Якщо ви цікавтесь кіномистецтвом, то ймовірно вже стикалися з тим, що насправді якісних документальних стрічок, що вони охоплювали б більшу частину історії кінематографу, не так вже й багато. Іноді перегляд чогось на кшталт 15-серійїної The Story of Film: An Odyssey (2011) Марка Казінса може не просто оживити цікавість до кінематографу та/або віднайти нові вектори такої цікавості… Але контент такого плану радше прерогатива відеоесе на YouTube, які можуть користуватись т.з. fair use. Документальна ж стрічка чи серіал зняті за традиційними виробничими канонами в комерційній студійній системі повинні мати багацько бюджету просто щоб належним чином оформити права на використання фрагментів фільмів.
У Netflix, Девіда Фінчера та режисера-документаліста Девіда Прайора (яий тогоріч відмітився також повнометражним дебютом “Порожня людина” (The Empty Man, в українському прокаті, чомусь, “Порожнеча”), горором за мотивами коміксів видавництва Boom! Studios) такі гроші є. А ще — бажання надихнути людей більше дивитися кіно і цікавитись ним. Їх новий проєкт Voir (фр. “бачити”), що він стартує 6 грудня на Netflix обіцяє постійно проводити неочікувані паралелі та дати вам енциклопедичні знання з історії кіно (якщо, звісно, у вас їх ще нема). До речі, офіційна українська назва серіалу — “Крізь об’єктив: Роль кіно в сучасній культурі”, що з одного боку більш інформативно, а з іншого — трохи менш поетично.
У трейлері показано фрагменти щонайменше 66 кінострічок, від визнаної класики починаючи з 1920-х та 1930-х рр. і закінчуючи досить нішевими культовими фільмами на кшталт “Фоксі Браун” (Foxy Brown, 1974) режисера Джека Гілла, та не найбільш відомої роботи гіперпродуктивного Стівена Содерберґа The Limey (1999). Лише сім фільмів трапляються у трейлері більше ніж один раз (Lawrence of Arabia, Bonnie and Clyde, 2001: A Space Odyssey, Jaws, Barton Fink, Kill Bill Vol. 1, Oldboy) що, насправді, гарний покажчик бюджету, враховуючи сказане вище.
Щоб довести свою компетентність трейлер такого серіалу не може просто показати низку фрагментів — тут усе змонтовано з використанням певних прийомів. Найчастіше у трейлері зустрічається так званий match cut, монтажний стик що заміщує одну ситуацію іншою, зберігаючи центрування та/або характер руху. Можна побачити тут таки легендарний зразок з фільму “Лоуренс Аравійський” (Lawrence of Arabia), в якому сонце з’являється у кадрі чітко на тому ж місці, де до того в руках Пітера О’Тула згас сірник (англійською “match”, хоча це слово двозначне і також означає “підходить”). Окрім того що це більш-менш неортодоксальний прийом монтажу, він ще й вважається, певним чином, “фігурою вищого пілотажу”.
Приблизно так само ставляться й до використання того, що у нас люблюять називати “25-м кадром”, а взагалі це називається single frame insert. Це один з улюблених прийомів самого Фінчера, тож не дивно що саме так з’яляється кадр з його фільму “Бійцівський клуб” (Fight Club), де про цю техніку розповідається і водночас вона часто використовується в самому фільмі.
Серіал позиціонує себе як “колекцію візуальних есеїв” і вищезгаданий жанр відеоесе з YouTube має до цього пряме відношення. Серед творців Voir — Тейлор Рамос і Тоні Жоу, які до того привернули до себе увагу циклом з 28 відео Every Frame a Painting (2014-2016). Одне з них було, до речі, присвячене саме режисерьскому стилю Девіда Фінчера, яке проливає світло на те, як режисер підходить до зйомок, монтажу та чому він робить по кілька десятків (а іноді сотень) дублів. Тож, не виключено що вирішивши подивитись відео про себе Фінчер натрапив на талановитих документалістів. А це вже навіть трішки мотивує.