Національний кіноцентр Олександра Довженка, відомий також як “Довженко-Центр” це, перш за все, національний кіноархів, який почав працювати у 1994 році. Єдиний в Україні член Міжнародної федерації кіноархівів (FIAF), він досить часто стає об’єктом цікавості як іноземних, так і українських філантропів та інвесторів. Але це не завадило Державному агентству України з питань кіно прийняти щонайменше вельми сумнівне рішення, надто під час війни, але і загалом теж. Наказ Держкіно №100 від 5 серпня 2022 року (який в самому “Довженко-Центрі” порівнюють з сумнозвісною “чорною міткою”) означає фактичну ліквідацію національного кіноархіву і розділення його між різними інстанціями.
Перша з них — Науковий центр кінематографії України, якому повинен дістатися весь архів та кінофонд “Довженко-Центру”, а також його майно. Чи є при цьому у Наукового центру необхідне устаткування та приміщення не відіграє особливої ролі (хоча це теж нікому не відомо), тому що він навіть не є принагідною установою і підпорядкований Міністерству освіти України, оскільки напрямком діяльності центру офіційно зазначена “вища освіта”. Заснований цей центр був у жовтні 2011 року, тобто за часів правління Віктора Януковича і якщо навіть цікавлячись українським кіно ви про нього анічогісінько не чули, ви такі не одні. Чим саме займається ця установа ніхто достеменно сказати не може, однак в коментарі виданню The Village співробітники “Довженко-Центру” заявили що це “спляча” установа, яка з часів заснування не здійснювала жодної діяльності. Враховуючи брак будь-яких про неї новин за 11 років існування повірити в це не важко.
За тим же наказом зі структури центру повинне бути виокремлене нове державне підприємство — “Українська анімаційна студія”, якій передадуть авторські права на українську анімацію, які зараз належать центру. Нащо це потрібно робити (тим більше зараз, у скрутних умовах воєнного стану) у наказі не зазначено, як і, власне, жодної причини реорганізації в принципі.
Масштаб подій, які відбуваються, втім, колосальний і потребує дуже значних коштів з бюджету, оскільки Довженко-Центр це не лише кіноархів на 60000 одиниць (більш як 10000 найменувань) кінострічок, а ще музей на 400 експонатів, архів з 24000 унікальних документів та єдина в Україні кінокопіювальна лабораторія, яка дозволяє цілісний цикл сканування з плівки на цифрові носії. “Довженко-Центр” також здійснював величезну кількість заходів.
Проблеми з намаганнями прибрати “Довженко-Центр” та впливати на його роботу були певною мірою завжди, але значно активізувалися у 2020-2021 рр. У 2020 році на території центру проводили обшуки. У 2021 році Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко звернувся до “Довженко-Центру” з проханням предивитись результати відкритого конкурсу на посаду генерального директора інституції, фактично лобіюючи “свого” кандидата на цю посаду — Олексія Душутіна, який поскаржився міністру на “дискримінацію”: Душутін як громадянин Канади не міг перебувати на території Міністерства без дозволу СБУ. Втім, не дивлячись на канадське громадянство Душутін довго жив і працював… в Росії. Директором військово-будівельного управління Москви. І навіть там він був засуджений на 5 років за незаконний продаж 17 об’єктів нерухомості. Жодних знань щодо кінокультурної спадщини чи досвіду роботи в сфері культури Душутін, звісно ж, не мав.
Ткаченко вже не перший міністр, хто намагається розформувати чи закрити Довженко-Центр. Як зазначає колишній генеральний директор інституції у 2016-2021 рр. Іван Козленко, накази про ліквідацію установи в тому чи іншому вигляді видавалися у 2005, 2007 та 2010 рр. Причини в різних місцях описані по-різному від банального намагання щось зробити з вигідною нерухомістю в Києві до особистої ворожнечі.
Втім, з 2022 підпорядковується Довженко-Центр Мінкульту вже не напряму, а через Держкіно. Таким чином Міністерство “вимило руки” що зараз досить офіційно ретранслює через свої сторінки у Twitter, просячи не теґати їх. Втім, схоже потім цей твіт спішно видалили. Після того як вони кілька разів реагували на цю новину, але видаляли пости та коментарі, в соцмережах нарешті з’явився офіційний пост з позицією Мінстерства на цю тему. В ній знову ж таки наголошується на тому, що Довженко-Центр підпорядкований Держкіно, а воно в свою чергу з 2021 року підпорядковане виключно Кабінету міністрів України. Втім, офіційно Мінкульт принаймні засуджує рішення про реорганізацію.
Слід наголосити що увага світової спільноти до українського кіно, яка і без того стабільно росла останні роки, має зараз безпрецедентний масштаб, а істотну кількість запитів опрацьовує в тій чи іншій мірі саме Довженко-Центр.