Помер легендарний актор Джеймс Каан, зірка “Хрещеного батька” і “Мізері”

Шістдесят років він дивився на глядачів з екранів поглядом, у якому читались мужність, досвід а досить часто також і величзна доза суму. Втім, для актора такого калібру це була лише верхівка того айсберґу якого міг зіграти і зіграв Джеймс Каан, якого не стало 6 липня 2022 року у віці 82 років.

Уродженець Бронксу встиг повчитись у двох університетах, жоден з них не закінчивши. Син м’ясника марив акторством та футболом і коли з другим не склалося пішов у театральну школу в Нью-Йорку, де вчився майстерності у відомого викладача Сенфорда Майзнера. Вже невдовзі молодий талант помітили спочатку на телебаченні (дебют у 1961 році), а потім і в кіно. Але навіть попри зйомки у живих класиків того часу на кшталт Говарда Гоукса, слава не спішила приходити до актора і постукала в найбільш неочікувані двері. У 1969 році Каан зголосився зіграти у малобюджетній стрічці “Люди дощу” (The Rain People), режисером якої був колишній одногрупник Каана по незакінченому університету, Френсіс Форд Коппола. Копполі сподобалось працювати з Кааном, тож він запросив його в свій наступний фільм.

“Хрещений батько” (The Godfather) не потребує зайвих слів. Шедевр американського кіно 1970-х років і роль Сонні Корлеоне, старшого сина в кримінальній сім’ї, стали візитівкою актора. У невеликому камео актор повернувся до своєї найбільш відомої ролі у другій частині “Хрещеного батька” (загалом знявшись у Копполи чотири рази; четвертим і останнім спільним проєктом стали “Сади каменів” у 1987 році), а потім повернувся до неї втретє, озвучивши Сонні у грі The Godfather 2006 року, а також її доповненнях та перевиданнях.

Втім, Джеймс Каан це не лише Сонні Корлеоне. Актор зіграв більш як 130 ролей в кіно і на телебаченні, не знехтувавши жодним жанром. Однаково помітний і автентичний у військовій драмі “Субмарина Х-1” (Submarine X-1), фантастиці “Нація прибульців” (Alien Nation) та різдвяній комедії “Ельф” (Elf), актор ніколи не цурався ролей з фізичним навантаженням, тож любив зніматись і в бойовиках на кшталт “Стирача” (Eraser) з Арнольдом Шварценеґґером. У воєнній сатирі Стівена Спілберґа “1941” Каан з’являється в не вказаному в титрах камео у ролі п’яного матроса таке відчуття щоб просто взяти участь у бійці (яка була настільки контактною що записана у фільмографії Каана на IMDb). Не відлякував актора також і спів, який у його виконанні можна почути у сімох стрічках, включно з класичними різдвяними піснями в “Ельфі”.

Як і Ґарві Кайтел, Каан часто знімався у режисерів-початківців у перших або дуже ранніх фільмах. Окрім вже згаданих “Людей дощу” Копполи та “Ельфа” Джона Фавро, “Темного заднику” (The Dark Backward) Адама Ріфкіна, та “Пляшкової ракети” (Bottle Rocket) Веса Андерсона це стосується однієї з кращих ролей актора — блискавичного та культового дебютного нео-нуару Майкла Манна “Злодій” (Thief). Цією роллю, для якої Каан дійсно навчився високотехнологічно ламати сейфи, актор пишався особливо.

Сам Джеймс Каан в режисерському кріслі побував лише один раз, знявши юридичну драму “Ховаючись на видноті” (Hiding in Plain Sight) у 1980 році. Втім, від відомих режисерів відбою не було, однак для скажімо Ларса фон Трієра та його “Доґвілля” (Dogville) актор грав настільки ж натхненно як для малобюджетних та жанрових фільмів або гротескної екранізації коміксів “Дік Трейсі” (Dick Tracy). Актор багаторазово номінувався на найбільш престижні нагороди: Золотий глобус, Еммі та “Оскар”, але жодного разу не отримав цих трофеїв, на відміну від жанрової премії “Сатурн” Академії наукової фантастики, фентезі та фільмів жахів, де він став першим переможцем у номінації “Найкращий актор” за “Роллербол” (Rollerball, оригінальний фільм 1972 року а не ремейк 1999-го). Втім навіть “Сатурн”, номінувавши актора за одну з кращих його ролей у екранізації роману Стівена Кінґа “Мізері” (Misery), “прокотив” актора у 1992 році: статуетку отримав Ентоні Гопкінс за “Мовчання ягнят” (The Silence of the Lambs) яке, будемо чесними, могло хоч чимось би й поступитись, отримавши у 1991-1992 році і так все що можна. Звісно, що головним показником досягнень Каана завжди була любов глядачів, які й досі споглядають актора в нових фільмах з задоволенням.

Останнім прижиттєвим фільмом актора (який знімався до самої смерті) стала романтична комедія 2021 року “Бджолині матки” (Queen Bees), однак Джеймс Каан встиг також зіграти у фільмі Філіпа Нойса “Мавпи з вогнепальною зброєю” (Gun Monkeys), який вийде у 2023 році. 82-річний актор самостійно вів свій Twitter, завжди завершаючи пости фірмовим “End of tweet”. 7 липня читачі, вочевидь, прочитали його востаннє коли сім’я Каана не зрадила традиції у твіті, що він повідомив про смерть актора.