1

Великому фіналу – велика драма. Заключний огляд та усі переможці й призери КМАМК GT3 Sprint Championship

Автор: Андрій Присяжний

Якби голлівудські сценаристи вирішили зняти фільм про симрейсинг (не про Gran Turismo) і взяли за основу події спринтового чемпіонату КМАМК GT3, то глядачі довго гадали б наскільки вигаданими чи ні були змальовані на екранах події. Проте тим і цікаві усі види спорту – включно з кібер- та автоспортом – часом доля чемпіонства вирішується надзвичайно несподівано, а інтрига живе до останнього кола, а інколи й повороту. Саме таким несподіваним і неймовірним став фінальний етап на мокрій трасі Донінгтон Парк в Англії!

Про те, що погода на трасі в Лестерширі буде «класичною англійською» було відомо заздалегідь, тож всі учасники чемпіонату знали як і до чого готуватися. Разом із тим всі питання стосовно переможців усіх заліків залишалися відкритими. Так, було зрозуміло, що, наприклад, Team Ballas Ukraine відсотків на 90 гарантувала командну перемогу, але елемент випадковості все ж таки залишався. Також нагадаю, що за регламентом чемпіонату в підсумковий залік водіям зараховувалися результати шести найкращих для них етапів. Це було зроблено для того, щоб на випадок будь-яких неочікуваних (або, на жаль, і прогнозованих) неприємностей – відключення електроенергії, проблеми з Інтернет-зв’язком тощо – пілоти не впадали у відчай і продовжували брати участь у чемпіонаті. Відтак, перед стартом фінального етапу склалася доволі цікава ситуація у претендентів на титул, яких після спринтів у Валенсії залишилося двоє – Хорошавін і Половчук. Так вже склалося, що для них обох найгіршим етапом був другий, що відбувся в Барселоні, проте якщо Домінік там заробив 43 очка, то Павло – лише 28, тож враховуючи потенційне мінусування саме цих балів, саме Половчук був тіньовим лідером, щоправда, з перевагою лише в 3 пункти.

Перша ж кваліфікація нагадала усім, що в чемпіонаті беруть участь немало швидких симрейсерів, які й на останньому етапі не полишають спроб продемонструвати всі свої найкращі чесноти і насамперед швидкість. Якою ж крутою в підсумку стала та сесія! А все тому, що менш ніж в одній десятій секунді опинилося одразу четверо (!) водіїв! Попри те, що за його власними словами «не зумів зібрати все коло ідеально», поул забрав Андрій Ворона з перевагою в п’ять тисячних секунди над Половчуком, п’ять сотих – над Хорошавіним і сім сотих над напарником Домініка Хорольським! На цьому тлі навіть той факт, що в одну секунду помістилося 12 пілотів, відходить на другий план. Таким чином, Ворона став п’ятим поул-сіттером в чемпіонаті (забігаючи наперед, скажу, що п’ятим і останнім). Наступні позиції в топ-10 за результатами цієї легендарної кваліфікації посіли: Панченко, Пітцик (який був по суті головним претендентом на третє місце в чемпіонаті), Княжицин (мав шанси на топ-3 в «абсолюті», але водночас боровся за перемогу в заліку незалежних водіїв з Абрамовим та Бородаєм), Абрамов, Безуглов і Кулаков.

На старті першого спринту Ворона зберіг лідерство, а Половчук після невеликої «штовханини» перед другим поворотом поступився позицією Хорошавіну. В режимі реального часу вони потенційно мали однакову кількість очок, тож попри дощ атмосфера ставала спекотною, а розв’язка обіцяла потішити усіх глядачів! Разом із тим, Хорольський на старті програв три позиції, Пітцик відіграв дві та знаходився позаду свого напарника. Програвши на старті, в бокси наприкінці першого кола поїхали Половчук з Хорольським, а також Кіт, Іванюк, Істомін, Левицький та Кальмус. На трасу Павло повернувся 21-м, але важливо, що він повернувся на вільний трек, тож сам обирав свій гоночний темп. Наприкінці другого кола ще четверо пілотів – Беркунський, Абрамов, Василюк і Почтарук – поїхали на піт-стоп, розраховуючи, що це допоможе їм стратегічно. Відтак, Половчук піднявся вже на 17-те місце. Досить швидко стало остаточно зрозуміло, що насправді погодні умови вкрай непрості – Донінгтон «полонених не брав», а машини час від часу опинялися на узбіччі. Особливо яскраво це проявлялося в 4-му повороті – Old Hairpin.

