З кожним новим фільмом Вес Андерсон зміцнює свою репутацію одного з найнеординарніших режисерів сучасного кінематографу. Майже щоразу він перевершує будь-які очікування й доводить, що магія кіно досі не згасла. Його фільми – це неповторний калейдоскоп естетики, гумору та ностальгії. Вони, як гіпнотичні сни, у яких глядач відчуває неймовірну гармонію симетрії і кольору, чогось типово людського й езотеричного. Але найбільше мене все ж приваблює здатність Андерсона розповісти історію про звичайних людей так, щоби це було максимально неординарно. Він відкриває перед усіма світ, де чарівність притаманна навіть найбанальнішим речам і життєвим моментам. Іноді здається, що Вес Андерсон – це своєрідний мистецький прибулець, який прилетів на нашу планету, щоби ділитися з нами своїми унікальними і трохи божевільними кіношедеврами. Одним із таких є його нова космічна комедійно-романтична драма “Астероїд-Сіті”.

АКТ І: ЖИТТЯ В ТЕХАСІ

Почнімо з того, що фільм “Астероїд-Сіті” не є науково-фантастичним у звичайному розумінні цього жанру. Це не епічна сага про міжгалактичні війни, не антиутопія про технологічний апокаліпсис і навіть не фантастична комедія про подорожі у часі. Це, як каже сам режисер, “поетична медитація про сенс життя”, яка відбувається у 1955 році в невеликому американському містечку. Там проживає 87 людей і туди колись впав астероїд. Лазерних бластерів тут нема, проте є люди… Вони намагаються зрозуміти себе і свої стосунки з іншими, вони мріють про космос і про кохання, вони стикаються з втратами та зрадами, шукають пригоди й неприємності.

Варто зазначити, що сценарій “Астероїд-Сіті”, як і в усіх попередніх фільмах Веса Андерсона, був написаний ним особисто. Це ніщо інше, як плід безмежної фантазії самого режисера. Ідея щодо створення фільму промайнула в голові Андерсона ще у 2016 році, коли він працював над анімаційною стрічкою “Острів собак”. Йому захотілося зняти фільм про невеличке містечко в пустелі, де живуть ексцентричні персонажі. За словами режисера, фільм частково натхненний його власним дитинством у Техасі, де він часто спостерігав за зорями та мріяв про космос.

Зйомки фільму розпочалися наприкінці літа 2021 року на сході Іспанії. Андерсон обрав цю локацію через її схожість з пейзажами південно-західної Америки, де і розгортаються події фільму. Те, що фонові декорації перегукуються з краєвидами Техасу, не є дивним, адже режисер часто втілює у кіно елементи свого особистого життя та досвіду. Наприклад, у фільмі “Незрівнянний містер Фокс” були використані деякі предмети одягу з гардеробу Андерсона. У такий спосіб режисер ділиться з глядачами власними спогадами та емоціями.

АКТ ІІ: ПОЧУТТЯ ТА ЇХНІ КОЛЬОРИ

Але повернемося все ж до “Астероїд-Сіті”. Андерсон порівнює сам фільм із театром, де все можливо і неможливо одночасно (повірте, там дійсно є неможливе). Загалом, стрічка виглядає як жива ілюстрація до казки або коміксу, де кожен кадр є шедевром композиції, кольору і світла. Режисер традиційно застосовує свої улюблені технічні прийоми, а саме:

• • симетрію. Андерсон любить сфокусувати увагу глядача таким чином;
  • панорамування кадру ліворуч-праворуч або навпаки. Аби глядач міг постійно слідкувати за рухом персонажів чи зміною локацій. Цей прийом допомагає створити динамічний і деякою мірою комедійний ефект;
  • зйомка з наближенням. Це дозволяє режисеру акцентувати увагу на якихось важливих деталях чи емоціях;
  • у своїх роботах Андерсон не обмежується єдиною реальністю, тому графічна анімація – це ще один його козир. Завдяки цьому прийому сюжети його фільмів набувають нових барв, що розбавляють загальну історію додатковою фантазією і гумором.

