Росомаха — один із найпопулярніших героїв коміксів в історії. Втім, самих лише мальованих історій для здобуття такої слави мало — ключова роль у збільшенні аудиторії завжди належала теле- та кіноекранам. Росомаха винятком не став. Проте на відміну від Кажана і Павука, Лоґан у кіно був лише один — Г’ю Джекмен.

Джекмен віддав цьому персонажеві аж 17 років своєї кар’єри, зігравши Росомаху в дев’яти стрічках — для кінокоміксів це вражаючий рекорд, який поб’ють ще нескоро. До того ж для самого Джекмена роль Росомахи стала таким собі золотим квитком, перетворивши маловідомого австралійця на світову зірку. Та що більше Джекмен зростав як актор, то більше страждав його Росомаха, котрого зі самодостатнього персонажа поступово перетворювали на фан-сервісну цяцьку, яка має грізно виглядати, грубіянити і випускати кігті.

Остаточно довершили руйнівну картину альтернативні часові лінії, непослідовність та жмені суперечностей у начебто єдиному часоплині. Тому тут доречніше буде розбити фільми на три трилогії. І так, за докладними переказами сюжетів стрічок краще лізти у вікіпедію, а у нас тут — історія Росомахи в кіно, сповнена болю,  втрат і поневірянь (зовсім як у коміксах). 17 років рабства.

ТРИЛОГІЯ ПЕРША. ОДИН У ПОЛІ (НЕ) ВОЇН

ЛЮДИ Х

Після провалу “Бетмена зі сосками та двома посіпаками і Робіна”, здавалося, кінокомікси загинуть, заледве тільки піднявши голову. Втім, три роки потому Fox i Marvel показали, що місце для героїв мальописів на великому екрані є, просто треба це робити прямими руками і не шкодувати бюджету. Перші “Люди Х” могли похвалитися непоганим акторським ансамблем та неочікувано хорошим балансом між представленням персонажів, розвитком основних подій і динамічними сценами. Та що там, навіть зараз цю стрічку не шкода передивитися, адже вона вигідно вирізняється на тлі беззубих і стерильних кінокоміксів, що вийшли за останнє десятиліття. Ну і ясна річ, левову частку теплих слів заслужив Росомаха.

Що цікаво, сам Джекмен своєю роботою в “Людях Х” був незадоволений. За його словами, він чимало нервував, був скутий і показував щонайбільше половину з того, що міг. Ну, стосовно нервів, то можна було зрозуміти — для Джекмена то були перші зйомки у США, до того ж роль Росомахи йому дісталася з подачі Рассела Кроу. Спершу продюсери хотіли бачити в образі Росомахи зірку “Гладіатора”, проте Кроу відмовився і порекомендував натомість свого багатонадійного співвітчизника. І молодий Джекмен, як бачимо, не розчарував.

Попри те, що Росомаха в “Людях Х” не є ключовим персонажем, уваги йому тут дісталося навіть більше, ніж у сольних фільмах. Мова тут не стільки про екранний час, скільки про ретельне, любовне опрацювання персонажа. Нас не завалюють горою експозиції з усіх дірок, а повагом, крок за кроком, знайомлять із цим дивним, кудлатим, кігтистим і невмирущим грубіяном. Утім, кігті, невмирущість і показова брутальність — це лише фасад. За ним ховається стомлений і добродушний чоловік, якого хлібом не годуй, дай попіклуватися про молоденьких дівчат.

Згодом Росомаха відкриває для себе й інших мутантів — Бешкетницю, Шаблезуба, Ксав’є з його підопічними — активує любовний трикутник із Циклопом і Джин Ґрей. Росомаха стає нашим вікном у цей новий світ: для нього тут все таке ж незвідане, він спантеличений, переляканий (хоча всіляко уникає це показувати) і вороже налаштований. Наче дикий звір, що потрапив у пастку.

Власне, для Росомахи перший фільм — це історія перетворення дикуна на людину. Він зустрічає собі подібних, соціалізується, знаходить друзів, ворогів і кохання. Та найбільше він “олюднився” завдяки Бешкетниці. У мить знайомства Лоґан впізнав у ній себе — така ж людина з убивчим даром, яка чи то тікає від чогось, чи то шукає прихистку — і поступово перетворюється на її, ні не батька, а радше старшого брата. До всього, Росомаха без вагань стає на захист Беш, який би біль його не чекав — а це неабиякий крок для самолюба, котрий дбає передусім лише про себе.

Ну і найважливіше — хоча наприкінці фільму Росомаха знову рушив у мандри вперше за багато років з’явилося місце, куди він може і хоче повертатись. Справжній дім.

Х2

Як і годиться сиквелові, Х2 мав більше всього: мутантів, яскравого екшену та набагато грізнішого лиходія. Втім, навіть збільшена доза персонажів і подій не обмежила важливості Росомахи. Ну а що? Персонаж капіталізується, квиточки продаються, краще іншим хронометраж утнути, а не Джекменові. Логіка залізна.

