Мальовані історії підкорюють серця українців третій рік поспіль. Довкола них розгортаються крихітні локальні спільноти та круті фести, запалені ентузіазмом автори пробують себе у цьому, раніше чужому для них, медіа, а діти знайомляться з першоджерелами історій про Смурфиків та Гарфілда. І все це відбувається у тому ж просторі, де видавці влаштовують масові бан-фести для обурених їхньою політикою читачів, а місцеві божевільні кричать у соціальних мережах про свій шалений вплив на індустрію.

2019 рік видався насиченим на події різного емоційного забарвлення і став такою собі точкою невороття для української індустрії коміксів. Вдуматись тільки, цьогоріч на нашому ринку вийшло трохи більше як півтори сотні видань. Кількість виданого зросла майже у два з половиною рази. Оглядаючись на результати діяльності видавців — по неволі радієш тому, як хвацько у них усе виходить. Так, не обходиться без проколів чи невдач. Зокрема варто згадати тривалі очікування фанів на передзамовлені комікси («Сабріна», «Ліга Видатних Джентельменів»). Та загалом усе добре і подій, що ввігнали б у ступор чи надовго позбавили бажання вертатися до мальованих історій — не було.

Усі більшенькі видавці (10+ виданих мальописів за рік) обзавелися своїми візитівками. Vovkulaka видав у бібліотечному форматі перший том «Геллбоя», Рідна Мова привезла до України «Блекседа», а Fireclaw не побоялися та вдруге взяли ризиковий проект — комікс-адаптацію класичного фентезійного циклу «Фафгрд та Сірий Мишолов» (це не згадуючи про налагоджену систему регулярної дистрибуції синглів). Проте нічого схожого не вдається виділити серед продуктів UA Comix. І річ тут в тому, що вони самі стали своєю візитівкою — світочем, що першим створює підпискові системи, відправляє українські роботи за кордон, експериментує з зовнішньою рекламою своїх продуктів та навіть формує нішу авторів українських коміксів серед «заробітчан». Ця команда забула, де в їхньому авто гальма, і мчить вперед, дивуючи своїми рішеннями спостерігачів. От за ким справді цікаво спостерігати.

На нашому ринку нарешті з’явилася якісно видана японська манґа (забудьмо про страшні експерименти з «Босоногим Геном»). У цій гонці пальму першості забрало видавництво Nasha Idea, подарувавши дітям серію пригод маленької киці Чі. Зовсім скоро у цю нішу повноцінно ввійде й видавництво Molfar з серією «Another», а там і на інших довго чекати не доведеться. Тайтлів легендарного рівня відомості очікувати поки рано, правовласники все ще придивляються до нашого ринку. Та колись «Акіра» і «Сталевий алхімік» доберуться й до нас.

Попри явний інтерес юних читачів та їхніх батьків, сегмент дитячих мальописів не росте такими ж шаленими темпами, як індустрія загалом. Найпомітнішими гравцями можна назвати уже згадане видавництво Nasha Idea та видавців Ірбіс Комікси і ArtBooks. Особливої уваги вартують перші, адже вони не тільки привезли манґи та розповіли про наполеонівські плани на CCU 2019, а ще й довели своє вміння завойовувати крутецькі ліцензії на BD, якісно їх реалізовувати та працювати зі своєю цільовою аудиторію. У їхніх соц.мережах чуть чи не щодня видно історії від щасливих юних читачів. Згадати варто й видавництво Vovkulaka, яке попри тверду позицію: «Ми видаємо серйозні мужицькі комікси з кров’ю, кишками, зляганням та матючинням», — усе ж має набір з двох історій для найменших, серед яких хороші твори наших авторів. У вже згаданих вище трьох видавництв такого козиру в рукаві немає. Поглянемо як воно вийде наступного року.

Цьогоріч сміливістю та відкритістю до експериментів здивували такі видавці, як Vovkulaka та Fireclaw. Такі команди, як UA Comix та Видавництво уже давно довели, що вони не розмінюватимуться на дріб’язок, а от інші — поки не особливо висовували носа.

