Обидві Little Nightmares від Tarsier Studios показували дуже важливі теми дорослішання та впливу навколишнього середовища на дітей, передаючи їх через моторошний візуал і надзвичайно влучні метафори. Здавалося, що кожна наступна частина серії буде лише перевершувати свою попередницю сюжетно та ґеймплейно. Але ось вам анонс Little Nightmares III… І її розробляють уже не Tarsier Studios, а Supermassive Games. Така новина не просто спантеличила тих, кому сподобалася перші дві гри, а буквально змусила усвідомити, що права на бренд не належать оригінальним розробникам.

Гаразд, це ще не означає, що третя частина якось програватиме першим двом. Все ж Supermassive Games наклепали стільки горорів за своє існування, що вистачить на доволі широку полицю, яку ще треба буде підпирати знизу. Ну а Tarsier Studios зараз клопочуться над своєю Reanimal, що насправді викликає неоднозначні думки після проходження Little Nightmares III.

Як приборкати дитячі кошмари

Перші дві частини Little Nightmares виконували надзвичайну круту роботу, не просто передаючи відчуття розгубленості та спотвореного сприйняття дорослого світу, а метафорично якісно показували відповідну трансформацію головних персонажів. Це проявлялося в доволі специфічних епізодах, які викликали реальну огиду. І поки ти не проходив гру до кінця, то фактично не розумів, що тебе вели до певної розв’язки. Точки, яка би показала, як сприйняття світу в маленьких протагоністів з часом змінюється і вони через низку або окремі епізоди перетворювалися на тих, кого раніше й боялися.

Найважливіше в цій метафоричності було те, що Tarsier Studios брали за основу теми, які були близькими всім. Тобто щоб закладені у сюжеті повідомлення ніяк не відгукнулися у вашій голові, потрібно було зростати в насправді здорових умовах на багатьох рівнях. Supermassive Games не цурається частково відійти від цієї формули, бо дає зрозуміти, що намагається показати історію хлопчика з акцентом на створенні уявних друзів. Пригода, яку переживають персонажі Little Nightmares III, насправді чіпляє, просто цього разу вона концентрує свою увагу на більш конкретній аудиторії, з якою себе вже не буде асоціювати настільки велика частина гравців.

Здається, що Supermassive Games вловили суть того, що намагалися розвивати Tarsier Studios, але замість того, щоб ще більше розширити їхній задум, вони згорнули його до менш масштабної теми, намагаючись зробити щось своє. І це «своє» працює достатньо добре, щоб дивитися останню катсцену з доволі пригніченим обличчям. Утім, такий вираз, на жаль, також з’являється від усвідомлення того, що Little Nightmares III – надто вже маленька гра, плюс вона майже не намагається якісно удосконалювати формулу своїх попередниць.

Розмір має значення

Досвід Supermassive Games дався взнаки при перенесенні й відтворенні візуалу попередніх частин серії. Little Nightmares III відчувається наче гра, перед створенням якої була проведена доволі детальна робота за цим напрямком. Локації у грі добре передають гнітючість «дорослого світу», а головні персонажі насправді виглядають серед них маленькими й скованими як фізично, так і морально. Це все переплетено з історією хлопчика, навколишнє середовище якого й передане через часто дискомфортні особливості середовища.

Зважаючи на компактність перших двох частин, Little Nightmares III чомусь виглядає наче гра, розробку якої намагалися в певний момент пришвидшити. Щойно ви дістанетеся третього розділу, вас здивує його тривалість, але він єдиний такий у грі. Вам здаватиметься, що після стартового сегменту, де ми отримуємо парасольку для пересування по потоках повітря, в кожному наступному розділі розробники намагатимуться представляти нові знаряддя зі своїми особливими функціями, але ні. Окрім стандартних умінь персонажів, зокрема лука і гайкового ключа, далі є хіба ліхтарик, який при цьому мало корисний навіть у затемнених приміщеннях.

Little Nightmares III пробує зацікавити гравців у четвертому акті з допомогою ляльки, яка своїм сяйвом відображає і «лагодить» певні поламані чи зачинені частини локації через спогади протагоніста. Утім, одразу після цієї більш комплексної частини, яка ще й намагається побудувати єдину локацію з проходами замість лінійного ґеймплею, ви побачите лише фінального боса й титри. Розробники наче не змогли дати більше якісного контенту, ніж хотілося.

Усе описане дуже сильно позначається на кооперативному проходженні. Саме так, Little Nightmares III акцентує увагу саме на грі вдвох. При цьому локального кооперативу немає. Другий користувач повинен завантажити версію «для друга», яка також виконує роль демо. Це не біда, он Фарес регулярно зі своїми іграми таке робить. Проте Little Nightmares III на тлі Split Fiction виглядає як маленьке дитя. Взаємодії у грі доволі прості й у кращому разі зводяться до 1-2 дій на кімнату. Якщо подумати, то серія ніколи не мала якихось захмарних активностей. Але якщо Supermassive Games все ж вирішила реалізувати кооператив, то спробувати підняти цей аспект на новий рівень варто було. Можливість потримати чобіт і кинути його в безодню – явно не ті враження, яких хотілося б при спільному проходженні. Це дуже простий досвід, і якщо ви не шукаєте саме цього в грі на двох (бо всякі випадки бувають), то таке вам може не сподобатися.

Чи можна Little Nightmares III проходити самотужки? Так, роль другого гравця при цьому буде виконувати штучний інтелект, який фактично не підводить. Іноді він допоможе зрозуміти, що в певний момент треба десь сховатися, а іноді побіжить на випередження, вказуючи вам шлях у відповідних сегментах. Цей запрограмований друг навіть дозволить вимкнути мозок у головоломках, якими б очевидними вони не були. Шкода, що при самітному проходженні перемкнутися на іншого персонажа в будь-який момент не можна.

Навіть попри те, що Little Nightmares III намагається якісно наслідувати попередні частини серії, новим розробниками не вдалося піднести її на наступний щабель еволюції серії. Її не рятують якісно передані візуал і намагання створити гнітючу, хоч і менш масштабну історію, яка непогано доповнюється музичним супроводом. Намагання Supermassive Games ще й інтегрувати в неї кооператив взагалі виявилися сумнівними, зважаючи, як у цій грі мало взаємодій для двох гравців. Little Nightmares III дає вам необхідний мінімум і доповнює його поодинокими додатковими можливостями, але й тут тоне в своїй обмеженості. Щойно тобі дають якусь захопливу механіку, наступне, що ти бачиш після такого розділу, – фінальні титри. Тому хочеться ще більше побачити Reanimal, яка потенційно могла бути тією Little Nightmares III, яку десь колись задумували Tarsier Studios.