Прев’ю Cradle або 6 причин її купити

Не втомлююся повторювати, що українці — нація, що живе поза часом. Ми не поспішаємо, можемо продовжувати діалог, який розпочали рік тому, немов між запитанням і відповіддю не минули сотні днів. Це робить нас вічними, а ще змушує розтягувати розробки наших ігор на довгі і виснажливі роки. Так сталося із Cradle від київської студії Flying Cafe for Semianimals. Ми чекаємо на Cradle ще з 2012 року і нарешті вона майже добігла до релізу. Я погрався у неї в дочасному доступі і хочу на хлопський розум пояснити, чому її слід купити.

Причина перша

Таємниця — рушійна сила великих відкриттів. Cradle пробуджує п’янкий азарт пошуку розгадки таємниці з перших хвилин гри. Хто я? Де я? Що це? А що це? Чому все так? Навіщо люди це вчинили? І що це за діра? Запитань море і ми отримуємо на них більш ніж вичерпні відповіді, але для цього слід бути уважним.

Причина друга

Скромність і трепет, з яким Flying Cafe for Semianimals творили Cradle гідні пошани. Передусім вони позиціонують цю меланхолійну пригоду, як інтерактивну новелу. А насправді це щось значно більше. Замість того, аби впливати на довколишній світ через текст, ми здебільшого пізнаємо світ зовнішній. Із бесід, наліпок на старих речах, уривках з газет збираємо складанку, аби згодом отримати повну картину усього, що тут діялося, діється і може статися. А впливати на оточення можна віртуальними руцями Енебіша, головного героя гри.

Причина третя

Неповторна атмосфера Cradle причаровує ще у навчанні. Пізніше, коли намагаєшся зварити їдло для Онґоца, розумієш, що робиш це із таким же завзяттям і любов’ю, як готував би святкову вечерю для дружини на річницю весілля. Прилегла територія лише на перший погляд пустельна, у ній хочеться блукати, роззиратися, стежити за пташками і досліджувати покинутий парк атракціонів.

Причина четверта

За механікою Cradle — це пригода-головоломка від першої особи. Завдання не викликають ніяких труднощів і майже завжди вони комплексні. Тобто для досягнення мети треба виконати кілька умов, а ще ліпше у правильній послідовності, лише тоді можна рухатися далі.

Причина п’ята

Несподіванкою для поціновувачів квестів можуть виявитися рівні з кубами, які різко відрізняються ігроладно від решти забавки. Адже тут починається екшн — треба швидко рухатися, збирати куби, відправляти їх кудись і пильнувати, аби не впасти і втрапити під обстріл кубічної курви відьми. Чимало гравців, які отримали дочасний доступ, відзначили надмірну складність цих рівнів і розробники пішли назустріч ґеймерам, спростивши умови виграшу. Тобто Flying Cafe for Semianimals — не якісь безликі бевзі, що просто спихають людям халтуру, вони дбають про гравецький затишок та адекватно сприймають критику.

Причина шоста

Це перша українська гра, яка виходить одразу з повною українською локалізацією. Я зумисне залишив цю причину на кінець, оскільки мова — не найважливіше в іграх. І нехай розробники — російськомовні у побуті і задумали та розповіли свою історію у грі російською мовою, компанія Шлякбитраф зробила чарівну адаптацію, яка завдяки милозвучності української мови додала ледь вловимі нові змісти, які неможливо збагнути, їх треба відчути. Крім того завдяки студії Омікрон над оголосенням і російської, і української версій гри працювали одні й ті ж люди, яких ви можете знати із дубляжів фільмів, зокрема Павло Скороходько, Андрій Альохін та Євген Малуха.

Причин купити і зіграти у Cradle, звісно, значно більше, але розпишу їх детальніше вже у повноцінному огляді цієї нової перлини українського ґеймдеву після того, як вона зарелізиться, а станеться це доволі скоро.