У 2016 році, компанія Disney випустила «Ваяну» та почала тур культурами народів світу. Хай і з перервою на два продовження давніших франшиз, стараннями студії ми відвідали Полінезію та Китай. Навіть Pixar не зміг залишитися осторонь та подарував глядачам неймовірні осінню мандрівку до Мексики та літню подорож до Італії. І ось, на цей раз нас зустрічає Колумбія, хай і обмежена до розмірів крихітного селища, що відрізане від світу, та не позбавлена ідентичності.

«Енканто: Світ магії» пропонує глядачу камерну історію у крихітному чарівному світі, що був створений задля збереження невеликої громади. Відгороджене високими горами від зовнішніх загроз, селище покладається на магічні сили сімʼї, що живе в чарівному будинку — Касіті. Майже кожен член родини, в якому тече кров Мадриган, має магічні здібності. Єдиним виключенням стала Мірабель, яка у відведений для цього час не отримала дару і тепер по всякому намагається стати корисною сімʼї та завоювати прихильність бабусі, яка її очолює.

Попри крихітне місце подій, історія повниться персонажами. У одній тільки сімʼї Мадриган понад 10 осіб, а крім того нас знайомлять щонайменш з одним із жителів селища. Унаслідок цього перенасичення, мультфільм не встигає належним чином розкрити дієвих осіб і значна частина з них залишаються пласкими та нецікавими. Чого тільки варта двоюрідна сестра Мірабель, здібність якої чути усе, що відбувається в долині і відсутність якої мало що змінило б в історії загалом. Розділити основних героїв та фонових геть не складно, достатньо подивитися хто має окрему пісню, а хто учасник спільної. Втім, навіть прописані персонажі не далеко втекли від прототипів з методички: сильна фізично, але чутлива Луїза та красива, мов квітка, але колюча, мов кактус, Ізабелла.

Як результат, поміж усіх героїв, мені найбільше припала до душі Касіта — будинок сімʼї Мадриган, що має власну особистість. Балакати він не вміє, але екранного часу йому точно не забракло. Дбайливий та турботливий, він постійно приглядає за добробутом сімʼї та захищає їх ціною власних стін.

«Енканто: Світ магії» це історія, що підіймає теми сімейної єдності та прийняття. Прийняття своїх родичів такими, як є, не озираючись на різні дивацтва чи незрозумілість їхнього світогляду. Картина яскраво демонструє та пояснює необхідність єднатися перед лицем небезпек, даючи таким чином достойну відповідь будь-яким незгодам. Ситуацію з перенасиченням картини персонажами, рятує те, що вони значну частину часу виступають не як окремі особистості, а як родина. У цьому їхня міць і саме це тримає громаду в купі та безпеці.

Окремо здивувала роль громади в мультфільмі. «Енканто: Світ магії» кілька разів наголошує, що жителі залежать від здібностей сім‘ї Мадриган, але не розкриває як. Відповідно не ясно чого бракувало б людям за відсутності магії, адже вони самі пораються по господарству, а від небезпек їх захищають гори. Неможливість змінювати погоду за власним бажанням чи відсутність сильної Луїзи, яка може віднести осликів назад до загону, навряд би стали їм на заваді.

Пісні з картин Disney знають люди усіх поколінь, на рівних наспівуючи «Hakuna Matata» та «Let it Go».  Не обійшлася без них і «Енканто: Світ Магії», представляючи окремих членів сімʼї чи навіть цілі гілки сімейного дерева через пісню. Композиції круті й динамічні, та у певний момент ловиш себе на думці, що вони розставлені мовби з примусу. Бо трапляються місця, де їх мовби й не мало б бути, але вони закручуються з нізвідки і ти вже спостерігаєш класний кліп. І ніби нічого не втратив, але темп поламали. Для себе я повʼязав це з уже згаданим перенасиченням картини персонажами, бо якраз таки групові пісні здаються тими, що не на свому місці. Ймовірно загальне зменшення дійових осіб дозволило б авторам зосередитися на окремих персоналіях та плавніше звʼязати оповідь до купи. Втім, не судилося.

Disney та Pixar за останні роки вивели рівень графічного виконання своїх мультфільмів на настільки недосяжну висоту, що я вже й втомився дивуватися. Шалено класний візуал «Енканто: Світ магії», де особливо виділяються традиційні вбрання — не дає відірвати від екрана очей. Мандрівка до таємничої Колумбії вдалася на славу, а додатково на це натякають активним використанням іспанських слів в діалогах та характерними танцями. Коштом того, що автори все ж намагалися зосередити увагу глядачів на історії у відриві від культурного середовища, ці елементи не настільки виразні, як в «Ваяні» або «Луці». Та попри це, ні на мить не зникають з кадру.

Якщо злам кінця 00-х та початку 10-х запамʼятався прихильникам анімації як слабкий період Pixar, то останню пʼятирічку навпаки можна назвати періодом просідання Disney, яка після двох сиквелів і поверхневої «Райї та останнього дракона» все ще намагається віднайти себе. І з «Енканто: Світ Магії» студії майже вдається це, та вона трохи не докручує. Безперечно, він все ще на крок попереду більшості повнометражних західних мультфільмів цього року, та разом з тим не встигає в погоні за стрічками Disney десятирічної давнини. Неймовірно красивий, незвичний завдяки елементам мало використовуваної в медіа культури та важливий у своїх ідеях — він вартий перегляду. Та від головної анімаційної студії світу очікуєш більшого, бо знаєш — вона на це здатна.