Перша Syberia побачила світ ще понад 20 років тому й одразу закохала в себе багатьох любителів point&click-квестів своїм незвичним не-зовсім-смітпанківським світом. І після релізу другої частини у 2004 році ця серія, яка на перший погляд здавалася повноцінною завершеною дилогією, пройшла ще досить довгий і тернистий шлях. Третя Syberia чималий час провела на стадії концепту, і ще багато років тривала її безпосередня розробка. А на виході, на жаль, вийшло доволі сумнівне продовження, яке давні шанувальники оригінальних квестів зустріли не надто тепло.

Коли у 2020 році відбувся анонс наступної частини пригод американської юристки Кейт Вокер у світі автоматонів, це була справжня несподіванка на тлі стану та сприйняття Syberia 3. Особливо напружилися вірні прихильники оригінальної дилогії, адже існували очевидні шанси, що новенька Syberia: The World Before остаточно проб’є дно та поховає серію. Але в Бенуа Сокаля, бельгійського художника з українським корінням і батька Syberia, були щирі наміри відбілити ім’я серії та подарувати фанатам гарну у всіх сенсах історію, яка гідно завершить шлях головної героїні. І здається, йому це вдалося.

На жаль, Бенуа Сокаль не дожив до релізу The World Before. Ігротворці зі студії Microids достойно завершили розробку у 2022 році та зібрали здебільшого позитивні відгуки. Але ось постало питання: чим зайнятися далі? Розробники не наважилися брати в роботу продовження Syberia чи однієї з інших ігор авторства бельгійського художника, але і стояти на місці — теж не варіант. Тому ігротворці вирішили взятися за найменш ризиковий варіант — зробити перевидання однієї зі старих ігор. Спершу вони взялися за Amerzone — гру Сокаля, яку він випустив ще до першої Syberia у 1999 році. Судячи з відгуків, результат вийшов більш ніж успішним, тож створення Syberia Remastered було надзвичайно очевидним і логічним кроком, тим паче, що фанати просили про неї вже з десяток років.

Час поглянути, чи вийшло в Microids відтворити культовий квест із початку двохтисячних, і як сьогодні сприймається пригода Кейт Вокер, що зародилася ще 23 роки тому.

Маршрут подорожі не змінився?

Перед нами точно та сама історія американської юристки Кейт Вокер, яка приїхала до невеличкого містечка Валадилена у Французьких Альпах, щоб укласти договір щодо продажу старої фабрики, на якій виготовляють автоматонів — людиноподібних механізмів, здатних виконувати будь-які функції.

Як і в оригінальній пригоді, вся ситуація ускладнюється через раптову смерть єдиної власниці фабрики, Анни Форальберг. Згодом виявиться, що в неї є спадкоємець, її рідний брат Ганс, якого всі давно вважали загиблим. Тож перспективній юристці доведеться відправитися у далеку подорож в пошуках Ганса. У мандрівку в напрямку засніженого Сибіру Кейт рушить на дивовижному механічному потязі в супроводі автоматона-машиніста з непростим характером, а на шляху траплятимуться не менш цікаві механізми авторства Ганса Форальберга.

Перед нами точно та сама гра, з тими самими діалогами, локаціями та персонажами. Що стосується сюжету, у нас є досить змістовний матеріал, присвячений всій серії Syberia. В ньому ви зможете ознайомитися детальніше з історією, деталями створення та дізнатися ще багато чого цікавого, тож подальший огляд здебільшого буде присвячений тому, наскільки якісно вдалося відтворити оригінальну гру в ремастері, та як вона сприймається сьогодні в новій обкладинці.

Чи не зносився механізм?

Певна річ, що сучасного ґеймера мало чим порадує ігролад класичних point&click-квестів, тому Syberia Remastered перейшла на рейки своєї попередниці, Syberia The World Before. З останньої частини серії було взято схему керування персонажем, інтерфейс та рівні складності. Так у Syberia тепер є два режими складності — з підказками та без. Наполегливо рекомендуємо обирати режим «Пригода», який не має підказок, адже новий інтерфейс передбачає наявність чітких візуальних точок взаємодії з предметами та оточенням, які в більшості випадків з’являються лише у потрібний за сюжетом момент, що неабияк спрощує вирішення загадок та пошук шляху. А якщо ви до того ще й оберете режим складності з підказками, ваше проходження може відчуватися напрочуд легким. Тим не менш, як проходити гру — це особиста справа кожного, і приємно, що розробники потурбувалися про комфорт гравців у цьому плані.