Вогнепазурі продовжили експерименти з історіями без хлопців в трико і мало того, що видали комікс-адаптацію мало відомого у нас циклу про «Фафгрда та Сірого Мишолова», так ще й розповіли, що видадуть «Дракулу Брема Стокера». Цей твір давно не мав перевидань навіть на заході через свою нішевість, а наполегливість та ретельна праця панянок з Fireclaw ще й змотивувала правовласника зробити для твору колоризацію. Vovkulaka ж здивував геть у іншій площині. На не оране поле, без попередньої підготовки і дощів у прогнозах, він з посмішкою викотив анонс «Касти Мета-Баронів», на яку ніхто не чекав у наших широтах щонайменше у найближчі три-чотири роки. Чим воно повернеться та як себе покаже — уже зараз не терпиться дізнатися. Залишається тільки побажати цим сміливцям вдачі у їхніх починаннях.

Останні місяці минулого року, переконали мене в тому, що цьогоріч на нас чекає чимало сюрпризів, але, ймовірніше за все, не в сухих числах. Значну частину справді відомих ліцензій уже розібрали і у найближчі роки нас дивуватимуть анонсами, та навряд на CCU 2020 ми ще раз побачимо презентацію тих масштабів, що були у Fireclaw на цьогорічному вересневому фестивалі.

Настільки яскраво вираженого стрибкоподібного зростання кількості виданих найменувань наступного року я не очікую. Для цього треба спочатку помітно розширити аудиторію потенційних покупців і саме це може стати метою видавництв у новому році. Нова кров потрібна і командам, що стоять за усім цим. Останні декілька місяців у активному пошуку перебувають не тільки такі новачки, як TUOS Comics, а й старожили — Рідна Мова та Molfar. Прогляньте цьогорічні комікси, що назбиралися на ваших полицях. Ви помітите, що колектив, задіяний у роботі над книжками, дуже схожий часто не тільки у межах одного видавництва, а й загалом по ринку. Така завантаженість порівняно невеликої кількості людей відображається не тільки на тривалості проектів,  а й на тому, що ці люди можуть банально вигоріти. Останнього особливо хотілося б уникнути.

Помітних нових гравців на ринку у 2020 — не з’явиться. Цілком ймовірно, що свої сили спробують ще декілька старіших книговидавництв або подекуди винирнуть крихітні інді-видавці. Останні зосередяться або на власних творах, як от створене у 2019 році видавництво Lantsuta, або ж вихоплять собі одну-дві ліцензії на більш нішеві продукти.

Безперечно, цього року вийшла низка видань, що заслуговують окремої згадки, тому я вирішив виділити їх в окрему підбірку….

Що ж, бігати за цим пернатим цьогоріч я вже стомився, так що відразу перейду до висновків.

Не так давно, на стрімі «Третьої Паралелі» пролунала ідея, що поки наших видавців та авторів рано сварити. Адже індустрія ще зароджується, люди вчаться, аудиторія по трошки росте, а спільнота тільки формується. Це було доволі влучною та правильною думкою у 2019, та не зараз. Ви, я, патлатий з Паралелі і навіть той усміхнений хлопака, який зараз вперше знайомиться з «Голубом Генадієм» — усі ми частинка української комікс-спільноти, що зараз сидить у літаку, який щойно відірвався від землі. Довгих три роки ми набирали швидкість, щоб здійснити цей ривок і ось час настав.

2020 повинен стати саме тим роком, коли про поразки говоритимуть не менш гучно, ніж про перемоги. Годі толерувати сумнівні рішення, абияк підготовлені до друку видання і зроблені на слух переклади. Давайте припинимо мовчати про опосередкованість творів тільки тому, що вони українські. Адже якщо ми й далі чекатимемо «саме того» моменту, то нічого хорошого не досягнемо, а наша провідна зоря виявиться світлом наприкінці тунелю. Індустрії необхідна виважена критика. І зокрема вона сприятиме її якісному розвитку.

Тож у новому році я бажаю вам не тільки хороших мальованих історій, а й сил та наснаги, щоб доносити цю критику. І не у вигляді пустих, позбавлених взаємної поваги, суперечок у соціалках, а у форматі виваженого діалогу. У кінці-кінців ми маємо змогу повпливати на своє майбутнє, чому нею нехтувати?

Героям слава.