Земля. Наш дім, дбайлива Мати, що породила та виростила Нас. Вона пестила Нас та давала все необхідне для гідного життя. Як же Ми Їй відплатили? Ми нівечили Її, роздирали на клапті та безбожно калічили в пошуках ресурсів. Тож не дивно, що зрештою Ми перейшли межу й сама Земля повстала проти своїх дітей. Поля перестали давати врожаї, моря, котрі раніше були сповнені життя, спустошилися. Навіть повітря почало перетворюватись на отруту. Тож у Нас не лишилося вибору… Ми змушені були покинути колиску нашої цивілізації й податися туди, де була надія, де на нас чекав новий дім, поза межами Землі...

Отож Sid Meier’s Civilization: Beyond Earth — це нова частина культової серії покрокових стратегій. Та цього разу замість старенької Землі розробники дають нам далеку планету й дрібку колоністів, що тільки-но ступили на свої нові землі. Як розвиватиметься колонія? Чи буде це земля обіцяна, де всі живуть у мирі й злагоді, чи просунуте технократичне суспільство, чи ксенофобна диктатура? Вирішувати тобі.

Історія в грі присутня лишень у зав’язці й переривається на початку гри. Подальший сюжет своїми рішеннями та вчинками пише сам гравець.

Щодо графічної частини, то вона практично не змінилась з часів п’ятої частини. Та це не так і важливо, бо в серії Civilization вона ніколи й не була на першому місці.

Найкраще, що дарує ця гра — це цілком нові враження. Якщо хтось скаже, що це просто Civilization V в космосі, то він частково буде правий, бо основи ігроладу перекочували в Beyond Earth саме звідти. Та розробники з Firaxis Games додали до нього трохи приємних нововведень. Так, тепер кожні кілька ходів після певних досліджень, чи кінця будівництва нам дають вибір. Що таке цей вибір? Це можливість дати ліцензію певній станції. Це використання будівель на користь промисловості, армії, чи населення. Це додає трохи більше відчуття влади над ситуацією в грі. Також з’явилося кілька нових способів виграти гру, не влаштовуючи масової різанини.

Чималих змін зазнало дерево досліджень. По-перше, тепер воно кругле й не поділене на „періоди“. По-друге, проводячи певні дослідження, ми отримаємо можливість змінювати планету. Так-так, тобі це не привиділося, у грі є купа можливостей для гармонійного співіснування з місцевою флорою й фауною, або цілковитого її винищення.

Шляхів розвитку цивілізації є 3 (чого 3 чого завжди це бісове 3, чого не 5, не 7?).

Для мирних самаритян є шлях Гармонії, що полягає в повазі до іншопланетян і взаємної інтеграції. Ті, хто вибрав цей шлях, зможуть прикликати місцевих у своє військо й навіть робити змішані загони. Найкращий їхній юніт — це місцевий аналог Ґодзілли — ксенотитан.

Схильні до технологій скоріше за все йтимуть стежкою Переваги. Це середній за відношенням до аборигенів шлях розвитку, що може діяти, як агресивно, так і вести мирне життя. Перевага зосереджена на використанні роботів, ауґментації та штучного інтелекту. Їхній козир — могутній Янгол — універсальний важкоозброєний робот.

З певною іронією шлях винищення всього чужого й пристосування планети „під себе“ зветься Праведним. Як прихильнику всесвіту Warhammer 40,000 цей шлях був мені найближчий (спали мутанта, вбий єретика, винищи ксеноса…).  Праведники винищують космітів та тераформують планету, як їм заманеться. У бій вони йдуть на могутніх летючих лінкорах.

Окремої уваги заслуговують користувацькі модифікації гри. Можливість створювати їх нікуди не ділась. Приємно, що вже в день релізу в майстерні був з десяток модифікацій, серед яких навіть затесалася нова фракція на чолі з Папою Римським. Тож з певністю можна сказати, що моди додадуть чимало веселих годин до проходження.

Загалом гра однозначно заслуговує уваги. Новий сетинґ та можливості роблять гру ще цікавішою. Усі аспекти на висоті, що не може не радувати, та на жаль на висоті й ціна, що складає в середньому 25 доларів. Та все ж Sid Meier’s Civilization: Beyond Earth варта цих грошей, бо напевно подарує не одну сотню приємних годин.