Після успіху ремейку Silent Hill 2 Bloober Team піднакопичила ресурсів і вирішила повернутися до створення оригінальних проєктів, які колись і принесли студії славу. Цього разу без видавця, без стороннього тиску і з повною творчою свободою. Так на світ зʼявилася Cronos: The New Dawn, яка у звичному для команди жанрі survival horror досліджує нетипові для неї простори наукової фантастики, мандрівок у часі та легкого ретрофутуризму. І все це в декораціях рідної для них Польщі.
Жахливе комуністичне минуле
Події розгортаються у двох часових періодах: похмурому, спустошеному майбутньому і в Польщі 1980-х, до катастрофи, названої «Зміною». Ми — Мандрівниця, яка працює на загадковий Колектив. Наше завдання — знаходити часові розломи, переміщуватися в минуле і там збирати «сутності» — ключових людей, чиї свідомості мають бути врятовані.
Тема спогадів, ідентичності, втрати — центральні в Cronos. Розробники заявляють, що хотіли зробити серйозну науково-фантастичну історію, яка була б глибшою, ніж типовий пригодницький сюжет у горорах. І в них добре вийшло. Знаходити записки з історіями людей, яких спіткала однаково жахлива доля, намагатися зрозуміти що ж саме привело людство до цієї точки — це окреме задоволення в Cronos: The New Dawn.
Головною унікальною рисою Cronos можна назвати поєднання різних часових ліній. Перехід між майбутнім і минулим створює відчуття подорожі не лише у просторі, а й у пам’яті людства. Це додає глибини сюжету й робить гру схожою на складну мозаїку, в якій подекуди можна й загубитися.
Окремо в очі впадає радянщина як невідʼємна частина цього сетингу. У понівеченій катастрофою Польщі 1980-х, вона мовби підкреслює гнітючість суспільного стану. Квартири жителів в міру розмаїті, що відображає індивідуальність містян, але наповнені однаковими меблями й ледь не лисими ялинками. У розкиданих по закапелках записках те й діло згадуються утиски населення режимом. І, можливо, це добре працює з західними гравцями, приваблюючи їх до Cronos: The New Dawn, та для мене стало радше черговою неприємною згадкою, інструментом підсилення дискомфорту від перебування в цьому світі.
Доповнює це звуковий дизайн: моторошний шепіт, уривки сигналів, гул порожніх коридорів і навіть тиша, яка звучить гучніше за крики. Саундтрек працює тонко — він не забиває атмосферу, а навпаки підсилює відчуття тривоги. Та якщо ви, як і я, займатиметеся бектрекінгом для економії ресурсів — цей ефект занурення сильно страждатиме, бо на шляху назад вас не зустріне нічого.
Звична жанрова формула
Cronos одразу дає зрозуміти, що виживання тут буде непростим. Ресурси значну частину гри гостро обмежені, рюкзак маленький, а боєприпаси доводиться рахувати ледь не по кулях. Це змушує планувати свої кроки — іноді краще сховатися або обійти ворога, ніж вступати в пряму сутичку. Проте й уникати зіткнень не завжди виходить, адже супротивники небезпечні й мають одну особливість: тіла повалених істот можуть зливатися, утворюючи ще страшніших мутантів. Ця механіка додає відчуття постійного тиску й вимагає від гравця швидких і ефективних рішень.
Окрім боїв, важливу роль відіграють головоломки. Вони класичні для жанру: пошук ключів, уважне вивчення оточення, збирання підказок, — і відтак не мають претензії на те, щоб завести вас у глухий кут. Проте дизайн рівнів побудований так, що гравцеві доводиться повертатися у вже відвідані місця, відкривати нові скорочення шляху й поступово складати цілісну картину світу. Саме це відчуття дослідження й замкненості простору працює на користь атмосфери. Та не подумайте, мовби нам представляють великі розлогі локації. Вони схожі радше на набір звʼязаних коридорів, в яких доводиться перебувати якраз стільки, щоб не встигнути знудитися.
Вороги хоч і небезпечні, але їхніх різновидів небагато. А боси трапляються рідше, ніж хотілося б. Попри те, що ігролад Cronos: The New Dawn добре збалансований і працює на занурення гравця у цей похмурий світ — його вкрай складно назвати виразним. І від того, почавши описувати тутешню ігромеханіку, я не можу спекатися бажання вставити мем про «Це ж було вже». Та рівень виконання — достойний і за наявності бажання пограти просто щось на рівні Dead Space чи Resident Evil 4, Cronos вас не розчарує.
Окрема вдячність
Знайомство з Cronos: The New Dawn суттєво покращила наявність у грі якісної української текстової локалізації. Чимало сучасних проектів наважуються на це покращення, та від того його значимість не меншає. І, направду, у Cronos воно неабияк допомогло мені. Адже граючи проєкт пізніми вечорами, стомленим після роботи й щоденних турбот, було вкрай приємно знайомитися з тутешньою історію рідною мовою, а не докладати додаткових зусиль для читання англійською.
Cronos: The New Dawn не женеться за динамікою чи ефектними сутичками, а натомість пропонує повільний, гнітючий і дуже атмосферний досвід. Якщо ви цінуєте survival horror у його класичному розумінні — з браком ресурсів, постійною напругою та історією, яка залишає простір для домислу, — тоді ця гра безперечно заслуговує на вашу увагу. Якщо ж вам хочеться ігроладного різноманіття й темповості, Cronos може здатися занадто повільним й одноманітним.