Кохайся, Хідео, та не з Konami

Автор: Олег Куліков

Японці — максимально чемні і толерантні люди. І навіть якщо десь за лаштунками фонтанує лють, зневага і ненависть, ніхто не виноситиме сміття з хати і для всього світу зовні пануватиме ідилія, без жодних зайвих подробиць. Те ж саме стосується і підкилимних інтриг між Хідео Коджімою та компанією Konami — ніхто не знає, коли цей балаган почався (кажуть, ще з минулого року) і з чиєї подачі. Ми отримали голі факти: шляхи дизайнера та компанії остаточно розійшлися, Metal Gear максимально дистанціюється від Коджімівських регалій, проект Silent Hills закрито, а його “демку” Р.Т. назавжди вилучили з PS Store.

Звісно, неймовірна маса люду відразу почала обкидати Konami матюками, лайном і взагалі стала поводитися, як біснуваті вилупки, покусані кліщами. Проте не слід перетворювати Konami на тирана, а Коджіму змальовувати мучеником. Важливо зрозуміти інше: попри всі прокльони недоброзичливців, Konami без Коджіми мало що втратить.

Стан справ Konami

На початку тижня чимало гвалту спричинила новина, що Konami забирає свої акції з Нью-Йоркської біржі. Мовляв, о, вигнали Хідео, тепер їм світить велика, волохата і з двома півкулями, того й забирають цінні папери. Насправді все прозаїчніше: причиною такого кроку стало те, що 99% акцій компанії придбано на біржах Лондона і Токіо. Тобто американський ринок акцій грошей не приносив, а юридична підтримка біржового резерву в перспективі би витягувала з кишені японців 5 мільйонів доларів щороку.

Ну і вже напевне цей крок не торкався особи Коджіми: він працював на умовах фрілансера щонайменше кілька останніх місяців, і квітневе відкликання акцій ніяким боком не стосується факту його звільнення.

Та й у фінансовому плані Konami не бідує. За останніх років 10 компанія ні разу не зазнавала збитків, а за минулий фінансовий рік чистий прибуток Konami склав 30 млн. зеленясиків (для порівняння, чистий прибуток Electronic Arts останніми роками навіть не досягає 10 мільйонів). Так, компанія може не мати гучних серіалів-блокбастерів, однак Захід ніколи не був основним ринком для Konami. А проекти, орієнтовані на Японію — карткова Yu-Gi-Oh, ігри для аркадних автоматів та численні аніме-забавки — і публіку задовольняють, і стабільно поповнюють загашник компанії.

Так що скасування Silent Hills якихось відчутних збитків компанії не завдасть.

Роздуте еґо Silent Hill

Власне, кілька слів про цю ігрову серію. Silent Hill прийнято вважати мегауспішною, вважати представником ААА-ліги і пиляти новини щодо міліметрового зрушення кожного нового проекту. Однак популярність серії суттєво перебільшена. Наголошую, популярність/фінансова успішність, а не якість (тут відразу кортить згадати про Marlow Briggs, яка попри свою неймовірну ігрову доконаність широкої слави не зажила). Дивіться самі: найпродаванішою грою серії була найперша її частина, яка розійшлася тиражем в 1,6 мільйона проданих дисків на PlayStation. Silent Hill 2, попри блискучу репутацію, підкорила планку в півтора мільйона дисків, але аж на трьох платформах. Тиражі всіх наступних частин коливалися між пів- та півтора мільйонною позначками, теж із урахуванням усіх платформ.

Тобто навіть у золоті роки попри всю свою якість та художню цінність, серія SH була далекою від звання передовика жанру. І якщо в роки “сірої Соні” 1,5 млн. були солідним тиражем, то в сучасних реаліях потужний ААА-проект з відповідним бюджетом потребує більших тиражів, інакше з тріском пролетить.

А що Хідео?

Ну а що він? Пішов, забрав зі собою своїх людей. І невідомо, чи пішов у позиції жертви, адже на цьогорічній церемонії нагородження від японського ігрового журналу Famitsu, Хідео вперше не був присутній, попри те, що його ігри (Ground Zeroes і Р.Т.) завоювали аж три нагороди. О.К., навіть якщо Konami й хотіла дискредитувати Коджіму, то вплинути на всю верхівку японської ігрової спільноти в них би сил не вистачило. А отже Хідео не прийшов з власної волі. Цікаво, чому? У попередні роки йому ніхто не заважав приходити і самому, без представників Konami, отримувати нагороди за власні успіхи.

