Прев’ю Master of Orion: Conquer the Stars

Коли я отримав до ознайомлення новеньку Master of Orion, то відразу зрозумів, що написати про неї буде не просто. Адже востаннє достойна гра в жанрі 4X виходила в далекому… 2014-му (ну, погодьтесь, для ігрової індустрії 2 роки — це ціла епоха), а минула частина серії Master of Orion вийшла взагалі в 2003 році.

Якщо ви забули

4X — це піджанр покрокових стратегій, де на гравця покладається обов’язок керування територіальною одиницею величезних масштабів, як то країна, планета, чи ціла галактика. Основними складовими 4X-ігор є поняття: eXplore, eXpand, eXploit, eXterminate (досліджуй, розширюй, експлуатуй, знищуй). Найвідомішим представником жанру є добре всім знайома Civilization Сіда Меєра. Уперше ж поняття 4Х-стратегії було використано відомим ґеймдизайнером Аланом Емріком, саме стосовно найпершої Master of Orion 1993 року.

Нова ж Master of Orion (запис стріму) з підзаголовком Conquer the Stars є квінтесенцією співпраці аргентинської NGD Studios та білоруського видавця Wargaming. У 2013 компанія викупила права на франчайз, та обіцяла розробляти наступну частину з належною турботою та повагою до всіх фанатів, до яких вони зараховують і себе. Отож цікаво, наскільки видавці дотрималися свого слова, і наскільки добре своє завдання зрозуміли аргентинці, у доробку котрих до цього часу не було жодної вартісної гри.

Олдфаґи vs. Ньюфаґи

Гра зустрічає нас вікном вибору рас. У ранньому доступі можна обрати: алкарі, булраті, люди, марршани, псілони та саккра.

Про деяких із них ми детально розповідали в багаточисельних матеріалах, присвячених грі. Деякі ж залишаються таємницею й досі, і тільки олдфажні фанати серії нишком посміхаються, знаючи, що дочекавшись повноцінного релізу, зможемо пограти й за дарлоків, клаконів, меларів і силікоїдів.  Також, як зазначає відповідна, хоч і досі не активна, кнопка в меню вибору, буде можливість створити власну расу зі своєю історією, особливостями та модифікаторами.

Ігролад не дає багато часу на роздуми. Тільки-но починається гра, нас викидають в пустельну незаселену і геть невідому галактику, надавши власну планету, корабель розвідки та початкові настанови. Я обрав Булраті, адже брутальні ведмедеподібні представники ґрінпісу здалися дуже поважними, а їхні модифікатори дозволили селитися навтіь на планетах з нищівним показником гравітації. Таким вибором я зробив конкретний крок до завоювання якомога більшої території і галактичного панування над всякими там ящірками і сфінксами.

Перемоги бувають різними

Як і в Цивілізації, нам надають кілька варіантів для успішного закінчення гри, серед них: перемога повною домінацією, для якої необхідно до останнього ходу мати найбільшу кількість очок; перемога дипломатією, для якої треба, щоб на загальній раді (подібно до ради ООН в Цивілізації) вас обрали головою, що можливо тільки за умови дружби з усіма іншими расами,  військова перемога, де вам необхідно захопити рідні планети всіх суперників та перемога наукою, де необхідно зробити низку відкриттів з останніх гілок розвитку.

Поріг входження у гру геть низький для всіх, хто колись грав у подібні забавки, адже інтерфейс та основні принципи повністю співпадають з тією ж Цивілізацією, що дозволяє швидко адаптуватися та набивати вологі носи Марршанів вже в перші 20-ть ходів.

У бій!

Система бою в грі — це не просте тицяння на юніта суперника і споглядання того, як браві підопічні виконують вашу волю. Тільки-но почнеться баталія, вам відкриється тактична мапа, на якій можна поспостерігати за боєм, або ж узяти в ньому активну участь, керуючи своєю флотилією та віддаючи їй накази. До слова, в бою можуть брати участь і космічні станції, якщо ви побудуєте їх у точках варпу, які найчастіше стають жертвами піратів/суперників.

Недосвідчений гравець буде губитися і трощити периферію, адже впоратися із десятьма кораблями водночас — завдання не з простих. Та для таких казуальників і створена функція симуляції бою, в якій гра розрахує результати сутички, та слухняно вас про них повідомить.

Добряче допомагає й шкала, на якій розрахована ймовірність перемоги. Та, не знаю, чи пов’язано це з дорелізною версією, чи ні, та  зірок з неба система розрахунку не хапає, чим кілька разів змусила мене читати довжелезні некрологи на похоронах моїх пілотів.

Лише для розвинутих

Великою несподіванкою і чимось новим серед 4X-сратегій є система модифікації кораблів, що дозволяє після кожного важливого науково відкриття в сфері мілітаризму навісити на фрегати новенькі щити, гармати й броню. Уже на 240-му ході мій есмінець отримав п’ятнадцяте покоління вдосконалень та змушував піратів капітулювати одним своїм виглядом.