Докладне знайомство із персонажем відбулося в попередньому фільмі, проте Лоґан мав де розігнатися: змагання з Циклопом за серце Джин Ґрей досі тривало; Лоґан тісніше знайомиться з Айсберґом, хлопцем Беш (і як це часто буває зі старшими братами, проходить всі етапи від “що це за козел лізе до моєї малої?” до “а він нічого, я вб’ю його останнім” і на завершення навіть дає поради стосовно гри у нижньому регістрі). Ну і до всього Лоґан нарешті відкрив деякі таємниці свого минулого — знайшов лабораторію, де його відадамантили і зробили Росомахою, а також старого знайомця, котрий будь-якою ціною хоче винищення всіх мутантів, яких не може підкорити.

Хоча Лоґан зображений не таким диким, як у першому фільмі, тут все ж є один пам’ятний епізод, один із найкращих у всій кіносерії. Напад на школу — ось сцена, де вперше Росомаху спускають з ланцюга. Дарма що через рейтинг у фільмі нема крові та розчленування, Росомаха тут не стримує своєї люті й кровожерливості. До всього ситуація склалася так, що його агресія має виправдання: Росомаха робить це не задля себе, він бореться за життя дітлахів у інтернаті Ксав’є. Навіть закінчення, де на Росомаху скидають відразу дві болісних події, не мало такої сили.

А якщо серйозно, то ключова ідея Х2 — Росомаху не любить ніхто. Тільки коти.

Х3: ОСТАННЯ БИТВА

І з оцього місця все пішло по жіночих статевих органах, а наш пацієнт був втрачений на довгі роки. Бретт Ретнер, який змінив Браяна Синґера у кріслі режисера, вмить зруйнував усі напрацювання дилогії. Третій фільм мав ніби ті ж складники — акторів, ідейний стрижень тощо — але замість придатного для споживання продукту вийшла якась смердюча бовтанка.

Гаразд, попередні фільми теж були фантастичними бойовиками, але там творці фільму не цуралися емоційних моментів, спокійних чи напружених, не забували, що мутанти — це все одно люди і що за всяким учинком стоїть мотивація. Ретнер же це викинув на смітник: “Що? Емоції? Глибина? Ну нахрін, я хочу екшон і вибухи!!!”

Ось ці кадри (кадр 1, кадр 2) вмить перекреслювали усі намагання сприймати фільм серйозно. Бідолашний Лоґан, йому наприкінці трилогії підготували такий важливий момент, але після десятків хвилин бездумного екшну, незворушно грізного обличчя і жартиків, сповна відчути біль і горе Росомахи не вдається. Журбинка, не більше.

ТРИЛОГІЯ ДРУГА. АБИБУЛО

ЛЮДИ Х: ПЕРШИЙ КЛАС

Із цими трьома фільмами усе просто — Росомаха в них з’являється лише тому, що мусить. Бо не може бути Людей Х без бодай крихітної появи Росомахи. Це фан-сервіс, крихітко, і аудиторія кінокоміксів мокріє від нього скажено.

Сам по собі “Перший клас” виявився хорошою стрічкою, яку Метью Вон творив зі звичним йому молодечим запалом і хуліганським підходом до першоджерела. Просто це був фільм про Чарльза Ксав’є і Маґнето, про зародження дружби, яка переросла у ворожнечу, про початки суперкоманди мутантів. Для Росомахи в цій історії місця просто не було.

Та як уже було сказано, вийди фільм про Людей Х без Джекмена-Росомахи — почалося би нуртування невдоволених. Тому Вон знайшов ідеальний вихід, створивши напевно одне із найскравіших камео в історії кіно.

ЛЮДИ Х: ДНІ МИНУЛОГО МАЙБУТНЬОГО

Цю стрічку щедро обсипали касовими зборами і називали найкращим фільм про Людей Х з часу Х2. Здавалося, планети стали, як треба: повернувся Браян Синґер, до акторів зі старих фільмів додалися не менш талановиті зірки “Першого класу”, за основу взяли одну з найулюбленіших сюжетних арок, Ртуть узагалі встановив планку крутості десь на рівні стратосфери… але ми ж тут говоримо про Росомаху. А він знову ж є всього лише інструментом для підлизування фанатам.

“Дні минулого майбутнього” — це історія чотирьох людей: Ксав’є, Маґнето, Містик і Траска. Всі інші — Шторм, Ртуть, Росомаха, купа тиражних мутантів у “майбутньому” — слугують лише для появи у відведеним їм сценах, а потім зникають у невідомості, не залишивши жодного сліду в цій історії.

Те ж саме сталося і з Росомахою. В оригіналі в минуле вирушила Кітті Прайд, а у фільмі саме Кітті (в якої звідкілясь прокинулись екстрасенсорні здібності — це ж наче парафія Ксав’є) відправляє у часомандри Росомаху. Різниці, насправді жодної, крім того, що улюбленець публіки отримав більше хронометражу. Проте функціонально він тут не більше ніж поштар. А, ну і ще кігтики-жартики-екшон-грізне обличчя. Малувато, як для талановитого Джекмена.