Тим часом дует лідерів тішив своєю боротьбою. Хорошавін різними способами намагався розхитати оборону Ворони, та той ґав не ловив і дуже холоднокровно тримав машину на гоночній траєкторії, відбиваючи усі найменші натяки на атаку з боку Домініка. При цьому величезним питанням було те, де ж вони опиняться стосовно Половчука після своїх піт-стопів – хто вчинив вірно, а хто помилився? На інших ділянках траси боротьби між пілотами не бракувало, причому не тільки боротьби, а й подекуди штовханини. Звісно цьому найбільше сприяли умови на трасі, через які помилки час від часу проявлялися та вилазили симрейсерам боком. Тут можна пригадати і дуель двох Ferrari під управлінням Кота й Сакуна, що завершилася розворотом останнього й драматичним поверненням в гонку, штовханину Абрамова зі Становичем – весело, цікаво, але, мабуть, тільки не їм самим. Ворона ж тим часом продовжував щосили опиратися тиску Хорошавіна, але Домінік на середині дистанції зрозумів, що варто переглянути тактику і поїхав на піт-стоп, облишивши Андрія в спокої. Ненадовго.

Зупинка Хорошавіна ще більше наелектризувала атмосферу, бо повернувся він на трасу прямо перед носом у Половчука – наступні кількасот метрів між ними відбулася красива, жорстка, проте водночас коректна боротьба, за підсумками якої Lamborghini Домініка все ж таки залишилася попереду. Хто зна як склалися б обставини, якби Хорошавін ще одне коло провів позаду Ворони, але так ситуація – в чемпіонаті, принаймні – перебувала під його контролем. Тим паче, що Половчук поступово, але невпинно відставав. Тут давалася взнаки робота з шинами, які на цій трасі, з цією погодою та обраними Павлом налаштуваннями машини, швидше зношувалися саме на McLaren.

Двома колами після Домініка в бокси поїхав і Ворона, повернувшись на трасу в чотирьох з половиною секундах попереду «головного окуня українського симрейсингу». А все через невелику помилку Хорошавіна під час зупинки та тій красивій боротьбі з Половчуком, де обидва втратили дорогоцінний час. Харків’янин же отримав шанс не тільки на перемогу, а й на кілька відносно спокійних кіл на шляху до картатого прапора. Насиченою вийшла боротьба в квартеті Кулаков – Княжицин – Артеменко – Романенко, а також між двома лідерами гонки на той момент – Пітцика наздогнав Панченко й активно шукав можливості для обгону. На противагу першим етапам чемпіонату, коли більшість пілотів віддавали перевагу їхати на піт-стоп на кількох останніх колах дистанції, тепер за 10 хвилин до кінця лише троє гонщиків залишалися на трасі з прицілом саме на пізню зупинку в боксах. Еволюція тактики на лице.

Тим часом Хорошавін, від’їжджаючи від Половчука наближався до Ворони і на останніх одному-двох колах можна було очікувати на повторення їх боротьби за перемогу в спринті. Домінік по-справжньому летів трасою, встановлюючи швидкі кола (а це додатковий бал в особистий залік!) та сподіваючись таки наздогнати Андрія ще до фінішу. На початку останнього кола інтервал між лідерами – звісно Пітцик, Панченко та Безуглов поїхали в бокси – становив три чверті секунди і 4 кілометри. Відстань, що майже напевно, була занадто довгою для Андрія й занадто короткою для Домініка. Зрештою, Ворона витримав повторний тиск та переміг! Ця перемога стала для харків’янина першою в чемпіонаті, а для команди КМАМК другою після тріумфу Романенка в першому спринті на Поль Рікар, таким чином Андрій став шостим переможцем півгодинних перегонів. Половчук фінішував у 3,470 секундах позаду лідерів і цей подіум став для нього першим, коли в гонці тріумфував не він – дивовижна серія Павла перервалася в такий важливий для нього момент.

