«Мистецький Арсенал» викладає на своєму Issuu (такий собі YouTube чи Bandcamp для офіційних pdf-файлів) дуже цікаві книжки про українське мистецтво. Якщо вам завжди хотілося розширити ваші культурні горизонти й дізнатися більше про відносно нещодавні культурні здобутки українців (які подекуди дуже цінуються за кордоном, але практично не були відомі широкому загалу в самій Україні), є чудовий шанс саме це і зробити.
У цьому матеріали ми розберемо деякі найбільш цікаві книги з інтернетівської добірки Мистецького Арсеналу, всі з яких можна прочитати прямо в цьому матеріалі (звісно, якщо на вашому пристрої працює віджет Issuu).
FLASHBACK. Українське медіа-мистецтво 1990-х
Саме через цю книжку я, власне, наштовхнувся на існування акаунту «Мистецького Арсеналу» на Issuu. Медіамистецтво в wmjve контектсі — це перш за все відеоарт і/або експериментальний кінематограф. Напрямок, який у 1960-ті вже успішно освоювали Майкл Сноу (про нього детальніше тут) й Енді Воргол, у 1990-ті тільки підкрався до нашого мистецтва, але це потужно співпало зі світовим зростом можливостей продукувати кіно- та відеороботи: крім появи домашнього відео, побутових камер різного ступеня спрощеності й можливостей монтажу, митці почали експерименти в напрямку комп’ютерної графіки.
Тож знайдуть тут для себе багато цікавого і поціновувачі відеоігор, адже їх масовість і методологія безпосередньо вплинули на сучасне мистецтво 1990-х, та і воно впливало на розвиток ігрової індустрії, продукуючі нові методи й сенси. Як видно по фрагментах робіт Kill’em All (1999) Івана Цюпки та Eye Am Zoom (1997) Пилипа Перловського, не лише сама комп’ютерна графіка ставала матеріалом для створення робіт, а й сюжети відеоігор обігравались у тодішньому українському мистецтві. В чомусь, звісно, ми й досі маємо подібну кореляцію, як видно з виставки Віталія Янкового «Вдивляючись в екран».
Відбиток. Українська друкована графіка ХХ-ХХІ століть
302 сторінки цього видання створенні на основі однойменної виставки 2020 року. Тоді «Мистецький Арсенал» зібрав на чотирьох тисячах квадратних метрів зразки друкованої графіки з приватних колекцій, які представляють фактично всі куточки України.
Це, звісно, досвід дуже суб’єктивний, але я зростав буквально оточений друкованою графікою на Донеччині, де майстри цієї справи поступово зникали, як і їхні роботи (які подекуди просто йшли на макулатуру). Приємно бачити, що зникло не все.
Поптранс. Неформальне мистецтво Ужгорода 90-х
Ще одна цікава виставка, яка проходила в «Арсеналі» в 2019 році, породила це видання. Воно передусім цікаве повною локальністю представлених творів. Подорож несучасним неформальним Ужгородом, якого вже нема, все ж буде близька багатьом, бо вона перш за все про зростання в епоху змін.
Дивовижні історії Криму
«Дивовижні історії Криму» 2019 року є повною протилежністю цієї концепції, адже однойменна виставка була зроблена про Крим без залучення кримських матеріалів.
Швидкорозчинний час
Зі схожими проблемами зіштовхнулися куратори виставки 2018 року «Швидкорозчинний час». Вона знову про 1990-ті, однак фіксує певний зріз побуту, соціокультурних змін та автентики з 9 міст і регіонів України: Івано-Франківська, Криму, Києва, Львова, Дніпропетровська (зараз Дніпра), Донецька, Одеси, Харкова й Херсона.
Україна в огні
Ця книга розповідає про українське мистецтво та його трансформації після повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році.
Відтінки змін
Збірка творів, яка наразі є найсвіжишім релізом (27 листопада 2023) на Issuu «Мистецького Арсеналу», є результатом освітнього проєкту «Антитвір». В ньому брали участь учні 8-11 класів, які створюють мистецькі роботи (текстові та/або образотворчі, нерідко і те, і те), послуговуючись нестандартними підходами. Молоді митці фіксували зміни в суспільстві та зміни в собі на тлі все того ж повномасштабного вторгнення.
Замість післямови
Крім згаданих вище видань, там само можна знайти ще багато чого, від методичних вказівок про інклюзивність до Леся Курбаса.