ЛЮДИ Х: АПОКАЛІПСИС

Росомаха, хоч і знову виявився лише фан-сервісною приємністю, проте епізод із ним є помітною окрасою всієї стрічки. Залишмо осторонь проблеми з кострубатим часоплином кіносерії — перед нами максимально близька сцена втечі з лабораторії, де створювали “Зброю Х”. Брутальний Росомаха — є. Соковита (наскільки дозволяє рейтинг) рубанка — є. Чого ще треба?

Довершує цю сцену “знайомство” із Джин Ґрей, яка єдиною змогла заспокоїти безпам’ятного звіра, в якого перетворили Лоґана. Це свого роду перша цеглинка, яка закладає основу їхніх прийдешніх стосунків і показує, чому Джин є настільки важливою для Лоґана.

ТРИЛОГІЯ ТРЕТЯ. САМ СОБІ ПАН

ЛЮДИ Х: ПОЧАТОК. РОСОМАХА

Популярність Росомахи після оригінальної трилогії про мутантів стала настільки великою, що сольні фільми про нього напрошувалися самі собою — багатолітня історія персонажа і численні сюжетні арки дозволяють. Здавалося би, нарешті Джекмен матиме де розвернутися і видасть нам щось неймовірне. Але фільм — це не одна лише акторська робота.

Перший фільм про Росомаху мав не лише перевантажений і кострубатий заголовок, а таку ж історію. Не дивно, що його одностайно втоптали в багно як критики, так і армія шанувальників. Ну бо ж як, це мала бути пронизлива і драматична історія становлення іконічного персонажа, яка поглибить його образ, а на виході неначе вийшла четверта частина оригінальних Людей Х, тільки з іншими акторами.

Сам Джекмен теж був неймовірно засмучений фінальним варіантом стрічки. Він старався показати усю свою акторську могуть, усе, чого йому нібито бракувало в першому фільмі. І впорався-таки — навіть у найнегативніших відгуках завжди знаходилися теплі слова про акторську гру Джекмена і Ліва Шрайбера, котрий грав брата Росомахи. Однак самої лише акторської гри було замало.

Браян Синґер у перших двох фільмах не торкався походження Лоґана. Лабораторія, Страйкер, адамантій — це все О.К., а далі заглиблюватись не варто. Мабуть, це було справді правильним рішенням, адже життя Росомахи до металевих кігтів — це мильна опера, сімейні драми, зрада і помста, причому подані вкрай невигадливо. А що ці паскуди зробили з Дедпулом, ви і так знаєте.

РОСОМАХА: БЕЗСМЕРТНИЙ

Над цим фільмом свого часу працювали Ґільєрмо дель Торо і Даррен Аронофські, які обоє хотіли того ж самого, що і Джекмен — зробити з Росомахи глибокого драматичного персонажа. На жаль, кіновиробництво живе за своїми законами і від Ґільєрмо й Даррена залишилися дві речі — японська тематика і перших кілька хвилин стрічки. Чудесних кілька хвилин, які могли стати початком геть іншого фільму.

Фактично “Росомаха” є продовженням “Останньої битви”. Спустошений Лоґан покидає Людей Х і повертається в Канаду, де живе відлюдником. Навіть не так — він знову став звіром. Лоґан має в лісі свою помічену територію, і туди навіть ведмеді не наважуються заходити. Зовсім як і справжній росомаха. Та Лоґан перестав бути хижаком. Він просто шукає спокою, щоби дожити свої дні. От тільки робити це йому йому доведеться ще довго. Жити і бачити уявну Джин Ґрей.

Те, наскільки змінився Лоґан, показує короткий діалог із продавчинею в місцевій крамниці.

 – Ви мисливець?
 – Уже ні.

А потім… Потім починається геть інша стрічка із як ніколи м’язистим Джекменом, ніндзя, флешбеками, сімейними чварами, якудзою, бійкою на даху шинкасена… Ні, серйозно, це просто лютий цирк, який знецінює останні крихти драматизму, що його підвезли у фіналі. Втім, хай там як, фільм хоч і не зміг, але намагався збагатити історію Росомахи. Намагався подати безсмертя як прокляття. Намагався змусити нас нарешті перейматися за невмирущого героя, ідіотським чином позбавивши його диво-зцілення. Намагався заговорити про можливе нове життя Лоґана. Ну а до Джекмена, звісно ж, претензій нема. Він зробив усе, що міг.

ЛОҐАН: РОСОМАХА

До нас “Лоґан: Росомаха” ще не дістався, але перші відгуки напрочуд позитивні. Здається, Джекмен отримав дійсно грандіозне прощання з персонажем. Персонажем, а не картонкою, від якої після Х2 були потрібні тільки кігтики і жартики. Після довгих років поневірянь і знемагання від поганих сценаріїв, Росомаха нарешті зумів ушкварити на повну. Оплески. Завіса.

Так кажуть. І дуже хочеться, аби за кілька днів, коли фільм вийде у широкий прокат, ці слова виявилися правдою. Бо ми заслужили хороший фільм про Росомаху, а Джекмен — гідне завершення своїх 17 років рабства.