Якщо ви добре знайомі з творчістю режисера, то, певно, також знаєте про його шалену пристрасть до прихованих послань. Принаймні деякі декорації фільму “Астероїд-Сіті” не лише створюють атмосферу епохи 50-х років, але й слугують символами чи метафорами. Зокрема, залізничну станцію можна розцінювати як символ подорожей і змін, а готель – місцем зустрічей і розлук, де виникають конфлікти й романи. Кольори у фільмі підібрані також не випадково. Вони передають настрої і характери персонажів, а також надають певного тону подіям, які трапляються. Важливо зазначити, що фільм не обмежується одним кольоровим форматом. У ньому також є чорно-білі сцени. І це не просто флешбеки, а своєрідні вікна в душу автора “Астероїд-Сіті” і акторів, які показують, що за кольоровими картинками та смішними ситуаціями ховаються справжні емоції, думки, сподівання і страхи. Режисер не судить своїх героїв, а спостерігає за ними з любов’ю і гумором, показуючи їхню вразливість і силу, їхню дурість і мудрість, самотність і щирість.

З-поміж іншого, у стрічці також є сцени з оповідачем, які допомагають створити контраст між реальним і фантастичним, кумедним і серйозним. Це, власне, чудово описує Веса Андерсона. Його фільми вирізняються не тільки візуальним стилем, але й особливим гумором, який поєднує іронію, сарказм і абсурд. Наприклад, епізод із випробуванням ядерної зброї, який глядачеві показують так, ніби це буденність для Астероїд-Сіті. Чи сцени з несподіваними появами колони мотоциклістів, за якими женеться патрульна поліцейська машина. Стрічка сповнена такими незвичними і захоплюючими моментами, які роблять її ще колоритнішою. Слід зауважити, що фільм є метатекстуальним, оскільки одночасно показує і події п’єси про Астероїд-Сіті, яку створив автор, і процес її написання.

Андерсон славиться ще й тим, що часто працює з одними й тими ж акторами, створюючи свою власну кінематографічну родину. Едвард Нортон, Тільда Свінтон, Едріан Броуді, Віллем Дефо, Тоні Револорі… Вес Андерсон любить працювати з тими акторами, з якими вже мав успішний досвід. Адже вони розуміють його стиль і вимоги, а він – довіряє їхньому таланту та харизмі.

АКТ ІІІ: МЕЛОДІЯ ДУШІ

Як і в попередніх проєктах режисера, сюжет фільму є досить складним і багатогранним. Він порушує теми сімейних стосунків, технологічного прогресу, пошуку сенсу життя, любові й втрати. Окрім цього, містить багато сатиричних і пародійних елементів на жанри наукової фантастики і вестерну. Показує, як герої намагаються знайти своє місце у світі, який змінюється швидше, ніж вони можуть уявити. Також демонструє, як імпровізоване театральне шоу може стати каталізатором для особистого і колективного перетворення.

Музика у фільмах Андерсона не просто супроводжує певний момент, а й надає йому глибини і підсилює рівень емоційності. Тут вибір режисера часто схиляється до ретро, зокрема рок-н-ролу, фолку, класики, а іноді й британського року. Наприклад, у драматичній комедії “Родина Тененбаумів” звучать пісні таких легенд як The Rolling Stones, The Beatles, Боб Ділан тощо. У “Королівстві повного місяця” музика взагалі виконує ледь не ключову роль, адже виступає своєрідним голосом оповідача. Саундтрек до “Астероїд-Сіті” складається з оригінальних композицій французького автора Александра Деспла, який, до того ж, уже чотири рази отримував премію “Оскар” за свої роботи з Андерсоном. А тепер додайте сюди ще кантрі-пісень із репертуару Джонні Кеша, Петсі Клайн, Хенка Вільямса та інших. Така музика створює контраст між ретро-футуристичним світом фільму та американською культурою 50-х років.

Звісно, не кожному припаде до душі те, що робить Андерсон. Адже комусь “Астероїд-Сіті” здається просто набором сцен, які більше схожі на головоломку, аніж на повноцінну історію з початком, кульмінацією і логічним кінцем. Так чи інакше, фільм змушує глядача шукати сенс у хаосі й знаходити красу в деталях. “Астероїд-Сіті” – це подорож у світ дитячих мрій і дорослих розчарувань. Це фільм про те, що життя – пригода, а космос – метафора. Кожен з нас – це астероїд, який летить у невідомому напрямку, але може стати частиною чогось більшого.