Стосовно рушія FOX Engine, то досі незрозуміло, кому власне належать права на нього — студії Kojima Productions, розробникові рушія, чи Konami, котра власне спонсорувала виробництво?

О.К., це не так уже й важливо, проїхали. Питання в іншому: що тепер чекає Коджіму та MGS?

Стосовно Коджіми, то ця ситуація винятково позитивна для нього. По-перше, він позбувся ярма Metal Gear Solid, яке ледь не відразу стало його прокляттям. По-друге, з’явилася чудесна нагода подарувати світові щось нове й круте. Бо справді, скільки можна сидіти на сиквелах і приквелах? Плюс будь-який новий проект Коджіми спільнота зустріне з відкритими обіймами, адже Хідео зробив з власного імені бренд. Трясця, він же єдиний дизайнер, який має студію, названу на свою честь! Тут тільки бери і щоразу підкорюй нові горизонти. Аби тільки Хідео працював на ігроладом та постановкою, і подалі тримався від сценарію, інакше історія повториться знову.

А щодо MGS, то це чудово, що Коджіма пішов. От справді. Якщо глянути тверезо, закінчувати серію слід було ще після MGS 2: Sons of Liberty (котра була справді феноменальною stealth-грою) ну чи бодай MGS 3: Snake Eater з її напрочуд гнучким ігроладом та потужним фіналом, який не змогли зіпсувати навіть криві руки Коджіми-сценариста. Бо все, що було потім — посередній ігролад  (інколи ще більш поганьблений на портативках) плюс маразматичний сценарій рівня підліткових фанфіків. [На цьому місці Юра почне перетворюватися у заднього дракона, та я вже йому обіцяв у свій час розлого пояснити, що не так із MGS]

Відверто кажучи, Metal Gear Solid потребує перезапуску — з ігроладом та постановкою, як у перших 2-3 іграх, тільки додати нормальний сценарій. Щоби Снейк існував за медіа-прикладом Джеймса Бонда: різні люди, різна обгортка, той же дух і стиль. Власне, такого “оновлення” свого часу хотів сам Коджіма. От тільки сміливості продовжити розпочате у Metal Gear Acid не вистачило, а гідних наступників, котрі би перейняли MGS, Хідео за роки праці не виховав.

Тому якщо вже коли й дійде до перезапуску, то бажано західних розробників — толкові не-японці вже довели свою спроможність на прикладі чудових Castlevania: Lords of Shadow, DmC i Silent Hill: Shattered Memories. Тим паче з тематичним тлом MGS краще працювати людям в темі, інакше знову буде щось на кшталт yabloko-moloko.


А найбільше в цій ситуації слід шкодувати Ґільєрмо дель Торо — справді талановитого творця, куди вмілішого та різноплановішого за самого Коджіму (чомусь замовчується, наскільки Р.Т. завдячує своїм успіхом саме Ґільєрмо), який внаслідок чужих примх не може працювати над омріяним проектом. Втім, певен, дель Торо ще влаштує цим японцям гідну відповідь!

Останні статті

Ретро-огляд Sid Meier’s Pirates!

Автор: Андрій Нагорний

Sid Meier's Pirates!

Чого очікувати від Devil May Cry 5?

Автор: Володимир Вітовський

Devil May Cry 5 | DmC

Підсумки конференції EA на E3 2018

Автор: PlayUA

EA Play | E3 2018

GTA IV — найкраща та найгірша гра в серії

Автор: Олег Куліков

Grand Theft Auto IV | GTA IV

Огляд фільму «Темні часи»

Автор: Данило Зозуляк

Темні часи / Darkest Hour (2018)

Парадокс Абрамса. Роздуми про The Cloverfield Paradox

Автор: Володимир Вітовський

Частка Бога / Кловерфілдський парадокс / The Cloverfield Paradox (2018)

Чого чекати від Call of Cthulhu (2018)?

Автор: Анна Павленко

Call of Cthulhu (2018)

Результати 90-ї премії Американської кіноакадемії “Оскар”

Автор: Владислав Папідоха

Oscars