Кожен із нас має гру Sony, яку любить чи щонайменше поважає. Це може бути як класична гра зі серії, яка вже давно стала мультиплатформою, так і безліч сучасних ААА-релізів, від яких у людей тече кип’яток по штанях. Часто такі проєкти асоціюються з незабутніми спогадами дитинства… Розповідати, що трава була тоді зеленішою — марно грати на почуттях. Але іноді все ж хочеться знову відчути тієї магії. І відповіддю на це побажання став ASTRO BOT — без перебільшення свято для всіх фанів ігор PlayStation за останні 30 років.

Пригоди Астро, про які ви не знали

Варто віддати належне Team Asobi, які змогли вирватися зі статусу маленької команди всередині Japan Studio, і створити нового маскота для цілого покоління консолей. Робота Астро більшість із нас знає за ASTRO’s Playroom — грою, яка була буквально першою для багатьох власників PlayStation 5, бо відразу йшла в комплекті з консоллю. Так, її складно було сприймати чимось більшим за технодемку, зокрема через доволі короткі рівні й загальний час проходження. Та варіативність механік й інтеграція особливостей контролера DualSense розкривали по-новому ледь не кожну наступну локацію. Кращого демо складно й уявити. Збір аксесуарів і консолей PlayStation став приємним бонусом для фанатів, а розкидані по закутках маленькі боти, які приміряли на себе вбрання персонажів улюблених ігор, неабияк тішили.

Втім, для того, щоби розуміти, як з’явилася на світ ASTRO BOT, варто також згадати ASTRO BOT Rescue Mission, яка вийшла у 2018 році. Саме з неї почалися пригоди запального робота ще на PlayStation VR. Пройшовши її, можна усвідомити, що Team Asobi буквально об’єднали всі найкращі особливості двох ігор задля теперішнього релізу ASTRO BOT. Rescue Mission, наприклад, також дозволяє збирати ботів на локаціях і має босів. Сюжет цієї гри відлунюється в ASTRO BOT, адже злий прибулець цього разу поцупив уже не ВР-шолом, а процесор PlayStation 5. Йому і його посіпакам потрібно нам’яти сідниці, щоби такого більше не траплялося. Якщо згадувати Playroom, то звідти розробники ASTRO BOT запозичили збір пазлів і колекціонування предметів (цього разу не аксесуарів, а ботів, стилізованих під персонажів з ігор).

Таке запозичення в рамках серії не є поганим, бо схожий шлях пройшла Lucky’s Tale від Playful Studios. Спочатку це була ВР-гра. Пізніше розробники спромоглися випустити Super Lucky’s Tale — вже повноцінний платформер, який видала Microsoft. Гра не була масштабною чи багатою на ігрові механіки, але дарувала комфортний і приємний ігролад. А ще пізніше вийшла New Super Lucky’s Tale (розширена версія попередниці), де Playful Studios переробили деякі рівні, додали нових локацій і ґеймплейних особливостей. Втім, в ASTRO BOT безпосереднього копіювання мало. Ця гра хіба що використовує асети з попередніх ігор, де також були локації у азійському стилі, будівельний майданчик тощо. Зате якщо після проходження ASTRO BOT послухати саундтрек Rescue Mission, то можна впізнати ледь не кожну мелодію.

Ґача-шаленство

Отож, нашою основною метою в ASTRO BOT є полагодити PlayStation 5, яку попередньо поламав прибулець. Щоби провчити негідника й виконати це непросте завдання, нам необхідно зібрати деталі й свою команду посіпак… Тобто ботів, розкиданих у 5 галактиках (якщо врахувати бонусні рівні, то 6). Величезна частка роботів мають зовнішній вигляд персонажів із культових ігор. Це можуть бути герої чи антагоністи з проєктів самої Sony, тимчасових ексклюзивів чи навіть найбільших хітів PlayStation за всі покоління. Про кого не подумай — він тут є. Team Asobi для всіх придумали цікаві імена й описи, які відображають особливість персонажа або ігрову історію, пов’язану з ним. Серед ботів можна зустріти Ненажеру з The Last Guardian чи Різника кавунів, якого одразу впізнають фанати Metal Gear Solid.

У локації-хабі маленьких посіпак треба використовувати для проходження окремих сюжетних сегментів. Якщо ви назбирали їх достатньо, то можна тут же виконати ще декілька додаткових челенджів. Ця армія ботів автоматично створить місток, опору, підійме необхідний камінь, щоби ти міг виконати потрібну дію тощо. Дивитися, як вони палко вбігають після команди, щоразу потішно. Особливо коли ти назбирав їх удосталь на основних рівнях і в твоїй команді починають бігати легендарні персонажі з ігор.

Якщо знайдених ботів не викликати для якихось завдань, то за замовчуванням вони просто стоятимуть у центрі хабу й займатимуться своїми справами. У кожного особливого бота є ще окрема анімація взаємодії, але подібне потрібно розблоковувати в ґача-машині. Схоже вже було в ASTRO’s Playroom. Але тут з автомата випадають альтернативні пози персонажів і костюми для Астро. Використовувати цього «однорукого бандита» доведеться довго, щонайменше 169 разів. Кожна спроба витягнути щось коштує 100 золотих монет. Трохи математики — і виходить доволі суттєва сума. Втім, якщо достатньо ретельно проходити гру, то до фіналу цілком можна вибити все з ґача-машини.