Розвиток науки є невід’ємною частиною загального розвитку. Відмовившись від нього ви будете приречені на безцільне поневіряння нескінченними просторами галактики. Адже з кожним новим відкриттям збільшується і кількість будівель, конструкцій та оборонних споруд, доступних для будівництва. І захопившись глибокою розвідкою, або будівництвом і розмальовуванням корабликів, легко забути, що у твоїх суперників кожен крейсер під зав’язку забитий ядерними бомбами, які ти, ще навіть не відкрив, як власне і сам крейсер.

Тому перемога наукою здається найбільш імовірною. Після того, я к я кинув всі сили на науку, та продовжив слухняно виробляти кораблики, мої досягнення стали ласим шматочком для колег, і не проходило й 5 ходів, як кожен з них горів бажанням викупити в мене якусь новітню технологію. І всі вони робили пропозицію, від якої неможливо відмовитися, адже дипломатія в грі непродумана, безглузда, і є єдиним, що може вкрай зіпсувати враження від Master of Orion.

Недопередипломатія

Головний дипломатичний принцип — ти жалюгідний, і ні на що не впливаєш. Домовитися про якусь банальну послугу з расою, з якою в тебе протягом 200 ходів чудові стосунки — фактично неможливо, а тільки-но ти відмовиш у продажі якоїсь дрібнички, ставлення до тебе може стати діаметрально протилежним.

А ось ще одна ознака того, що гра не вміє думати — на 15-ому ході Мршани оголосили війну більшості рас. Так, мені ще не вдалося з ними всіма познайомитись, а Марршани вже були в стані війни геть з усіма. І, кілька разів відмовившись від конфронтації з вищеназваними котоподібними негідниками, я піддався на вмовляння ближче до кінця кампанії і оголосив військовий стан. Щоправда, зфейлившись у кількох боях я уклав мирну угоду, після чого всі інші гравці висловили мені недовіру і додали в свій „чорний список“.

Повернемося після перерви на рекламу

Упевнений, вам не надто цікаво читати про те, як проходила моя кампанія, набагато краще придбати гру і спробувати самому. Адже, попри вищеназвані недоліки, іграшка затягує, і в тобі прокидається, знаний фанатам Цивілізації, «Синдром останнього ходу». Хочеться грати, грати і грати. Хочеться захопити всіх цих нахабних рептилоїдів, відкрити для себе найпотаємніші закутки галактики, колонізувати все, що тільки можна, а на чому не можна — використати технологію терраформування і все одно колонізувати.

Значним розвантаженням під час напружених моментів є місцеві випуски новин, у яких  гуманоїдоподібні роботи розповідають про найсвіжіші події галактики, в стилі „Марршани захопили ще одну планету, Булраті накопичують військову потужність, а у вождя Саккрів неймовірно товста матінка“. Моменти, коли з’являється цей дайджест, є гарно виваженими і допомагають ще більше поринути в місцеву атмосферу.

Гонитва за мрією

Колонізація планет — здавалося би другорядна річ у всьому цьому кругообігу дипломатії, мілітарії і наукових досягнень. Але саме вона допомагає відчути себе в космосі.

Десятки днів розвідки і кілька надважливих технологій допоможуть вам знайти найбільш ласий шматочок — планету Оріон. І якщо сил вашої флотилії вистачить на те, аби відлупцювати місцевих жителів, планета з найвищими показниками всього буде до ваших послуг, а шанси на перемогу збільшаться принаймні вдвічі.

Якщо ж пошуки „синього птаха“ не для вас — доведеться задовольнятися маленькими планетками, які за кілька етапів тераформування (зміни клімату і поверхні планети) таки стануть домівкою для тисяч представників вашої раси. Кожен планетоїд у грі особливий і має гору властивостей, що впливатимуть на добування ресурсів, самопочуття жителів, екологію тощо. А пояси астероїдів придатні тільки до побудови маленьких заводів або блокпостів.

Графонію недоперезавезли

Я свідомо оминув все, що стосувалося графічної складової, адже, я впевнений, графончик міг бути навіть піксельним, і це ніяк не зашкодило би проекту. Музика ж виявилась дуже приємною, релаксивною, подекуди епічною, і гарно доповнює все, що відбувається на екрані. На жаль мені не вдалося пограти в мережевому режимі і позмагатися з кимось, хто не оголосить війни в перші кілька хвилин гри, та це пов’язано з тим, що на етапі дочасного доступу вільних кімнат просто немає, а якщо є, то приватні.

Загалом Master of Orion справляє дуже приємне враження, і моя спрагла до 4X-стратегій душа знайшла прихисток у далекій-далекій галактиці, витративши понад 20-ть годин за три доби на побудову своєї маленької авторитарної імперії ведмедів-ґрінпісівців. З великим нетерпінням чекаю на додання нових рас та допрацювання всіх функцій, хоч на цьому етапі гра й не здається сирою, нам обіцяли дещо більше, ніж наразі доступно.  У моїй чудовій історії з підкорення галактики не обійшлося без ложки дьогтю, та, загалом, гра є хорошим аперитивом перед черговим проектом Меєра або йому подібних, і рекомендується всім, хто любить покрокові стратегії, космос і надирати дупи рептилоїдам. Цінник у $10 сприяє придбанню і є цілком справедливим з огляду на кількість контенту.

ВІДЕОПРЕВ’Ю