Що стосується керування, як і в Syberia The World Before та Syberia 3, воно більш орієнтоване на ґеймпад, проте ви без зайвих проблем зможете пройти гру, використовуючи тільки мишу. Місцями оточення заважатиме чітко вказувати мишею напрямок руху, але це ситуативна річ, і явного дискомфорту вона не спричиняє.

Інтерфейс тепер теж сучасніший. Предмети та записки винесли в два окремі підменю, об’єднані в одному «щоденнику». На жаль, до нього не додали якісь нові записи, чи, наприклад, скетчі. Щоправда, інтерфейс діалогів та головного меню складає враження дешевизни, як і багато інших аспектів у перевиданні Syberia, але до цього детальніше повернемося згодом.

Варто зазначити, що перенесення меню предметів з The World Before має рудимент у вигляді можливості оглядати підібрані речі зі всіх сторін. В останніх двох частинах серії це, хоч і лічену кількість разів, але було потрібно для вирішення загадок шляхом взаємодії з окремими елементами предмета. Тут же це суто можливість покрутити його, і все, жодної іншої користі. А от можливості, а відповідно й потреби об’єднувати між собою два предмети, у перевиданні нема.

Також нема і нарікань на загадки. Вони за своїм змістом залишилися тими ж самими. Але якщо ви проходитимете оновлену Syberia, озираючись на оригінал, то відмінності помітите. Левова частка головоломок ідентична, не враховуючи трішки інше керування, але деякі з них розширили, а кілька спростили з об’єктивних причин. Для деяких загадок додали кілька нових підказок, де вони напрошувалися ще в оригінальній грі. В цьому плані є багато позитивних змін.

Виокремити можна розширення загадки із запуском механічного оркестру. В оригінальній грі вона зводилася до того, що головна героїня просто тягнула за важіль, і все, справу зроблено. А ось у ремастері вам ще потрібно знайти три частини механізму, розкидані локацією, та розмістити їх у правильному порядку. Що цікаво, подібну загадку планували ще для оригінальної Syberia, про що свідчить один з концепт-артів, але з якихось причин вона так і не була реалізована.

Не можна також не згадати про те, що всі записки в грі теж не змінилися, тобто їхні текстури. Їм схоже, просто штучно підвищили роздільність, але перемальовувати не стали. Втім, вони все ще виглядають добре і здебільшого не вибиваються зі загального візуалу перевидання. Вирізняється з них лише пара записок-картинок, які додали у якості нових підказок до головоломок.

Осучаснили, але не все

Раз розмова пішла про речі, які перенесли у перевидання Syberia з минулих ігор, то неможливо не згадати про найболючішу річ. Ту, яку ви бачите в першу чергу після натискання на «Почати нову гру» — заставки та катсцени. Це відеоролики, взяті з оригінальної гри, які прогнали через ШІ, і до того ж мають не найкращу якість стиснення, що видно у темних ділянках відеоряду. Це стосується 99% відеороликів, що були в оригінальній грі, навіть невеличких сцен, що тривають кілька секунд. Буквально дві коротесенькі сцени відтворили на рушії гри, а є і пара таких, які взагалі пропустили. Певна частина заставок ще й має роздільну здатність 4:3, і чорні смуги по боках тут ніяк не обіграли, просто привіт із минулого.

Ця прикрість суттєво б’є по сприйняттю гри, адже ролики сильно контрастують із тим, що ми бачимо безпосередньо під час ігрового процесу.  У грі ми спостерігаємо інше наповнення локації, інший вигляд персонажів, іншу кольорову гаму та й взагалі іншу якість.

Додає журби той факт, що в тій же Syberia: The World Before, яка ще тримається у пам’яті, було чимало гарних катсцен, які хоч і не могли похизуватися витонченими анімаціями, але були гарно поставлені, мали приємні дрібниці та були здатні зачарувати подачею механічного світу.

На противагу старим катсценам у Syberia Remastered з’явилися гарні зміни плану та прольоти камери локацією під час діалогів, що є гарним нововведенням, адже тепер діалоги виглядають не так статично. На відміну оригінальної гри, під час розмови з персонажами нам тепер можуть показувати якісь деталі інтер’єру або змінювати ракурс. Іноді внаслідок цього з’являються цікаві гарно поставлені кадри, які демонструють локацію під іншим кутом.

Також під час першого візиту на нові великі локації відбувається її презентація шляхом прольоту камери й зазначенням назви в кутку. А показати дійсно є що, оскільки в Syberia зразка 2002 року все оточення було виконано із заготовлених рендерів, а динаміку на екрані демонстрували лише персонажі та дрібка деяких моделей. Тепер все виконано у повноцінному 3D, яке можна розгледіти з різних сторін, а камера не прив’язана до конкретної точки і супроводжує Кейт.