В топ-10 позаду призерів спринт завершили: Панченко, Пітцик, Хорольський, Бородай, Княжицин, Безуглов, Артеменко. Найбільше ж позицій відіграв Назарій Прокопов – шість – стартував 21-м, а фінішував 16-м. Найшвидше коло в гонці залишилося за Домініком, тож в режимі реального часу вже він вийшов вперед з різницею лише в один пункт перед останніми кваліфікацією та спринтом. Хоч як не просив Половчук під час флеш-інтерв’ю «не нагнітати», та це було просто неможливо! Передчуття епічно-драматичного майбутнього, мабуть, не покидало багатьох глядачів цього етапу та чемпіонату.

Та кілька слів маю сказати про найхимерніший штраф цього спринту і, мабуть, усього чемпіонату – покарання у вигляді 30 секундного stop & go отримав Олексій Беркунський за перевищення швидкості на піт-лейн. Здавалося, що тут такого дивного, проте химерність ситуації додають обставини інциденту, адже при в’їзді на піт-лейн Олексій знизив швидкість, але позаду нього їхав Віктор Абрамов і, помилившись, в’їхав в Lamborghini, надавши машині Беркунського прискорення вже в зоні обмеження швидкості, через що симулятор в автоматичному режимі й сприйняв це як порушення та виписав покарання. Вже після гонки й протесту киянина та ретельного перегляду відео суддями штраф було скасовано, а час, втрачений на його відбуття повернуто в підсумковому протоколі.

Друга кваліфікація насамперед пройшла під знаком боротьби Хорошавіна з Половчуком за поул та такі необхідні кожному з них 2 очка. Ворона цього разу як не старався, але зібрати по-справжньому швидке коло так і не зумів. Зрештою, коли здавалося, що поул таки забирає Домінік, а Павло стартуватиме поруч, в останній момент вологим Донінгтоном промчав Романенко, показавши другий час. Тож тернопільський претендент на титул змушений був змиритися з третьою стартовою позицією, а поруч кваліфікувався Княжицин, що робило його головним претендентом на перемогу в заліку незалежних водіїв. Місця на третьому ряді дісталися Вороні та Панченку, на четвертому – Хорольському з Пітциком, на п’ятому – Абрамову й Артеменку. Відтак в режимі реального часу Хорошавін уже на 3 пункти виходив вперед. Хто ж міг знати, що це тільки початок неймовірних пригод українців на лестерширській трасі.

Старт другого спринту спричинив ефект бомби, що розірвалася – на гальмуванні в першому повороті Романенко помилився та врізався в машину Хорошавіна! Половчук миттю стає лідером, а от в сповільнений автомобіль Домініка ланцюговою реакцією в’їжджають Княжицин та Панченко, додаючи пошкоджень на вже «покоцаній» Lamborghini №30. В режимі онлайн титул у Половчука, от тільки попереду ще 30 хвилин перегонів і вже зрозуміло, що градус боротьби зашкалює!

Помилкою Панченка, який в результаті стартового хаосу опинився на другому місці, ще на першому колі скористалися Пітцик, Хорошавін, Хорольський, Артеменко, та Домініку фінішувати треба не нижче другої позиції за таких обставин. Тим паче, що McLaren Половчука не просто лідирує, а й жодних ушкоджень не має. Що ж до Романенка, то до кінця першого кола він відкотився у нижню частину другого десятка, але швидко просунувся вгору, бо одразу 10 гонщиків наприкінці першого кола поїхали на піт-стоп.

