Сучасні ігри це дедалі частіше суміш кількох жанрів з якимось з них у супервираженій позиції. Тому зустріти ігри по типу Pizza Tower чи Super Mario Bros. Wonder, які концентруються на одному й лиш одному жанрі, минулого року було великою несподіванкою. Здивував й Pepper Grinder — невеликий інді-проєкт, який зосереджується навіть не на одному жанрі, а на одній лиш механіці і витискає з неї здавалося б усе.

Про платформер Pepper Grinder я дізнався під час перегляду презентації Indie World від Nintendo і одразу ж захотів занирнути у нього. В минулому ми вже бачили реалізацію подібної механіки у метроїдванії Ori and the Will of the Wisps, проте мали можливість користуватися нею мали лише у одній локації і її розвиток був доволі обмеженим. Тому додатково інтригувало, як можна побудувати цілу окрему гру довкола стрімкого буріння.

Дівчинку Пеппер викидає на берег, а пірати та за сумісництвом дивакуваті монстри крадуть її скарби. Ціль у Pepper Grinder перед нами лиш одна — повернути вкрадене. Під час переслідування героїня випадково падає у прірву, але встигає схватити бур, який швидко стає нашим найкращим другом. За допомогою нього можна переміщуватися під землею, відбиватися від ворогів, добувати цінні руди та користуватися різноманітними механізмами.

Механіка буріння, навколо якої крутиться увесь ігролад, зроблена дуже якісно, що помічаєш майже одразу після перших здоланих етапів. Особливу насолоду вона приносить, коли нам відкривають здібність до прискорення, що дозволяє ще швидше проноситися із однієї платформи на іншу. Втім, проводячи більшість часу під землею з буром — в знаки дається недопрацювання схеми керування. Оскільки кнопку буріння — ZR, потрібно постійно тримати під час буріння, що дещо дивно у грі, де ти буриш майже увесь час. На мою думку, куди краще підійшла б можливість перемикання стану натисканням однієї клавіші.

До чого справді важко прискіпуватися і що не припиняє дивувати — унікальність кожного рівня Pepper Grinder, оскільки щоразу розробник підкидає не лише нові перешкоди, а й цілі ігрові механіки. Наприклад льодяні платформи, що одразу зникають після буріння, гармати через які вас вистрілює та переносить на велику дистанцію, гак для пересування, кулемет, яким ви відстрілювати почвар, транспорт у вигляді снігоходу чи велетенського меха тощо. Кожен рівень пронизаний новими ігроладними механіками, а на бонусних їх трапляється навіть по декілька за раз, що дійсно вражає. Перевести дух буде ніколи. Лише у другій половині гри мені більш-менш вдалося звикнути до такого темпу зростання викликів.

Формат рівнів мені видався схожим на класичні ігри про Соніка. Вони доволі обʼємні і їхнє проходження займає від 5 до 10 хвилин. Та персонаж несеться вперед і якщо ви уже розкусили задум, то промчати етап подекуди можна і за півтори хвилини. Покарань за смерті тут немає, як і часових обмежень. Також на кожному з рівнів заховано по 5 великих монет, які змусять досконально досліджувати місцевість чи виконувати певні платформинг-челенджі, якщо ви захочете зібрати їх усі. За них ви купуєте косметичні предмети для головної героїні та стікери із рамками для фото-режиму.

Візитівкою гри є боси. Якщо першого, велетенське сонечко, ще можна назвати туторіальним, то три інші виявилися дійсно складними. Окрім унікального набору рухів, який потребуватиме певного часу на вивчення, вам на заваді стануть і перешкоди на арені у вигляді лави чи прірв, у які дуже легко потрапити, якщо незграбно бурити. Користуватися своїм буром доведеться постійно, бо лише він може наносити пошкодження злидням. Крім цього, їхня складність дуже контрастує зі звичайними рівнями, тому мені було важко спекатися відчуття гойдалок час проходження.

Попри якісний ігролад, саундтрек та піксель-арт, до Pepper Grinder у мене є одна глобальна претензія — коротка тривалість. Повністю гру я пройшов за один вечір, тобто 5 годин, включно з усіма бонусними рівнями. Додатково можна займатися їх швидкісним проходженням у режимі Time Attack, але це не зовсім те. Розробник зробив акцент на різноманітності ігрових механік та пропрацюванні чималої кількості дрібних деталей. Проте з точки зору тривалості наче обділив проєкт, через що здається наче він міг бути куди довшим при більшій кількості комбінацій усього контенту, що має. Мені дуже хотілося б ще приблизно 5 годин весело бурити скарби та відстрілювати дивакуватих почвар, та такої можливості немає.

В будь-якому разі, платформер Pepper Grinder залишив у мене лише позитивні враження. Хоч він і відчувається доволі коротким, грати у нього було неймовірно весело. Різноманітність ігрових механік та унікальні боси не переставали дивувати мене до самих титрів, а якісний піксель-арт та динамічний саундтрек заслуговують окремих похвал. Якщо ви шукаєте веселий та якісний платформер на декілька вечорів, то Pepper Grinder однозначно ваш вибір.