Різноманіття в око потрапило

Team Asobi намагалися всіляко позбутися репетативності. Більшість рівнів кардинально відрізняються один від одного своїм візуалом, але зазвичай трапляються коридорні локації. У ASTRO BOT вони стали дещо довшими й розлогішими, бо куди не ступиш крок, можна знайти закуток із додатковими монетами, ботами й іншими сюрпризами. Це добряче розтягує проходження, бо постійно хочеться смикнути за якийсь дротик чи перемогти надиво самотнього ворога посеред віддаленої платформи. І ви не будете розчаровані, бо щоби ви там не знайшли, воно згодиться у майбутньому.

Зворотною стороною частої лінійності є розуміння того, що основна дорога доволі компактна і сам рівень можна пройти доволі швидко. Це особливо відчуваєш, коли перепроходиш їх, щоби зібрати всіх персонажів і пазли. Від чекпоїнта до чекпоїнта іноді буквально потрібно зробити три стрибки. Свого шарму рівні не втрачають, але якщо ви чекали просторих локацій, як у Super Mario Odyssey, то тут є хіба декілька порівняно невеликих арен.

От що не розчаровує, то це вміння, якими наділили Астро. Так, вони доступні не завжди, лише на окремих рівнях, і за проходження їх дають повторно використати по 4-5 разів. Однак після двох попередніх ігор вони здаються навіть не кроком, а стрибком уперед у плані ігроладу. Тут вам і можливість боксувати ворогів на відстані, і зупиняти час, і робити ривки тощо.

Усе, що ви бачите, відмінно комбінується з можливостями DualSense. Деякі особливості розробники, звісно ж, перенесли з ASTRO’s Playroom. Втім, кожен видих повітря чи ривок контролер передає вібрацією або рухом триґерів. Спробувавши прицілювання гіроскопом, можна згадати наскільки багатшими могли би бути ігри, якби ці технології використовувалися куди частіше.

У кожній галактиці є основний бос, під якого виділений окремий рівень. Для перемоги над таким ворогом працює «правило трійки». Тобто треба виконати якусь дію тричі. З основними босами для цього потрібно ще пережити певну кількість скриптів, допоки вони не дозволять завдати удар у відповідь. Проміжні боси зазвичай простіші й не мають багато додаткових атак. Тим не менш, Team Asobi спромоглися зробити ці битви доволі креативними з допомогою особливих умінь. Як-от стрибки по ворожих смертоносних дисках з уповільненням часу. Чи постріл собою в обличчя гігантському восьминогу після розтягування рук-пружин.

Однак, чи є у грі челендж? На основних рівнях, на жаль, нема. Зазвичай все доволі комфортно. АЛЕ! Є бонусні рівні, які спочатку заховані в кожній із галактик. Вони допомагають звільнити по одному додатковому боту. Від них буквально відпадають сідниці. Спочатку може здатися, що це просто коротенькі ускладнені рівні, але з кожною наступною галактикою ти починаєш відчувати, як такі смуги перешкод уже не вдається пройти навіть із 10 разу. Тут нема чекпоїнтів, а іноді потрібно ледь не завчати натиски, наче під час гри на музичному інструменті. Цих рівнів небагато, але вони якісно контрастують з рештою гри й кинуть виклик тим, хто шукає чогось подібного. Їх проходження, збір пазлів і ботів ще й розблокують особливий рівень з приємним сюрпризом укінці.

Звичайних ворогів в ASTRO BOT більш ніж достатньо, але найчастіше доведеться мати справу з трьома-чотирма різновидами. Наприклад, на нас нападає ворог, який жбурляє гральні карти. Нам треба зупинити час, дострибати до ворога по цих картах і знешкодити його. Вау-ефект просто захмарний… Але після цього перед нами знову й знову будуть вистрибувати колобки з шипами чи пострибунчики, яких ми бачили десятки разів на буквально кожному рівні. Просто десь вони банально змінюють колір, а десь замість фіолетового слизу в нас летить вогняна куля. З приємнощів також варто відзначити фотозону, доволі великий вибір костюмів відомих персонажів для Астро й зміну зовнішнього вигляду DualSense, на якому літає головний герой. Це деталі, які змусять вас посміхнутися й зупинитися на 10-15 хвилин, розглядаючи все в грі, бо її вигадливість не знає меж.

На десерт у кожній галактиці після основного боса відривається стилізований під певну серію Sony тематичний рівень. Розповідати про них детально не хочеться, бо це був насправді приємний подарунок кожного разу. Там вистачає і сатири, і цікавих аналогій з повноцінними іграми, і ігрових механік, притаманних цим проєктам. Після такого щиро хотілося би побачити сучасне продовження LocoRoco. А ще усвідомлюєш, що, можливо, Елой не потрібна окрема LEGO-гра — платфомер у стилі Астро був би не менш захопливим. Докиньте сюди унікальне альтернативне музичне оформлення і БАБАХ — вас накриє хвиля задоволення! Укінці ASTRO BOT пускає в хід усе, що в неї тільки є. Це наче «Месники: Завершення», але в роботичному форматі.

Окрема подяка розробникам за українську локалізацію. Саме ASTRO BOT можна вважати першою повноцінною грою від Sony, яку компанія офіційно переклала (формально першою переклали ASTRO’s Playroom, але про нюанси номенклатури ми вже говорили на початку цього тексту). Так, тут нема розлогих діалогів, а деякі рядки так і залишилися неперекладеними. Сподіваюся, в релізному патчі це виправлять. Тим не менш, укотре бачити українську в іграх напрочуд приємно.

Team Asobi дали головному герою достатньо незвичних умінь і використали фансервіс PlayStation настільки вдало, що це лише додало бажання вивчати навіть типові для ASTRO лінійні рівні. І хоча новинка, на жаль, не досягає варіативності ігор про Маріо, ASTRO BOT — гра, яка насправді випромінює любов і турботу розробників не лише до свого творіння, а й до всієї «родини PlayStation». Саме такого хотілося би від Sony більше.