The Division: Все чудово, але з обмовками

Вже минуло 15 годин, відколи я почав блукати зараженим Мангеттеном. За цей час вже пройдено третину сюжетних завдань, зібрано чверть колекційних предметів і навіть знайдено кілька цінних предметів у Темній Зоні. До всього, пощастило уникнути падучих серверів, якихось серйозних баґів та рагулів, котрі стають у дверній проймі та перешкоджають тобі йти далі. Перше враження Tom Clancy’s The Division справляє дуже навіть приємне.  Але тільки за умови, якщо ви зважите на певні особливості гри.

1.  The Division — це не шутер

Скільки би не порівнювали “Дивізію” та Destiny, між цими двома іграми є суттєва різниця. Destiny — це передусім стрілянка з рольовими обвісами, тоді як The Division — aRPG, де взаємодія з ворогами реалізована через перестрілки. Попри купу стрілецької зброї, шутерна складова є всього лише формою боївки — все тут вирішує ваш рівень, характеристики зброї та вміння, а не влучність. Вороги мають певний запас життя, а ваша пукалка — конкретне значення шкоди за секунду. Тому відразу приготуйтеся, що тушки звичайних шпанюків однакового з вами рівня витримають щонайменше десяток влучань, а елітні вороги (фіолетові) та боси (жовті й золотаві) — значно більше. І не покладайтеся на постріли в голову: якщо в Borderlands кожен хедшот гарантовано видає крит, то The Division ними тішить на порядок рідше — традиційно для aRPG критичний удар є цілковито рандомним.

2. The Division — це не ММО

Щойно ви здасте свій перший, навчальний квест, ви опинитеся у Нью-Йорку, де окрім вас ( і ще максимум трьох друзів) не буде нікого. Інші гравці можуть трапитися вам лише в опорних пунктах — хоча користі з цього майже ніякої — і Темній Зоні (про неї згодом). Тобто фактично The Division є звичайною кооперативною грою, котру (що неабияк тішить) можна без проблем проходити самому.

У плані основних розваг “Дивізія” зірок з неба не хапає: ось вам сюжетні місії, ось додаткові, ось крихітні квести-інциденти — всі вони так чи інакше зводяться або до перестрілок, або до пошукової роботи. І тут вступає в дію найкрутіше, що є в The Division — ігровий світ. Мало того, що все відтворено в масштабі 1:1, так тутешній Нью-Йорк просто добиває деталізацією. Різдвяні прикраси на вулицях, засмічені провулки, погромлені помешкання, досі активні електронні табло на торговельних центрах і кінотеатрах — їх ви побачите чимало, а от офіс фармацевтичної компанії, солдатський цвинтар у міській підземці, знищений поліційний відділок, дата-центр з купою мотиваційних постерів на стінах та десятки інших місцин вам слід буде відшукати самостійно.

Розробники намагалися досягти правдоподібності у зображенні наслідків подібної кризи в мегаполісі — їм це безумовно вдалося. Одним лише своїм виглядом Нью-Йорк показує, наскільки його скалічила епідемія віспи. Остаточно добивають дві з гаком сотні історій, поданих у вигляді записів телефонних дзвінків, відеозвітів та голографічних ЕХО-записів. Ці міні-розповіді охоплюють як життя до катастрофи, так і перші її дні чи вже той час, коли Нью-Йорк став звалищем зруйнованих доль. Чоловіка арештовують лише за те, що він кашлянув на вулиці, зграя бандитів хоче штурмувати будівлю ООН, а вже стара мати слухає на автовідповідачі лезбо-зізнання своєї доньки — вже тільки вистачило, аби вирішити “Все, чуваче, ти мусиш зібрати всі колекційки”.

Це матиме ще один плюс — досвід. Не знаю, як буде далі, але до 13-го рівня здобувати експу моббінгом взагалі не було сенсу — подарований нужденному лимонад чи знайдений аудіозапис дає стільки ж досвіду, як 4-6 вбитих бандитів. Наразі можна жити без розтриклятого ґрайнду — побачимо, чи зможе гра витримати ці прозорі умови до свого логічного кінця.

3. Темна Зона — це PvE з елементами PvP

“Темна Зона” за сюжетом — кілька районів міста, де ситуація загострилася настільки, що держава покинула будь-які спроби її контролювати і просто відгородила від решти Мангеттена. Там повно заражених місць, крутого спорядження, а також особливо лютих бандюків та інших гравців, котрі можуть як допомогти, так і підло вдарити в спину. Одним словом, м’ясорубка.

Я дуже боявся, що Темна Зона виявиться клінічним PvP, котрого терпіти не можу. На щастя, сталося навпаки — основну загрозу становлять якраз моби, значно агресивніші та товстіші, ніж в “основній” грі. А от люди… Може, після 10+ годин у ТЗ запас вражень збагатиться, проте за перших два забіги мені трапилося вкрай мало живих людей, і ніхто з них не проявляв ворожості. Навпаки нас, новачків ТЗ, зустріла така ватага різнотипних розбійників, що питання стало ребром — або ми діємо злагоджено, або складаємо рученятка і мирно дохнемо по черзі.

Щоправда, нагороди за перші кроки у Темній Зоні не вражають. ТЗ має окрему шкалу досвіду і скрині з потенційно крутим спорядженням вимагають доволі високого ТЗ-рівня. Тому попервах є сенс збитися з кимось у зграю і рушити на полювання за бандитами і особливо непривітними гравцями, а вже потім вишукувати у Темній Зоні забійну зброю та тривке спорядження.

---

Основне запитання залишається незмінним: чи зможе The Division зробити такими ж цікавими наступних 15 чи навіть 30 годин? Бо ж у багатьох своїх аспектах гра швидко вичерпує свій набір можливостей. Світ і закладені в ньому історії — ось що зараз є козирем “Дивізії”. Ну і ще Темній Зоні слід буде присвятити трохи часу, так що повноцінний огляд з’явиться наступного тижня.

А загалом так, The Division чудова. Поки що.