаючись у них. Я помітив лише один недоречний жарт за весь фільм – вчіться, Marvel! Тому зависокого градуса похмурості не чекайте.

Отож що хочеться підсумувати після перегляду «Місія неможлива: Фолаут». На цей фільм не можна так просто йти… На нього треба бігти! Бігти всім фанатам Місії та тим, кому сподобалися такі фільми як: «Координати «Скайфолл», «Королівське казино», та «Ідентифікація Борна». Шоста частина цього довготривалого серіалу однозначно поки найзнаковіший блокбастер літа 2018-го та й року взагалі. Плюс, напевне, ще й найкращий шпигунський бойовик за останні чотири роки, з часу виходу «Кінґсман: Секретна служба». Тому летіть на найближчий сеанс у вашому місті, як лелека у вирій, і буде вам щастя!