Поки Половчук більш ніж упевнено лідирував з перевагою в 4 секунди, його напарник стримував Хорошавіна, але тривало це недовго… В останньому повороті 3-го кола сталася ще одна непередбачувана аварія – в машину Домініка приїхав його напарник! Чия вина була в тому епізоді сказати важко – найбільше схоже на те, що Пітцик помилився на гальмуванні і якщо Домінік ще встиг на це зреагувати, то Артем Хорольський ні. Склалося враження що в цьому спринті проти Хорошавіна почали працювати всі закони Мерфі! Здавалося, що в такий момент руки можуть опуститися в будь-кого, проте «головний окунь» поїхав на піт-стоп, емоційно розмірковуючи на своєму стрімі про те, чому все це сталося саме тепер, коли виправити майже нічого не можна…

Попри драму для претендентів на титул гонка тішила й іншими цікавими подіями: це і красива боротьба в групі Хорольський – Артеменко – Панченко, де Олексій таки зумів дотиснути Євгена, і дуже напружена, красива та безконтактна боротьба Романенка з Прокоповим протягом кількох поворотів внаслідок чого Костянтин таки опинився попереду, а Назарія досить швидко наздогнав та обігнав ще й Княжицин. Жовтий Mercedes Прокопова часто опинявся в епіцентрі подій в середині цього спринту. Панченко довго пресингував Хорольського, але зрештою поїхав на піт-стоп, розраховуючи за рахунок цього опинитися зрештою попереду гонщика Okuni x 7Drive.

За 10 хвилин до завершення ситуація була напрочуд приємною для Половчука, який наростив відрив від Хорольського (саме від Артема, бо Пітцик поїхав на піт-стоп) на майже 9 секунд і майже безвихідною для Хорошавіна, але Домінік продовжував боротися і навіть проїхав два найшвидших кола цієї гонки. От тільки шанси на друге місце все-одно були мізерними і сподіватися можна було хіба що на проблеми у хлопців попереду… Половчук після свого візиту в бокси опинився позаду Княжицина, який поки не поспішав на піт-лейн. Чи дозволяла ця ситуація розраховувати на відновлення інтриги – тільки якщо забути про те, що і Хорошавін наздогнав досить швидкого Панченка, який так само стримував «окуня». Зрештою на передостанньому колі у зв’язці Fogarty Esses Олексій помилився, а Княжицин (як і Хорольський) поїхав на піт-стоп перед останнім колом всього чемпіонату.

Половчук без проблем довів гонку до переможного фінішу – сьомого у 14 спринтах! Хорошавін встиг наздогнати Хорольського і Артем напарника пропустив в останньому повороті, проте попереду все-одно залишився Пітцик, який таким чином гарантував собі «бронзу» загального заліку, тож фінішу на третій позиції Домініку не вистачало навіть попри бонусний бал за найшвидше коло в гонці. Радість і розчарування в спорті завжди йдуть пліч-о-пліч. Саме такою і виявилася розв’язка цього чемпіонату, який подарував нам неймовірну боротьбу та розсип різноманітних емоцій!

Першу десятку фінального спринту доповнили Хорольський, Панченко, Бородай, Артеменко, Романенко, Княжицин і Безуглов. Найбільшим проривом фінального спринту відзначився Юрій Кіт, який на своїй Ferrari зумів піднятися на 9 позицій, з 21-ї на 12-ту.

Здавалося б – можна на цьому завершувати та підбивати підсумки чемпіонату, проте, як співав Сашко Положинський в дебютному альбомі Тартака: «Не все в житті так просто, не все в житті так ясно»… Як це часто трапляється і в реальному автоспорті, гоночні інциденти та протести, подані пілотами та розглянуті суддями вплинули на офіційний підсумковий протокол етапу. Особливо все те, що відбулося на першому колі фінального спринту. Штраф за зіткнення отримав Романенко і випав з топ-10 на 15-те місце. Та найбільша бомба – це 5-секундний штраф, Пітцика, за боротьбу з Євгеном Артеменком на тому таки першому колі. В підсумку Олег втратив другу позицію і перемістився на п’яту, як наслідок Хорошавін став 2-м і цей результат вкупі з бонусними очками за поул та найшвидше коло в гонці приносить саме Домініку перемогу в чемпіонаті з перевагою лише в один пункт! Таку розв’язку й таку драму навмисне не вигадаєш, навіть якщо сильно постаратися!