Старі місця, старі знайомі

Художники середовища проробили чималу роботу при відтворенні локацій оригінальної гри. Вони не лише перенесли антураж на сучасний лад, так ще й додали багато нових деталей до візуалу локацій, при цьому витримавши архітектурний стиль і настрій першоджерела. Подекуди з’явилося багатенько нових моделей, наповнилися місця, що пустували раніше, при цьому під ніж не пішла жодна ділянка рівнів, присутня в оригіналі.

Не вдалося розробникам уникнути переходів між деякими ділянками локації. Їх, звісно, набагато менше, ніж раніше, та вони все ж присутні, і що неприємно — ці переходи не просто переносять персонажа та змінюють план камери, їх супроводжує екран завантаження. Він триває всього кілька секунд, але місцями це виглядає дещо дивно, коли перехід веде на досить невеликий фрагмент локації, якому, здавалося би, не потрібне підвантаження.

Приємно було побачити нові моделі персонажів, оскільки в оригінальній грі модельки були низькополігональні, а показували нам їх здебільшого здалеку, тому багато деталей доводилося дофантазовувати. Тепер же вони виглядають зовсім по-новому, і нам дають їх розгледіти ближче.

Виглядають вони місцями кумедно, адже візуальний стиль оточення й автоматонів ближчий до реалізму, а люди вийшли більш карикатурними. Найбільше вони всі контрастують з Кейт Вокер, адже модель її обличчя взяли із The World Before, де всі персонажі виглядали реалістичніше. А ще в цьому випадку знову злий жарт зіграли старі відеоролики, де можна чітко розгледіти лице головної героїні, і відмінності багатьох рис помітні.

Та в цілому новий вигляд персонажів вдався. Їхні обличчя та одяг пасують характеру і стилю життя, а що найголовніше — відповідають своїм прототипам із початку двотисячних. Художники гарно перенесли всі впізнавані риси НІПів та місцями додали нових деталей.

А от що в персонажах не вдалося, так це анімації. Гра й так в багатьох моментах демонструє свою бюджетність, проте схоже, що найбільше розробникам довелося затягти свої паски, коли черга дійшла до анімування.

Рухаються персонажі дуже неоковирно. Якщо під час ходьби це ще не так впадає у вічі, то коли герої намагаються якось мінімально взаємодіяти з предметами чи жестикулювати, ви відразу відчуєте дискомфорт. Траплялися випадки коли збивалася звичайна idle-анімація головної героїні коли вона просто стояла, внаслідок чого вона наче нервово смикалася.

Кілька сцен у грі спростили, а деякі навмисне пропустили саме через те, що в них відбувалися унікальні дії персонажів, для яких потрібно було би зробити нові анімації. Ну і міміка персонажів теж залишає бажати кращого, адже тепер ми добре бачимо обличчя людей у грі, а озвучення залишилося тим же, в якому частенько можна почути щирі та гучні емоції, а на обличчях персонажів їх не те щоб немає, а подеколи навіть не синхронізовані губи з голосом.

А ще одним неприємним моментом в діалогах є те, що коли ви намагатиметеся їх пропускати, скоріше всього вам доведеться зачекати у тиші закінчення часу та програшу анімацій, що були виділені під репліку, перш ніж почнеться наступна. Сподіватимемося, цю технічну прикрість виправлять в наступних патчах.

Власне, подібним чином можна описати всю Syberia Remastered: трішки не докрутили це, пропустили ось це, залишили там самим те і те… Відчувається, що бюджет перевидання був вкрай невисоким. Залишили старі відеоролики, старі текстури, старі звуки. Та все ж не повернеться язик сказати, що гру зробили абияк, адже перед нами все ще прекрасний світ Бенуа Сокаля, механізми якого так само старі та іржаві, але досі здатні дивувати і дарувати емоції. Тим паче в сучасному вигляді.

Музика з 2002 року зовсім не втратила свій шарм і влучно доповнює події на екрані. А історія про пошуки старого дивакуватого винахідника, який, як мале хлопчисько, марить мамонтами, все ще так само чіпляє. Якби ж тільки це все не затьмарювали численні технічні неприємності…

Після проходження перевидання виникало лише одне питання: «Чи хотілося б мені тепер побачити Syberia 2 Remastered?». Гадаю, спершу я б упевнено відповів «Так». Але ось якби я знав, що до перевидання другої частини буде аналогічний підхід і вона вийде в такому ж технічному стані, то я б не надто квапився її купувати.