Метроїдванії для мене жанр, яким неможливо насититися. Цьогоріч крім Turbo Kid й Hollow Knight: Silksong мені до рук потрапила Сonstance, яку я запримітив понад рік тому у вигляді демки. Тоді гра залишила приємні враження від платформингу та боївки, але зустріте у повній версії викликало значно змішаніші емоції.

Почнемо з того, що як би розробники в останній момент не намагалися відхреститись від жанру метроїдванії, називаючи Constance пригодницьким 2D-екшн платформером — їм це не вдалося. Гру постійно описували як метроїдванію в офіційному акаунті в X та тегах Steam, а після проходження я лише додатково впевнився в правильності обраного жанру.

Творці Сonstance вирішили не просто зробити захопливу метроїдванію, а підняти через неї соціальні проблеми вигорання, психічних розладів, емоційного здоров’я тощо. На старті гри, дівчинка на ім’я Констанс втомлено працює за комп’ютером серед ночі, аж раптом потрапляє у мальовничий світ своїх фантазій, де немає нудної роботи чи сімейних проблем.

Одразу нам видають пензлик для малювання, хобі нашого дитинства, що надихає на творчі подвиги у дослідженні місцевого світу. З ним ми продираємось через ворогів й перешкоди, малюємо натхнення, місцеві амулети підсилювачі, отримуємо нові здібності та розплутуємо проблеми нашого емоційного стану, паралельно наводячи порядок в цьому дивному світі.

Через все проходження простирається додатковий шар історії, що ми не просто звільняємо місцевість від монстрів та налагоджуємо життя місцевих жителів. Ні, ми боремось із самими собою, періодично ловимо спогади з реального життя, які нагадують що саме призвело нас до вигорання та в підсумку допомагають прийняти себе, побороти власне его, наважитись звернутись по допомогу.

Яскравий світ наших мрій протиставляється похмурій буденності. Тут ми намагаємось втекти від своїх проблем, повернути дитячу радість, а всі ті образи, вороги, боси нагадують дитячі замальовки головної героїні.

Візуал та саундтрек — це самі ті речі, які вдалися добре. Все намальовано чітко, якісно, виразно, дизайн рівнів доладний і запобігає блуду. Кожен регіон має свою палітру та музичну композицію, яка відрізняє його від всіх інших. Доходить до того, що такими гарними локаціями навіть не встигаєш насолодитися.

Однак саме ґеймплейно я сильно розчарувався. Тут мізерного розміру мапа, дуже низька кількість типів ворогів, майже немає обовʼязкового бектрекінгу чи розгалужених проходів, які давали би відчуття першовідкривача в загадковому світі. Акробатичних пазлів також обмаль, хоча виконані вони всі якісно, а на деяких навіть доводилось попотіти.

Підливає масла в казан і абсолютно незручна мапа. Хай ми можемо викликати її поверх екрану прямо під час гри, та навіть присутня можливість робити скріншоти місць як в Prince of Persia: The Lost Crown, але ці позбавлені деталей квадратики й прямокутники, які не можна масштабувати навіть в окремому меню просто мене пригнічували.

Та це ще не надто критичні проблеми. Проходження Сonstance тривало в мене 7 годин і я не маю нічого проти коротких ігор, особливо в наш час, коли не все просто не вистачає часу. Але навіть така тривалість зумовлена неабияким навмисним розтягуванням резини через старомодні методи, які в сучасних представниках жанру взагалі не зустрічаються.

Для розуміння, в нас немає жодних опцій відновлення здоров’я під час сутичок — 4 помилки і ви труп. В нас немає можливості бити вгору чи вниз, а боси ой як люблять швидко літати по арені, тікати за екран, бити нас контактною шкодою тощо. Керування вʼязке, наша інерція не відповідає динаміці босів, хоча для платформінгу підходить добре. Також навіщось прикрутили обмеження на використання дешів й штрикань фарбою, окремої здібності, яка б’є і на велику відстань, і вгору, і вниз, що після 4 послідовних дешів чи 2 дешів та 2 штрикань фарбою в нас закінчиться запас і кожне їхнє наступне використання нанонситиме нам шкоду аж до смерті.

У підсумку ми маємо ігроладний коктейль де присутні: надто висока ціна помилки, в’язке керування, штрафування за використання власного арсеналу, брак лікування та відсутність вікон для наших атак більшу частину битв. Це залишає у фрустрації та відверто дратує. Від цього навіть подекуди непогані баталії на логіку перетворювалися в суцільне розчарування, яке просто доводилось перетерпіти. Такої сильної фрустрації в мене не викликав навіть Silksong (наш огляд), а там я награв під сотню годин і знаю особисто, як люди від неї страждали.

Арсенал наш зростатиме натхненнями, але якогось особливого ефекту на ігролад вони не мають. Зате їх доволі багато та мені взагалі незрозуміло навіщо було інвестувати сили розробки в них, коли гра тріщить з усіх інших боків, хоча до абсолютної прірви, звичайно, не скочується.

По мірі розвитку історії, ми матимемо нагоду зіграти в чотири міні-гри, які розкриють причини вигорання Констанс. Цього взагалі недостатньо, щоб почати співпереживати героїні. Адже лишаєшся з відчуттям, мовби ознайомився із зачином до чогось більшого, але подальшого розвитку історії немає. Цьогоріч ми оглядали Wanderstop і там цю проблему розкрили куди краще.

Виникає підозра, що творцям банально забракло досвіду під час розробки, через що вони зосередилися на речах другого порядку. Спершу намалювали все, потім проробили мікроменеджмент фарби в боївці, купу натхнеть, здібностей для метроїдванії, а вже в останню чергу перейшли до найголовніших аспектів жанру — зручності керування, обширного світу для дослідження, якісних босів та ігроладного балансу. У підсумку в нас вийшов такий собі франкенштейн, який спіткається на ігроладі, але гарно робить все інше, що для жанру зачасту вважається вторинним.

Виходячи з власного досвіду з метроїдваніями, після демки та перед повним проходженням Сonstance я думав, що пораджу її тим, кому Silksong виявилась занадто складною, але тут складність навіть місцями вища. Якихось оригінальних чи відмінно зроблених речей в цій грі також немає, все в кращому разі нормально, але не вражаюче. На жаль, Constance це стерильний продукт, який навіть важко радити на знижках, коли існує сотня інших набагато кращих альтернатив.

І хай гра не розсипається глобально, але сенсу звертати на неї увагу я бачу дуже мало. Можливо, якщо ви вже награлися в усі інші можливі метроїдванії або після Silksong закортіло чогось ще складнішого.