Тож, чемпіонат в особистому заліку виграв Домінік Хорошавін, «срібло» їде в Тернопіль до Павла Половчука, його напарник Олег Пітцик стає третім. При цьому щодо командного заліку інтриги на останньому етапі вже не було – Team Ballas Ukraine стала найкращою (що й не дивно, зважаючи на результати Половчука з Пітциком), друге місце за Okuni x 7Drive RT, а «бронза» у KMAMK SimRacing A, чиї пілоти – Ворона й Романенко – на цьому етапі стали, можливо, головними н’юзмейкерами. В заліку незалежних водіїв, де інтрига так само зберігалася до фінішу останньої гонки, переміг Олександр Княжицин. Віктор Абрамов став другим, а Олександр Бородай – третім.

І на завершення про КМАМК GT3 Sprint Championship в цифрах:

  • у 14 гонках ми побачили 6 переможців, при цьому найбільше тріумфів на рахунку Половчука – 7;
  • 11 симрейсерів піднімалися на подіум, найстабільнішим був Хорошавін з 13 візитами на «тумбочку» або 93% фінішів на подіумі;
  • на всіх трьох сходинках подіуму побували лише двоє – Хорошавін (2-5-6) та Княжицин (1-1-1);
  • поули вигравали п’ятеро, причому 7 разів – звісно найбільше – це зробив Половчук;
  • найшвидші кола в гонках підкорилися лише чотирьом водіям, найбільше Хорошавіну, в якого їх в підсумку 6;
  • рекорд за найбільшою кількістю позицій відіграних відносно стартової належить Олександру Бородаю – 25 позицій киянин відіграв у першому спринті в Зольдері, до речі, другий результат чемпіонату також належить йому і також стався на п’ятому етапі у Зольдері у другій гонці.

Мені ж залишається подякувати вам, читачам, що були з нами протягом усіх семи етапів КМАМК GT3 Sprint Championship і додати, що на осінь команда KMAMK SimRacing готує нові змагання. Тож слідкуйте за анонсами і залишайтеся на зв’язку!

Автор тексту: В’ячеслав Кобржицький

BMAC Zelda

Сподобалася публікація? Підтримай PlayUA

На платформі Buy Me a Coffee ви можете підтримати нас як одноразовим донатом, так і оформити щомісячну підписку. Усі наші підписники на Buy Me a Coffee отримують цифрові або фізичні приємнощі залежно від суми донату. Долучайтеся до нашої спільноти!

Підтримати

Останні огляди

Огляд фільму «Дюна. Частина 2»

Автор: Владислав Папідоха

Дюна. Частина 2 / Dune: Part Two

Справа життя і смерті. Огляд Banishers: Ghosts of New Eden

73

Автор: Володимир Вітовський

Banishers: Ghosts of New Eden

Вдала історія з елементами ігросервісу — Огляд Suicide Squad: Kill the Justice League

64

Автор: Владислав Папідоха

suicide squad: kill the justice league

Найгірше, що сталося з Людиною-павуком. Огляд фільму «Мадам Павутина»

Автор: Андрій Присяжний

madam webb

Зразковий патіґейм — Огляд настілки «Топ 10»

Автор: Малютенко Михайло

Топ 10

Дистильована ностальгія. Ретроспектива DuckTales: Remastered

Автор: Андрій Нагорний

DuckTales: Remastered

Універсальний інструмент — Огляд монітора Acer Nitro XV272UV (UM.HX2EE.V23)

Автор: Володимир Бортюк

Універсальний інструмент — Огляд монітора Acer Nitro XV272UV3 + РОЗІГРАШ

Огляд Prince of Persia: The Lost Crown. Казка не про Принца

91

Автор: Володимир Вітовський

Prince of Persia: The Lost Crown

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: